Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №507/2263/25 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2263/25

Провадження № 2/507/299/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

при секретарі судового засідання Демовської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог, позивач зазначає, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 32706 у електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 5000 грн. під проценти. Отримавши кредит, відповідач взяті по договору зобов`язання не виконала, що призвело до утворення заборгованості, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 24804 грн. 50 коп., судовий збір в розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в суді в розмірі 5000 грн.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до суду заяву про перегляд заочного рішення та вказував, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, навіть якщо договір підписаний сторонами, але кошти позичальникові не надані, такий договір є неукладеним і не створює правових наслідків. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів укладення договору саме нею. Відсутні докази підписання договору, належної ідентифікації особи, а також підтвердження волевиявлення на укладення кредитного договору. Належними доказами, які підтверджують перерахування ОСОБА_1 певної суми, є виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 14.06.2018 у справі №364/737/17 та ухвалі від 15.06.2011 №6-4882св11. Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні документи повинні містити обов`язкові реквізити, а згідно зі ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» підтвердженням є платіжні документи (платіжне доручення, меморіальний ордер тощо). Вказує, що позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем коштів. Наданий «лист» не є первинним бухгалтерським документом та є неналежним доказом. Кредитний договір від 20.03.2021 №219382 не містить карткового номеру НОМЕР_1 , що унеможливлює встановлення зв`язку між відповідачем та нібито отриманими коштами. Відсутність доказів передачі коштів, підписання договору та належної ідентифікації Відповідача свідчить про відсутність факту укладення кредитного договору. Відповідно до графіку платежів зазначено: тіло кредиту - 5000 грн, проценти - 14,5 грн, комісія - 2030,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови щодо сплати комісії є нікчемними, що підтверджено постановою Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 23.05.2018 №910/1238/17 та від 04.02.2020 №912/1120/16), після спливу строку кредитування (до 14.11.2023) проценти не нараховуються, а застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, навіть у разі наявності зобов`язання, сума може становити лише 5014,50 грн, без комісії. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні факту укладення договору, ні факту отримання коштів, ні розміру заборгованості, а також сума витрат на правову допомогу визначається з критерію реальності адвокатських витрат, та критерію розумності. У зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Будучи повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсиланням електронного листа на його електронну адресу та повідомлення у додаток "Viber", що підтверджується довідками в судове засідання на розгляд справи не з`явився, причини неявки не повідомив, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надав.

Відповідач ОСОБА_1 - про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, надсиланням SMS-повідомлення на її мобільний номер телефону, що підтверджується довідкою та оголошенням на офіційному веб-сайті Любашівського районного суду Одеської області. З огляду на вказане, відповідач вважається такою, що повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином. В судове засідання на розгляд справи не з`явилася, причини неявки не повідомила, заяву до суду про розгляд справи її його участі не надала.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.38).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 32706 у електронній формі, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 5000 грн. Згідно пункту 1.1.5 договору строк повернення позики встановлений 14 листопада 2018 року.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%. підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Договір № 32706 укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, одноразовим ідентифікатором 14646963.

Відповідно до п. 5 паспорту позики, порядок повернення кредиту одноразово у сумі 7044, 5 грн. до 14.11.2018 року. Вказаний паспорт підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно графіку платежів до договору позики від 16 жовтня 2018 року, заброгованість за договором позики усього становить 7044,5 грн. (а.с.30).

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики №32706 від 16 жовтня 2018 року в загальному розмірі 24804,5 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2423 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики.

Згідно з п. 1.1 договору позикодавець надав позичальнику позику, а позичальник зобов`язався повернути суму позики, проценти та комісійну винагороду за користування позикою відповідно до умов договору. Відповідно до пп. 1.1.1 договору сума позики становила 5000,00 грн. Згідно з пп. 1.1.2.1 договору плата за користування позикою у вигляді процентів складала 0,01 % на день від поточного залишку позики. Відповідно до пп. 1.1.2.2 договору комісійна винагорода становила 1,4 % на день від початкового розміру позики. Згідно з пп. 1.1.3 договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, а відповідно до пп. 1.1.4 договору нарахування комісії також здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Відповідно до пп. 1.1.5 договору строк повернення позики було встановлено до 14 листопада 2018 року. Згідно з п. 1.2 договору позика надавалася позичальнику в безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на його банківський рахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором позики № 32706 від 16 жовтня 2018 року станом на 07 листопада 2025 складає 24804 грн 05 коп, з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19804 грн 05 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

При цьому, згідно 1.1.5 договору строк повернення позики встановлений 14 листопада 2018 року.

Матеріали справи не містять доказів продовження ТОВ "Фінансова компанія "Гелексі" з ОСОБА_1 строку договору після закінчення строку його дії 14 листопада 2018 року. Жодні додаткові угоди між сторонами договору не укладалися.

Згідно укладеного договору, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів вартість кредиту становить 7044,5 грн., з яких 5000 грн. – сума позики, 14.50 грн. – проценти за користування позикою, відсотки, 2030 грн.- комісійна винагорода за користування позикою. Зазначений строк кредитування та сума відсотків була погоджена сторонами при укладанні договору, що підтверджується кредитним договором, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту.

Отже, на думку суду доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ "Фінансова компанія "Гелексі" заборгованості в сумі 7044,5 грн., з яких 5000 грн. – сума позики, 14.50 грн. – проценти за користування позикою, відсотки, 2030 грн.- комісійна винагорода за користування позикою.

Згідно з інформацією про здійснення переказу коштів платником виступало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318), а отримувачем коштів була ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей про платіж номер транзакції в системі становить 1088133604, номер операції 110293323, дата проведення платежу 16.10.2018 року. Сума платежу склала 5000 грн, валюта платежу гривня (UAH). Переказ коштів здійснено за допомогою платіжного засобу у вигляді банківської картки. Банком-емітентом платіжної картки отримувача коштів є PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 . (а.с. 13).

Доводи представника відповідача про відсутність доказів укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів суд вважає необґрунтованими. Матеріалами справи підтверджується, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №32706 в електронній формі. Договір, графік платежів та паспорт позики підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 14646963. У зазначених документах містяться персональні дані відповідача, зокрема її прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації, що свідчить про належну ідентифікацію особи під час укладення договору.

Крім того, відповідно до п. 2.2 договору датою його укладення є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника. З наданої позивачем інформації про здійснення переказу коштів вбачається, що 16.10.2018 року ТОВ «ФК «Гелексі» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000 грн, що підтверджується відомостями про платіж, які містять номер транзакції, номер операції, дату проведення платежу, суму переказу, банк-емітент платіжної картки та номер картки отримувача. Отже, факт надання позики підтверджений належними письмовими доказами.

Посилання представника відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів не спростовують факту укладення договору та перерахування коштів, оскільки надані позивачем документи містять відомості, які дозволяють встановити факт здійснення переказу, особу отримувача коштів та реквізити платіжної операції. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кошти не були отримані, що договір не укладався нею особисто або що зазначені у договорі персональні дані були використані без її відома та волі.

Також суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо відсутності зв`язку між відповідачем та банківською карткою, на яку було здійснено переказ коштів, оскільки сам по собі факт відсутності повного номера картки у тексті договору не свідчить про відсутність факту отримання коштів відповідачем та не спростовує наданих позивачем доказів здійснення платежу.

Інші доводи заяви фактично зводяться до незгоди із наданими позивачем доказами та власного тлумачення норм права, однак не містять посилань на нові обставини чи докази, які б спростовували факт укладення договору позики, отримання відповідачем грошових коштів або свідчили про неправильність висновків суду, викладених у заочному рішенні.

Посилання представника відповідача Півдодвірного Т.І., на те, що відповідач не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, суд оцінює критично та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки відповідач була повідомлена повідомленням у додатку "Viber", яке було надіслано на її мобільний номер телефону, що підтверджується довідкою.

Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договору щодо повернення коштів по договору позики не виконала, а тому позов підлягає частковому задоволенню із вищевикладених мотивів.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із частин 1, 3 статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в ТОВ «ФК «Гелексі» надало договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В., акт наданих послуг № 32706. Сума наданих послуг складає 5000 грн.(а.с. 10, 15).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, яка не є унікальною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу через завищеність, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» підлягає стягненню 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 2539 позивач сплатив 2423 грн. судового збору. (а.с. 1).

Вимоги позивача задоволені частково, а тому судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам у сумі 688 грн. 13 коп. з відповідача на користь позивача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 32706 від 16 жовтня 2018 року в сумі 7044,5 грн., судовий збір в розмірі 688 грн. 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді в розмірі 2000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (01054, м.Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, 10/1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 41229318);

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: О.В. Дюдюн