Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №283/1128/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1128/25 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М.

Номер провадження №33/4805/407/26

Категорія ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року об`єднано в одне провадження справи № 283/1128/25 та №283/1129/25 та присвоєно єдиний номер №283/1128/25.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 03.05.2025 о 03 год 34 хв ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Грушевського в місті Малині у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 03.05.2025 о 03 год 34 хв керував автомобілем «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Грушевського в місті Малині Коростенського району та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка була здійснена шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Міхненко С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Стверджує, що близько 03 год останній лише підійшов до автомобіля, який перебував без руху, щоб взяти з нього мінеральну воду та цигарки, а факт його перебування біля транспортного засобу не підтверджує керування ним. Також вказує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП, оскільки після незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду за допомогою спеціального технічного засобу його не було направлено до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду. Крім того, захисник вважає недопустимим доказом відеозапис, долучений до матеріалів справи, оскільки, на його думку, він здійснений працівником поліції за допомогою особистого мобільного пристрою всупереч вимогам Інструкції, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Зазначає, що працівники поліції мали можливість здійснювати відеофіксацію за допомогою нагрудної камери або технічних засобів службового автомобіля, однак такою можливістю не скористалися. Також посилається на те, що рапорт працівника поліції не є належним доказом у справі, оскільки містить розбіжності щодо часу вчинення адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції захисник посилається на практику Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП та у не виконанні вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.122-2 КУАП, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №318656 від 03.05.2025 вбачається, що 03.05.2025 о 03 год 34 хв ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Грушевського в місті Малині у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, внаслідок застосування якого було встановлено результат 1,65 проміле, з результатом тесту згоден (а.с.7).

Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №318662 від 03.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 03.05.2025 о 03 год 34 хв керував автомобілем «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Грушевського в місті Малині та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка була здійснена шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП (а.с.1).

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил та виконати зазначені у цьому пункті дії.

Вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу (п. 8.9 б) ПДР).

Відповідно до вимог ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність передбачена за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.4 та п.2.9 а) Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення від 03.05.2025 серії ЕПР1 №318662 (а.с.1) та серії ЕПР1 №318656 (а.с.7); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4639152 від 03.05.2025 року, згідно якої 03.05.2025 ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.4); роздруківкою чеку Драгера, результат 1,65 проміле (а.с.8); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4639155 від 03.05.2025 року, згідно якої 03.05.2025 ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.9); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст.55,56,59,63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.11); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.13); рапортом працівника поліції від 04.05.2025 (а.с.14); відеозаписом події (а.с.15).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського об`єктивно зафіксовані обставини правопорушень та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Доводи захисника про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис здійснювався за допомогою особистого мобільного телефону працівника поліції, є необґрунтованими. Матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували використання поліцейським власного технічного засобу для фіксації події. Натомість наявний у справі відеозапис містить відображення дати та часу фіксації події, є безперервним та відтворює перебіг подій від моменту виявлення правопорушення до оформлення адміністративних матеріалів, що свідчить про його придатність для встановлення фактичних обставин справи. Крім того, твердження про можливе використання мобільного пристрою не свідчать про недопустимість такого доказу. Положення КУпАП не містять заборони щодо використання як доказу відеозапису, якщо він дозволяє встановити обставини події та його достовірність не спростована належними доказами.

Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час дії комендантської години не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, та, не зупиняючись, продовжив рух, у зв`язку з чим працівники поліції здійснювали його переслідування до моменту зупинки транспортного засобу біля будинку по вул. Грушевського в м. Малині.

Із відеозапису також вбачається, що на пропозицію працівників поліції ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», за результатами якого встановлено 1,65 проміле алкоголю. Спочатку ОСОБА_1 , заперечуючи факт керування транспортним засобом, висловлював незгоду з результатом огляду, однак у подальшому на повторне запитання працівників поліції повідомив, що з результатом огляду погоджується.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не свідчать про порушення встановленого законом порядку проведення огляду та не можуть бути підставою для визнання його результатів недійсними, оскільки після висловленої ОСОБА_1 згоди з результатом огляду у працівників поліції не виникло обов`язку щодо його направлення до закладу охорони здоров`я.

Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, він був ознайомлений зі складеними адміністративними матеріалами, проте від їх підписання відмовився.

Відеозаписом підтверджено, що під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які могли б бути підставою для визнання такого огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.

Сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом зібраними у справі доказами у суду апеляційної інстанції не виникає. Наданим доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, яка є повною, всебічною та об`єктивною, з дотриманням вимог закону, а висновки суду належним чином мотивовані у рішенні.

Не заслуговують на увагу посилання захисника про те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки відомості, викладені у рапорті, підтверджуються та узгоджуються з іншими матеріалами справи. Розбіжності щодо часу вчинення адміністративного правопорушення та часу складення рапорту мають формальний характер, не впливають на зміст встановлених обставин та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Судові рішення, на які у апеляційній скарзі посилається апелянт, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи за встановлених у ній обставин. Постанова суду не суперечить практиці ЄСПЛ.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич