Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №537/698/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/698/25 Номер провадження 22-ц/814/1298/26Головуючий у 1-й інстанції МАРТИШЕВА Т. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Маханькової Ірини Олександрівни

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ “ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулась з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №06889-02/2024 від 07.02.2024 у розмірі 17500 грн, в якому також просили стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 07 лютого 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06889-02/2024, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п. 7 кредитного договору).

Згідно з умовами Кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та у порядку і на умовах, визначених договором, при цьому не виконав свого обов`язку, що призвело до утворення заборгованості.

29 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 500 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 500 грн - сума заборгованості за відсотками; 0 грн – сума заборгованості за пенею.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 29 липня 2024 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснив своєчасного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором №06889-02/2024 в розмірі 17 500 грн, з яких: 5 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 500 грн – сума заборгованості за відсотками, а також стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 06889-02/2024 від 07 лютого 2024 року, яка складається з: 5000 грн - сума заборгованості за основним боргом; - 8175,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього у розмірі 13175,00 грн.

У задоволені іншої частини суддового рішення – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2279,65 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведений факт виникнення договірних відносин між первісним кредитором та відповідачем та факт відступлення права вимоги. В частині нарахування відсотків, районний суд прийшов до висновку про застосування до вказаних правовідносин п. 17 Перехідних Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 – адвокат Маханькова Ірина Олександрівна, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає недоведеними належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості та розміру стягнення, оскільки у справі відсутні первинні бухгалтерські документи, які у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» могли б підтвердити наявність заборгованість. Тоді як доведеність наявної суми заборгованості за кредитними договорами є обов`язком позивача, яким ним не виконано.

Зазначає, що позивачем замість реєстру боржників надано як доказ Витяг з реєстру боржників до договору факторингу, який сформовано представником позивача. Наданий Витяг не містить підпису уповноваженої особи первісного кредитора, який би підтверджував дійсність переходу права вимоги щодо ймовірної заборгованості відповідача перед первісним кредитором до позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує на те, що саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Підписавши кредитний договір, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами.

Вважає, що позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Щодо перерахування коштів відповідачу, вказує на те, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Звертає увагу, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеними з Первісними кредиторами, договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем).

Вважає, позивач не повинен надавати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а Первісні кредитори, Позивач не є банком України, отже на них дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Крім того, зазначає, що перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима.

Вказує на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти інформацією, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» про виписки з банківського рахунку Відповідача або Первісного кредитора. Доступ до даних документів мають право отримати безпосередньо Відповідач та Первісний кредитор.

Зазначає, що позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані від Первісних кредиторів до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу.

Звертає увагу, що договором факторингу укладеним з Первісним кредитором не передбачено надання ТОВ «ФК «ЄАПБ» виписок з банківських рахунків попереднього Кредитора.

Вважає, що Договір факторингу укладений між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача.

Просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що 07 лютого 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 06889-02/2024 (а.с. 7-10), який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п. 7 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 п. 1 кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн, на строк 100 днів, на умовах строковості зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит до 16 травня 2024 року та сплатити проценти за користування кредитом, процентна ставка яких становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту.

Відповідо до п.п. 1.6 п. 1 кредитного договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5375-41хх-хххх-9121 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

09 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 12-15).

Згідно п. 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників до Договору факторингу №29072024 від 09 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17500 грн., з яких: - 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12500 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0 грн. - сума заборгованості за пенею, що також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 06889-02/2024 від 07 лютого 2024 року за період з 29 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року (а.с. 15-16).

Також, до матеріалів позову позивачем долучено повідомлення на адресу ОСОБА_1 щодо відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором № 06889-02/2024 від 07 лютого 2024 року (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Вважаючи доведеним факт укладання кредитного договору, користування відповідачем коштами та невиконання ним зобов`язання по їх своєчасному поверненню, що призвело до виникнення заборгованості, суд першої інстанції застосовуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удщосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ХІ від 22.11.2023 (набрав чиннгості 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV»Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Звертаючись з вимогами про стягнення заборгованості, ТОВ «ФК «ЄАБП» на підтвердження існуючих кредитних правовідносини та кредитної заборгованості надало суду копії документів: паспорт споживчого кредиту;договір про налдання фінасового кредиту № 06889-02/2024 від 07.02.2024; Додаток до договору (графік платежів), власний розрахунок заборгованості, договір факторингу,Акт прийому –передачі Реєстру Боржників; витяг з реєстру боржників; повідомлення про відступлення права вимоги, інші документи фінансових установ.

Згідно ст. 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічні норми містяться в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

В постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 вказано, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ТОВ «ФК «ЄАБП» на підтвердження позовних вимог було надано власний розрахунок заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що додаткові розрахунки заборгованості складені первісним кредитором.

Однак, вказане спростовується матеріалами справи. Оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості завірений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Дараган Ю.О., інших розрахунків – матеріали справи не містять

Будь яких інших належних доказів на доведення обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги, позивачем надані не були.

Між тим, зазначений власний розрахунок позивача не є в розумінні положень 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» документом первинного бухгалтерського обліку, який безспірно доводить факт існування заборгованості у визначеному кредитором розмірі.

Вказаний розрахунок заборгованості в даному випадку необхідно розцінювати як внутрішній документ товариства, який не містить беззаперечних відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти в зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов спірного кредитного договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).

Посилаючись в позовній заяві на факт виникнення заборгованості ще до укладання договору факторингу, позивач одночасно не надав належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості саме перед первісним кредитором.

При цьому матеріали справи не містять жодної інформації про час виникнення такої заборгованості, її розміру за період, який передував укладанню договору факторингу, а також доказів на доведення факту перерахування коштів позичальнику та користування ними останнім.

Тобто, на підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор не надав суду інформаційної довідки, чи будь яких інших доказів про здійснення перерахування коштів.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору, виконання його умов зі сторони кредитодавця та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір заявленої до стягнення заборгованості.

У Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання, та відповідно отримання відповідачем, кредитних коштів.

Крім того, в ході судового розгляду позивачем як новим кредитором не було надано первинних бухгалтерських документів як то виписки про рух коштів з моменту укладання кредитного договору, яка б могла бути належним та допустимим доказом доведення факту як перерахування коштів, так і користування ними позичальником, а також факту несвоєчасного їх неповернення, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Посилаючись на банківську таємницю, позивач не був позбавлений права звертатись до суду з клопотаннями про витребування відомостей із банківської установи щодо належності карткового рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-9121 саме - ОСОБА_1 , проте таким правом не скористався.

Доказів належності відповідачу картки №5375-41хх-хххх-9121 та зарахування на неї кредитних коштів, позивачем не надано, а тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу.

В даному випадку позивачем не було надано суду будь-яких виписок за картковим рахунком позичальника ОСОБА_1 , які-б доводили факт існування заборгованості по кредиту та мали бути прийняті судом до уваги як належні докази недотримання останнім своїх кредитних зобов`язань.

Разом з цим, відсутність зазначених доказів унеможливлює встановлення вищевказаних фактів, доведення яких є обов`язком позивача.

У цій справі, що переглядається апеляційним судом встановлено, що позивачем доведено наявність волевиявлення сторін на укладення правочину. Проте фактичне отримання позичальником кредитних коштів через оператори онлайн-послуг платіжної інфраструктури без відкриття рахунків, а також підставність стягнення заборгованості за кредитом в заявленому розмірі – позивачем не доведено.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на невірно оцінених доказах по справі, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь позивача підлягають стягненню у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 4542,00 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Маханькової Ірини Олександрівни - задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 4542,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.А. Лобов

В.М. Триголова