Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №295/13092/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13092/25 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.

Номер провадження №33/4805/462/26

Категорія ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Ткачука Володимира Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, -

встановив:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2025 року об`єднано в одне провадження справи №295/13092/25 та №295/13094/25, присвоївши їм єдиний унікальний номер справи №295/13092/25.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, і на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 10 вересня 2025 року о 15 год 40 хв у м. Житомирі по вул. Івана Мазепи, 129/20 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 10.09.2025 №407, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, 10 вересня 2025 року о 15 год 40 хв у м. Житомирі по вул. Івана Мазепи, 129/20 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Opel Insignia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Після цього автомобіль «Opel Insignia» по інерції здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai IX35», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , а останній по інерції — на припаркований автомобіль «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду в частині виду накладеного адміністративного стягнення, захисник Ткачук В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову та не застосовувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, обмежившись накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необхідність застосування аналогії права та призначення ОСОБА_1 більш м`якого стягнення, ніж передбачено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, з урахуванням положень ст.69 КК України, практики Європейського суду з прав людини, рішень Конституційного Суду України та судової практики. Зазначає, що ОСОБА_1 не ухиляється від відповідальності, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, а використання власного транспортного засобу для нерегулярних перевезень є його основним та фактично єдиним джерелом доходу. На думку захисника, позбавлення права керування транспортними засобами істотно погіршить матеріальне становище сім`ї, позбавить дітей належного забезпечення та створить для ОСОБА_1 і членів його сім`ї надмірний та непропорційний тягар. Вважає, що застосування штрафу без позбавлення права керування буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП.

Разом з апеляційною скаргою захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. На обґрунтування поважності причин його пропуску зазначено, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення постанови суду першої інстанції, копію судового рішення отримав лише 21.10.2025, після чого звернувся за правничою допомогою для підготовки апеляційної скарги. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18.11.2025 апеляційну скаргу адвоката Ткачука В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , було повернуто, після чого недоліки, зазначені в постанові апеляційного суду, були усунуті.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, та стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Як передбачено ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи необхідно з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується належними і допустимими доказами, дослідженими судом.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, результатами огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810», актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, висновком медичного огляду №407 від 10.09.2025, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, рапортами працівників поліції, схемою місця пригоди, відеозаписами події та іншими матеріалами справи.

Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б ставили під сумнів допустимість чи достовірність зазначених доказів або свідчили про порушення встановленого законом порядку оформлення адміністративних матеріалів чи проведення огляду на стан сп`яніння.

При цьому доводи апеляційної скарги не стосуються доведеності вини ОСОБА_1 чи правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, а зводяться виключно до незгоди із застосованим судом адміністративним стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Однак зазначені доводи не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тому посилання захисника на сімейний та майновий стан ОСОБА_1 , наявність у нього на утриманні п`ятьох дітей, а також використання транспортного засобу як основного джерела доходу є безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП зазначені обставини не враховуються при накладенні адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає одночасне застосування штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Можливості застосування лише штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами або призначення іншого виду стягнення зазначена норма не містить.

Також апеляційний суд враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим порушенням правил безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху. Сам факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що призвів до дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням кількох транспортних засобів, свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого та не дає підстав вважати застосоване судом стягнення надмірним або непропорційним.

У рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які володіють або керують автомобілями, реалізуючи своє право користування ними, погоджуються нести додаткові обов`язки та відповідальність у правовому полі.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування за аналогією положень ст.69 КК України є безпідставними, оскільки КУпАП не передбачає можливості призначення адміністративного стягнення нижче найнижчої межі санкції або незастосування обов`язкового додаткового стягнення. Застосування положень кримінального закону за аналогією при вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення законом не передбачено.

Посилання захисника на судову практику та інші судові рішення не спростовують наведених висновків, оскільки кожна справа вирішується з урахуванням її конкретних обставин та вимог закону, що підлягає застосуванню.

Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності, визначеної ст.23 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційним переглядом справи не встановлено порушень закону, які були б підставою для скасування або зміни постанови суду першої інстанції.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни постанови судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2025 року немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд –

постановив:

Клопотання адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу адвоката Ткачука Володимира Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич