Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №495/5174/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/5174/25

Номер провадження 3/495/1394/2026

19 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП Головного управління НП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

10.07.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 381 92 від 05.07.2025 року, 05.07.2025 о 01.40 годин у м. Білгород-Дністровському по вул.. Ізмаїльська, 173, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21150», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер 6810 а також у медичному щакладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого стану сп`яніння.

Пояснень, зауважень, або незгоду з вказаним протоколом ОСОБА_1 вказаний протокол не містить, містить підписи ОСОБА_1 у графі 12 «дата, час, місце розгляду адміністративної справи у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області»; у графі 13 «підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», у графі 14 «пояснення особи, яка притягається до відповідальності» мається підпис ОСОБА_1 , однак пояснення відсутні, та у 18 «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені дані про мене – правильні» мається підпис ОСОБА_1 під його прізвищем та ініціалами.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Адвокат Царенко О.О. в інтересах ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву, згідно якої вказав, що просить розглянути справу №495/5174/25 без їх участі, підтримує заявлене клопотання про закриття провадження по справі, та просить закрити провадження у справі з підстав, зазначених у клопотанні, просить винести законне та обґрунтоване рішення. Згідно поданого 04.03.2026 року адвокатом Царенко О.О. клопотання про закриття провадження по справі, адвокат Царенко О.О. просить суд закрити провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказане клопотання мотивоване наступним.

Так, як вказує захисник Царенко О.О., з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 381692 від 05.07.2025 року вбачається, що, 05.07.2025 року о 01:40:00 в м. Білгород-Дністровський, по вул. Ізмаїльській 173, водій керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, почервоніння очей) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер 6810, а також у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує ТВ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння».

Однак, як вказує захисник Царенко О.О., матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував дотримання встановленого законом порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, освідування було здійснено особами, які не наділені відповідними повноваженнями, що свідчить про істотне порушення процедури та виключає можливість визнання отриманих результатів належними і допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУПАП.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували законність зупинки транспортного засобу. Відсутні будь-які об`єктивні дані щодо наявності передбачених законом підстав для зупинки, зокрема не зазначено конкретної причини такої зупинки із посиланням на відповідну норму закону, а також не надано доказів, які б підтверджували існування таких підстав на момент зупинки. За таких обставин, як вказує захисник Царенко О.О., недоведеність законності зупинки транспортного засобу, так само як і порушення встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння, свідчить про істотні процесуальні порушення, що унеможливлює покладення зібраних матеріалів в основу обвинувачення та прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Також, захисник вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих, тобто, зібраних з дотриманням вимог Закону, доказів порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Правил дорожнього руху, які були би законною підставою для його зупинки. Так, згідно статті 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має право зупиняти транспортний засіб.

Даний перелік передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Він нерозривно пов`язаний з моментом вчинення правопорушення, що підтверджується зазначеною статтею Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в ній йдеться про підстави, за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби які рухаються, і так само містить обов`язок поліцейського повідомити водію про причини зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху може поставити під сумнів подальші дії працівників поліції.

З матеріалів справи, а саме з відео, яке було долучено до протоколу вбачається, що жодної з наведених підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції в даному випадку не було. Так, у Постанові Верхового суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Отже, як вказує захисник Царенко О.О., із відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року по справі № 751/8943/23. Таким чином, як вказує захисник Царенко О.О., враховуючи, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому, складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом.

До того ж, працівники поліції всупереч п.5 розділу II Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння та ігноруючи положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомили ОСОБА_1 про застосування технічних засобів при виявленні та фіксуванні правопорушення.

Також, захисник вказує, що щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, і з цього приводу звертає увагу суду на наступне. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 381692 від 05.07.2025 року і тому за приписами частини третьої статті 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого частинами другої - сьомої статті 266-1 КУпАП. Однак, цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами частини дев`ятої статті 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати - недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025 у справі № 351/1403/24.

Також, захисник Царенко О.О. звертає увагу суду на той факт, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом. На підстав викладеного, та з посиланням на відповідні рішення ЕСПЛ та норми Конституції України, просить суд задовольнити це клопотання та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. Беручи до уваги те, що у судових засіданнях інтереси ОСОБА_1 представляє захисник адвокат Царенко О.О., суд вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого та законного рішення без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до наступних висновків.

Пояснення учасників справи.

Згідно поданого 04.03.2026 року захисником Царенко О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУПАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з мотивів, викладених у відповідному клопотанні від 04.03.2026 року.

Застосоване судом законодавство.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновок суду

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд, ретельно дослідивши матеріали даної справи, клопотання захисника Царенко О.О. про закриття провадження у справі, дослідивши письмові докази у справі, переглянувши додані до справи диски з відеофайлами, дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З огляду на зміст протоколу про адміністративні правопорушення від 05.07.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , службові особи територіального органу Національної поліції повинні довести той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Протокол серії ЕПР1 № 381692 від 05.07.2025 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № № 381692 від 05.07.2025 року у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- рапортом від 05.07.2025 року про зупинення 05.07.2025 року о 01:40 годин під час несення служби по вул. Ізмаїльська, у м. Білгород-Дністровському, Одеської області транспортного засобу – «ВАЗ21150», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія з явними ознакам алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, та в подальшому на водія був складений адміністративний протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП; причина зупинки – порушення правил комендантської години.

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого вказано, що огляд проводився у зв`язку із виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнин рота, нестійка хода, невнятна річ, результати огляду відсутні, через відмову ОСОБА_1 від проходження огляду;

- письмовим направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, згідно з яким ОСОБА_1 05.07.2025 року о 01:50 год. був направлений на огляд до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», від проходження якого ОСОБА_1 відмовився;

- оптичним диском DVD-R із шістьма відеозаписами з місця події, яка відбулась 05.07.2025 року.

Так, на першому відеозаписі video_2025-07-07_14-44-03 зафіксований рух патрульного автомобілю співробітників поліції, на 01:40:20 запису назустріч іде автомобіль, який був зупинений працівниками поліції.

На другому відеозапису video_2025-07-07_14-43-57 на 01:42:28 із зупиненого автомобілю з водійської сторони виходить чоловік.

На третьому відеозапису № 01314_00131420250705015358_0001А на 01:54 хвилин інспектор поліції задає питання ОСОБА_1 чи був він продувати Алкотестер Драгер, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою, далі співробітник поліції задає питання чи буде ОСОБА_1 їхати до медичного закладу для здачі біосереди на вміст алкоголю, відповіді на дане питання ОСОБА_1 не надав та сів у свій автомобіль. На 01:56 хвилин співробітник поліції знову задає питання ОСОБА_1 чи буде він продувати алкотестер Драгер, у відповідь на що ОСОБА_1 запитує працівника поліції з використанням нецензурної лайки, хто він такий. Після чого до співробітників поліції підійшла жінка, яка була в автомобілі разом із ОСОБА_1 та висловлювалась нецензурною лайкою на адресу працівників поліції.

На четвертому відеозапису № 01314_00131420250705015858_0002А на 02:00 працівник поліції повідомив, що він буде вилучати водійське посвідчення ОСОБА_1 , з чим був категорично не згоден ОСОБА_1 , про що він повідомив з використанням нецензурної лайки; надалі між співробітниками поліції та ОСОБА_1 та жінкою, яка також перебувала у машині, відбувалась словесна перепалка із використанням нецензурної лайки.

На п`ятому відеозапису № 01314_00131420250705020358_0003А на 02:07:57 хвилин ОСОБА_1 ставить свій підпис у протоколі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

На шостому відеозапису № 01314_00131420250705020858_0004А на 02:09:16 хвилин співробітник поліції повідомляє, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 буде доставлений на штраф майданчик, для чого прибув евакуатор; на 02:12:31 хвилин співробітник поліції двічі запитує ОСОБА_1 чи буде він отримувати примірник протоколу, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою, що копію протоколу отримувати він не буде.

У своєму клопотанні захисник Царенко О.О. вказує на відсутність у справі належних та допустимих доказів дотримання встановленого законом порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. З цього приводу суд зазначає наступне.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз. 2, 4 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР водієм ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п. 2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст. 68 Конституції України.

За змістом ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

В сенсі положень ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 05.07.2025 складено адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння, відмова від проходження огляду. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 зафіксований на відеорестратор патрульного автомобілю поліцейських, який доданий на відповідному диску до матеріалів справи.

Дослідивши надані разом із даним протоколом відеозаписи, суд приходить до висновку, що відеозаписи, залучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.

Так, у даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано запис, який стосується безпосередньо факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, судом приймається до уваги той факт, що досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення та мають безсторонній характер.

Під час дослідження наявних в матеріалах справи відеозаписів суд звертає увагу на те, що відеозапис міститься на оптичному диску, на якому послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну. При цьому вказані файли містять безперервну фіксацію самого правопорушення (від зупинення автомобілю до відмови водія від проходження у встановленому порядку огляду та отримання примірнику протоколу).

Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозаписи не викликають, оскільки на них відображені події, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною ОСОБА_1 суду не надано, які і не встановлено таких обставин і під час судового розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, посилання адвокат Царенко О.О. на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними відеозаписами, оглянутими судом.

Щодо доводів адвоката Царенко О.О. про те, що огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Відтак, обов`язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів).

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Матеріали даної адміністративної справи не містять, а також стороною ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що під час зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, виконував обов`язки військової служби.

Як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 , коли був зупинений поліцейськими в комендантську годину по вул. Ізмаїльській, у м. Білгород-Дністровському, (тобто поза межами розташування військової частини), мав цивільну форму одягу, що, відповідно, не може бути розцінено як виконання обов`язків військової служби.

Отже, у даному випадку він є особою, яка керувала цивільним транспортним засобом.

Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов`язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб`єктами.

За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП.

Також, у своєму клопотанні захисник Царенко О.О. вказує на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, які були би законною підставою для його зупинки.

З цього приводу суд зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.

Також, суд зауважує, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися.

Окрім того, суд зазначає, що у рапорті інспектора ВРПП Білгород-Дністровського РВП старшого лейтенанта поліції Красюк Ігоря вказано, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є порушення останнім правил комендантської години, оскільки автомобіль був зупинений о 01:40 годин.

Підсумовуючи вищевикладене, судом приймається до уваги той факт, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень, будь-яких пояснень до нього ОСОБА_1 на місці складання протоколу подано не було. А відтак, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду як за допомогою приладу Драгер та і відмову їхати до медичного закладу, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки.

На переконання суду, інформація, що міститься на відеозаписах, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

Накладення стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушниці до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки її вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Судом також враховується характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб), загрожує їх життю, здоров`ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушниця притягується вперше), ступінь його вини, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність та вважає за необхідне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.

Згідно з довідкою начальника сектору АП Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області Н. Заремба, у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 не вилучалось, оскільки водієм ОСОБА_1 працівникам поліції був наданий застосунок «Дія». Отже, суд застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Судові витрати

Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст.33, 34, 35, 39-1, 40-1, 283-285, 268, 294 КУпАП,ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя Юлія ШЕВЧУК