Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №276/1081/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/1081/25 Головуючий у 1-й інст. БОБЕР Д. О.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №276/1081/25 за скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Павлишина Юрія Миколайовича на бездіяльність державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горшкальової Юлії Миколаївни, за участю стягувача АТ СК «Країна»

за апеляційною скаргою адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бобра Д.О.

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року адвокат Павлишин Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною в межах предмету скарги бездіяльність державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горшкальової Ю.М., яка полягає у не знятті (скасуванні) арешту та обмеження з грошових коштів і рахунку та не скасуванні постанови державного виконавця від 30.05.2025 у ВП №71842508 про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій; зобов`язати державного виконавця у виконавчих провадженнях №71440627, №71842508, які об`єднані у зведене виконавче провадження №78318517, зняти (скасувати) арешт та обмеження з грошових коштів і рахунку; скасувати постанову державного виконавця від 30.05.2025 у ВП №71842508 про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій; стягнути з Хорошівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати.

На обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходяться ВП №71440627 та ВП №71842508 про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT СК «Країна» майнової шкоди в розмірі 241 338,28 грн та 70 203,00 грн відповідно.

Постановами державного виконавця від 19.10.2023 вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника ( ОСОБА_1 , який отримує дохід у в/ч НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає в загальній сумі 341 967,41 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Вказував, що державним виконавцем не було з`ясовано місце служби ОСОБА_1 , а в/ч НОМЕР_1 було вказано безпідставно, оскільки боржник проходить службу у в/ч НОМЕР_2 , постанова від 19.10.2023 у ВП № 71440627 та постанова від 19.10.2023 у ВП № 71842508 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 на адресу в/ч НОМЕР_2 не надходили і не виконуються. Замість цього постановою від 30.05.2025 у ВП № 71842508 боржнику ОСОБА_1 визначено поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритий у AT «Акцент–Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімально заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на перше січня поточного календарного року, яку направлено для виконання до AT «Акцент–Банк».

Крім того зазначав, що постановами ДВС від 29.05.2025 у ВП № 71842508 та ВП № 71440627 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Наголошував, що вищевказаними арештами та постановою від 30.05.2025 у ВП №71842508 про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій – орган ДВС обмежив право ОСОБА_1 на користування своїми доходами, які він витрачає на своє лікування та своєї матері, а також підтримує сім`ю.

На думку скаржника, такі дії є безпідставними, оскільки накладення арешту на усі грошові кошти із заробітної плати, грошового забезпечення боржника, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому для виплати заробітної плати (грошового забезпечення), після здійснення відрахувань із заробітної плати (грошового забезпечення) за кількома виконавчими документами є неправомірним.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Павлишин Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне дослідження доказів, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі об`єднання ВП № 71440627 та ВП № 71842508 у зведене виконавче провадження згідно з ч.1, 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, грошового забезпечення та інших доходів боржника вираховується із суми 20 %.

Вважає, що після здійснення відрахувань із заробітної плати (грошового забезпечення) боржника немає правових підстав для накладення арешту на всі кошти боржника, які знаходяться на його картковому рахунку, оскільки такі дії виконавця порушують право боржника на отримання заробітної плати та позбавляють останнього засобів до існування. Отже, не може бути накладений арешт на рахунок, який використовується для отримання плати, пенсії, грошового забезпечення та інших доходів боржника. Накладення арешту на усі грошові кошти із заробітної плати, грошового забезпечення боржника, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому для виплати заробітної плати (грошового забезпечення), після здійснення відрахувань із заробітної плати (грошового забезпечення) за кількома виконавчими документами є неправомірним.

Наголошує, що державний виконавець знав про те, що ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення (грошову винагороду) та інші виплати від військової частини НОМЕР_2 на картковий рахунок відкритий у банку АТ «Акцент-Банк» за наступними реквізитами: Отримувач: ОСОБА_1 , IBAN: НОМЕР_3 , ІПН/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , Номер картки: НОМЕР_5 .

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404) виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Проте, державний виконавець не зняв арешт з грошових коштів, які надходять на вищевказаний рахунок у вигляді основного грошового забезпечення (посадовий оклад, грошова винагорода військовослужбовця, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), а також інші додаткові виплати та винагороди від військової частини.

Також державний виконавець не направив згідно з п.21 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» запит до АТ «Акцент-Банк» для з`ясування інформації про статус коштів і рахунку, який відкритий у банку АТ «Акцент-Банк» з урахуванням того, що на вказаний рахунок надходять грошові виплати у вигляді основного грошового забезпечення (посадовий оклад, грошова винагорода військовослужбовця, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), а також різні додаткові виплати та винагороди від в/ч НОМЕР_2 .

Крім того, державний виконавець не скасував постанову від 30.05.2025 у ВП № 71842508 про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою вирішено: «Визначити ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Акцент-Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року». Хоча про вказану постанову від 30.05.2025 у ВП № 71842508 стало відомо 06.06.2025, підстави для її скасування виникли після подання заяви від 09.06.2025 та прийняття постанови у ВП № 71440627 від 09.06.2025 про стягнення 20% з доходу боржника, оскільки після стягнення 20% не визначається рахунок для здійснення видаткових операцій та обмеження скасовуються.

За період з 30.05.2025 по день видачі довідки на рахунок ОСОБА_1 , наданий ним для зарахування грошового забезпечення (IBAN: НОМЕР_3 ), зараховано наступні суми: 24614,05 грн – грошове забезпечення за травень 2025 р. зараховано на картковий рахунок 10.06.2025; 9532,26 грн – додаткова винагорода на період дії воєнного стану за травень 2025 р. зараховано на картковий рахунок 24.06.2025; 23589,99 грн – грошова допомога для оздоровлення за 2025 р. зараховано на картковий рахунок 24.06.2025; 19691,24 грн – грошове забезпечення за червень 2025 р. зараховано на картковий рахунок 10.07.2025 (утримано 4922,81 грн).

Вказані грошові кошти у зазначені дати перераховані військовою частиною НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_2 , на рахунок ОСОБА_1 (IBAN: НОМЕР_3 ), відкритий в АТ «Акцент-Банк» з цільовим призначенням: заробітна плата. Тобто, військова частина НОМЕР_2 виконувало постанову державного виконавця ВП №71440627 від 09.06.2025 щодо стягнення 20% із доходів ОСОБА_1 , що свідчить про безпідставність накладення арешту на грошові кошти боржника у вигляді виплат грошового забезпечення та інших виплат в/ч НОМЕР_2 , які надходять на рахунок боржника та визначення рахунку для здійснення розрахунків боржника, та обмеження користування грошовими коштами, які є грошовими забезпеченням та іншими виплатами від в/ч НОМЕР_2 .

Також з відповіді в/ч НОМЕР_2 від 11.07.2025 №1108 вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 крім грошового забезпечення від військової частини надійшли і надходять також кошти на оздоровлення та додаткові винагороди на період дії воєнного стану, які є соціальними виплатами, на які також заборонено накладати арешт після відрахування 20% з доходу боржника згідно ч.2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».

Звертає увагу, що державний виконавець Горшкальова Ю.М. повідомила суду, що ОСОБА_1 сам просив її визначити поточний рахунок у банку для здійснення видаткових операцій. Проте, остання повідомила, що не з`ясовувала у ОСОБА_1 де він служить, не з`ясовувала де отримує він дохід, не пропонувала йому відрахування із суми доходів у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення суми заборгованості за виконавчим провадженням, не повідомила боржнику, що у випадку визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, боржник зможе використовувати лише 2 мінімальні зарплати, а вказала, що буде знімати лише 1 000,00 гривень на місяць.

Вказане свідчить про незаконність дій державного виконавця Горшкальової Ю.М.

Разом з тим, на вимогу державного виконавця про рух коштів та режим використання рахунку боржника ОСОБА_1 , AT «Акцент- Банк» не надано будь-яких відомостей про наявність спеціального режиму використання вказаного рахунку або наявності коштів, звернення на які заборонено законом. Суд із виписки по рахунку боржника НОМЕР_3 , встановив, що на вказаний рахунок окрім зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця) надходять кошти і з інших джерел, на які обмеження щодо їх арешту не поширюються.

Однак суд не з`ясував і не дослідив, які саме кошти приходять (приходили) на вказаний рахунок, їх цільове призначення, а також у який період та від кого зараховані ці кошти, причому вкрай важливо було дослідити термін, у який слухалася справа.

Звертає увагу на те, що на вказаний рахунок раніше іноді приходили кошти від побратимів, які збиралися ОСОБА_1 як старшиною роти на загальні потреби ЗСУ або окремих військових, з метою придбання спорядження, екіпірування та інші потреби. Але це не було підставою для їх арешту.

Отже, ОСОБА_1 не міг користуватися коштами грошового забезпечення, додаткової винагороди та коштами на оздоровлення, що надходили від в/ч НОМЕР_2 на картковий рахунок, відкритий у АТ «Акцент– Банк» після прийняття Постанови державного виконавця у ВП № 71440627 від 09.06.2025 про об`єднання ВП №71440627 та ВП №71842508 у зведене ВП №78318517 та Постанови державного виконавця у ВП № 71440627 від 09.06.2025 про відрахування із суми доходів боржника 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 341 967,41 гривня (UAH)

Таким чином, арешт коштів ОСОБА_1 на його рахунку зберігався і фактично блокував доступ боржника до законних доходів понад 20%, а також коштів грошового забезпечення, додаткової винагороди та кошти на оздоровлення, що надходили від в/ч НОМЕР_2 .

Також державний виконавець не направила запит до банку для з`ясування статусу коштів, як того вимагає п. 21 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», хоча виконавець знав про те, що на рахунок ОСОБА_3 від військової частини надходять кошти грошового забезпечення, додаткової винагороди та оздоровлення.

Таким чином, постанова ВДВС від 09.06.2025, яка встановлювала 20 % утримання з доходів, не забезпечувала фактичне виконання норм щодо захищених доходів, оскільки доступ до грошей боржника було заблоковано постановою від 30.05.2025 у ВП № 71842508 про визначення поточного рахунку боржника у банку для здійснення видаткових операцій. З урахуванням цього виконавець ДВС не скасувала постанову від 30.05.2025, після подання заяви від 09.06.2025, що суперечить поданій заяві та законним правам боржника. Як видно було допущено порушення засад виконавчого провадження, передбачених ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме принцип справедливості, оскільки дії та рішення ДВС фактично блокували доходи понад 20 %, порушуючи баланс між захистом прав кредитора та прав боржника (ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 360 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що у Хорошівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебували:

- виконавче провадження, номер за АСВП 71842508, відкрите 18.05.2023, з примусового виконання виконавчого листа Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №278/989/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 67 933,00 грн завданих збитків та 2 270,00 грн сплаченого судового збору;

- виконавче провадження, номер за АСВП 71440627, відкрите 03.04.2023, з примусового виконання виконавчого листа Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №276/1903/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 237 771,70 грн завданих збитків та 3 566,58 грн сплаченого судового збору.

18.05.2023, 19.10.2023, 29.05.2025 державним виконавцем на підставі ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» виносилися постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , та зокрема накладався арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, на загальну суму 343 131,41 грн.

30.05.2025 до Хорошівського відділу ДВС надійшла заява (вхідний №23.5/1685) боржника ОСОБА_1 , в якій останній просить визначити його поточний рахунок НОМЕР_3 для здійснення видаткових операцій (т.2 а.с.5).

30.05.2025 державним виконавцем Хорошівського відділу ДВС Горшкальовою Ю.М. у рамках виконавчого провадження №71842508 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритий у AT «Акцент-Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (т.2 а.с.6-7).

09.06.2025 державним виконавцем Хорошівського відділу ДВС Горшкальовою Ю.М. винесено постанову, якою об`єднано виконавчі провадження № 71842508 та № 71440627 у зведене виконавче провадження № 78318517, а також постанову про звернення стягнення на заробітну плату, якою вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника ( ОСОБА_1 , який отримує дохід у в/ч НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ) у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає в загальній сумі 341 967,41 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій (т.1 а.с.181-182).

На виконання вимоги державного виконавця про рух коштів та режим використання рахунку боржника ОСОБА_1 , 23 липня 2025 року AT «Акцент – Банк» повідомило Хорошівський ВДВС про те, що у боржника у банку відкрито рахунок НОМЕР_3 та надано рух коштів за період з 01.01.2024 по 30.06.2025. Будь-яких відомостей про наявність спеціального режиму використання вказаного рахунку банком не повідомлялося (т.2 а.с.8-16).

На виконання ухвали Хорошівського районного суду Житомирської області, 18.08.2025 AT «Акцент-Банк» повідомлено суд, що ОСОБА_1 відкрита картка № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_3 ), рахунок має режим використання «Карта для виплат». У клієнта підключенні зарахування від ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також в/ч НОМЕР_6 , інформація про зарахування від в/ч НОМЕР_2 відсутня. Щодо актуальних арештів банком повідомлено, що станом на 04.07.2025 були арешти : ВП № 71842508 на суму 77 359,30 грн та ВП № 71440627 на суму 265 608,11 грн. Станом на 07.08.2025 актуальні арешти на рахунку клієнта відсутні (т.2 а.с.84).

Також, 18.08.2025 від Хорошівського ВДВС надійшов лист, в якому зазначено про закінчення 04.08.2025 виконавчих проваджень № 71842508 та № 71440627 на підставі п.5 ч.1 ст. 39 Закону (скасування рішення, яке підлягало виконанню) та винесення постанов про зняття арешту з коштів боржника, які направлено до відповідних банківських установ (т.2 а.с. 87-106).

Відмовляючи в задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця в частині не зняття арешту з грошових коштів боржника, суд першої інстанції виходив з того, що рахунок IBAN НОМЕР_3 є поточним рахунком типу «Карта для виплат» та не належить до рахунків зі спеціальним режимом використання, перелік яких визначений частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», а АТ «Акцент-Банк» банк не повідомив державного виконавця про наявність спеціального режиму використання рахунку або про заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому, тому дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та подальше збереження його чинності відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними.

Також суд констатував, що винесення 30.05.2025 державним виконавцем постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій відбулось на підставі поданої боржником заяви, і в подальшому ОСОБА_1 чи його представник будь-яких заяв про скасування поточного рахунку чи визначення іншого рахунка для здійснення видаткових операцій до Хорошіського ВДВС не подавали, тому дійшов висновку про необґрунтованість скарги в частині щодо не скасування постанови державного виконавця від 30.05.2025 у ВП №71842508 про визначення поточного рахунку.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі – у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника – за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкція № 512/5.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження

№ 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Судом встановлено, що рахунок IBAN НОМЕР_3 є поточним рахунком типу «Карта для виплат» та не належить до рахунків зі спеціальним режимом використання, перелік яких визначений частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до відповіді АТ «Акцент-Банк» банк не повідомив державного виконавця про наявність спеціального режиму використання рахунку або про заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому.

Сам по собі факт отримання боржником заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовця, додаткової винагороди чи інших виплат на певний банківський рахунок не свідчить про те, що такий рахунок набуває статусу рахунку зі спеціальним режимом використання або що на всі кошти, які перебувають на ньому, заборонено накладати арешт.

Таким чином, у державного виконавця були відсутні передбачені пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту з коштів, які знаходяться на такому рахунку.

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції

Посилання апелянта на частини першу та другу статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими, оскільки зазначені норми регулюють виключно порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника шляхом здійснення відрахувань особою, яка виплачує відповідний дохід. Проте, вони не містять заборони на існування арешту коштів на банківському рахунку боржника та не встановлюють обов`язку виконавця автоматично скасовувати арешт після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що на рахунок боржника надходили не лише виплати від військової частини, а й інші грошові перекази. Представник апелянта у судовому засіданні підтвердив надходження коштів від інших військовослужбовців та громадян.

Отже, рахунок використовувався не виключно для отримання грошового забезпечення військовослужбовця, а тому висновок суду про відсутність підстав для повного зняття арешту відповідає фактичним обставинам справи.

Також безпідставними є твердження апелянта про порушення державним виконавцем пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, державний виконавець направив до АТ «Акцент-Банк» вимогу про надання інформації щодо режиму рахунку та руху коштів по ньому. На виконання цієї вимоги банк надав відповідну інформацію. Таким чином, твердження апелянта про те, що виконавець взагалі не вживав заходів для встановлення статусу рахунку, спростовується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови від 30.05.2025 про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника для здійснення видаткових операцій також є безпідставними, оскільки саме боржник звернувся до державного виконавця із заявою про визначення такого рахунку та власноруч оформив відповідну заяву, яку направив засобами електронного зв`язку. Ці обставини підтверджені показаннями як державного виконавця, так і самого боржника.

При цьому законодавство, яке діяло в умовах воєнного стану, було спрямоване на забезпечення можливості боржника користуватися частиною коштів, незважаючи на накладений арешт. Тому винесення постанови про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій було спрямоване на захист інтересів самого боржника та не порушувало його прав.

Крім того, після винесення зазначеної постанови боржник не подавав до органу державної виконавчої служби заяв про її скасування або про визначення іншого рахунку для здійснення видаткових операцій у порядку, передбаченому розділом XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Посилання апелянта на нібито обов`язок державного виконавця скасувати постанову від 30.05.2025 після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 09.06.2025 не ґрунтуються на вимогах закону.

Пункт 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та розділ XIX Інструкції не передбачають автоматичного припинення дії постанови про визначення поточного рахунку лише з підстав винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином оцінив докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність неправомірної бездіяльності державного виконавця та про відмову в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неповного встановлення судом обставин справи та невірної оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, не виникає. Відтак відсутні правові підстави для перегляду питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, за змістом статей 133, 137 та 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами залежно від результатів вирішення спору. Оскільки вимоги заявника за результатами розгляду скарги судом першої інстанції задоволені не були, а законність і обґрунтованість відповідної ухвали підтверджена судом апеляційної інстанції, підстав для покладення на інших учасників справи витрат заявника на професійну правничу допомогу, понесених як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2026 року.

Головуючий

Судді