Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №495/707/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/707/26

Номер провадження 3/495/372/2026

20 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 379961 від 28.01.2026, 28.01.2026 близько 11:50 години на околиці с. Удобне Одеської області, Одеського р-ну в прикордонній смузі на відстані 150 від лінії державного кордону та п/зн 0613 був виявлений гр. України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину з території України до Республіки Молдова поза пунктами пропуску без дозволу відповідних органів влади, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5, 6 Закону України «Про прикордонний контроль» тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, проте подав до суду письмові пояснення та заперечення, у яких вказав наступне.

На момент складання протоколу ОСОБА_1 виконував свої професійні обов`язки водія, що підтверджується товарно-транспортною накладною (ТТН) № 3664 Х від 27.01.2026 на перевезення соняшникової олії до м. Одеса. Проїзд через транзитну ділянку автодороги в районі КПП «Паланка» є єдиним фактичним та логістично обґрунтованим шляхом для сполучення м. Білгород-Дністровський з обласним центром (м. Одеса) для великовагового транспорту. Використання цього маршруту було зумовлено виключно виробничою необхідністю доставки вантажу до портового терміналу.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування. На момент складання протоколу (28.01.2026) не існувало жодного законного рішення суду або іншого органу, яке б обмежувало право вільно пересуватися територією країни. Дозвіл слідчого ДБР від 02.02.2026 лише підтвердив право ОСОБА_1 на здійснення професійної діяльності та переміщення до міст Миколаїв та Одеса в межах кримінального провадження, розпочатого 17.12.2025. Таким чином, на момент перетину КПП ОСОБА_1 діяв у межах свого конституційного права, не порушуючи жодних наявних на той час заборон.

Стаття 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону. Згідно з відповіддю Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 02.1/К-158/188 від 13.02.2026, відносно ОСОБА_1 не виносилися постанови за ст. 202 КУпАП (порушення прикордонного режиму). Рух транзитною дорогою без наміру покинути територію України не може кваліфікуватися за ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи та протоколі вбачається плутанина щодо правового статусу останнього. Вважає за необхідне вказати суду на грубі помилки та суперечності в ідентифікаційних даних, що містяться в системі «Оберіг», на які, ймовірно, спиралися посадові особи:

Невідповідність анкетних даних: У витягу з реєстру «Оберіг» вказано по батькові « ОСОБА_2 », тоді як справжнє по-батькові — « ОСОБА_3 ». Ця розбіжність свідчить про те, що дані в реєстрі не стосуються ОСОБА_1 або внесені з грубими порушеннями, що робить їх недопустимим доказом.

Згідно з тим же витягом особа із зазначеними даними має статус «не військовозобов`язаний». Це повністю спростовує будь-які припущення щодо обмеження права на вільне пересування країною, які могли виникнути у прикордонної служби через призму мобілізаційних заходів.

Попри наявність кримінального провадження за ст. 407 КК України (самовільне залишення частини), дані реєстру «Оберіг» не відображають статусу військовослужбовця, а навпаки — вказують на відсутність обов`язку служби («не військовозобов`язаний).

Оскільки дані в «Оберіг» є помилковими, оскаржуваними та містять невірні персональні дані, вони не можуть бути використані як законна підстава для обмеження моїх конституційних прав або як доказ вчинення правопорушення за ст. 204-1 КУпАП.

Посадові особи ДПСУ діяли непослідовно, притягуючи до відповідальності як цивільну особу за КУпАП, вони одночасно намагалися застосувати обмеження, що стосуються військовослужбовців або військовозобов`язаних, посилаючись на реєстр «Оберіг». Така суперечність у визначенні статусу вказує на відсутність чіткого правового обґрунтування їхніх дій та незаконність складеного протоколу.

Крім того зауважує, що окрім вищезазначених документів, ОСОБА_1 має дозвіл на перебування у прикордонній смузі, виданий саме НОМЕР_1 прикордонним загоном ДПСУ раніше. Цей дозвіл був чинний на момент складання протоколу 28.01.2026.

На підставі вищевикладеного, просив справу відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівником прикордонної служби не була розкрита об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 379961 від 28.01.2026 року зазначено лише, що 28.01.2026 близько 11:50 години на околиці с. Удобне Одеської області, Одеського р-ну в прикордонній смузі на відстані 150 від лінії державного кордону та п/зн 0613 був виявлений гр. України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину з території України до Республіки Молдова поза пунктами пропуску без дозволу відповідних органів влади.

При цьому, як доказ вчинення правопорушення матеріали справи містять лише зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення; рапорти; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ,витяг з ЄРДР від 17.12.2025, доповідь про порушення військової дисципліни військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОК «Південь» військовослужбовця призваного за мобілізацією сержанта ОСОБА_1 від 04.11.2025 № 15321, схема.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Однак, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що ОСОБА_1 спробував перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об`єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, провадження у адміністративній справі, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП - у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Юлія ШЕВЧУК