Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №283/1175/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 283/1175/25 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 79 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент", в інтересах якого діє адвокат Бузівська Наталя Миколаївна,

на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Тимошенко А. О. у м. Малині,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" (далі також ТОВ "Юні Стоун Плент", відповідач), про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Позов мотивовано тим, що 02 травня 2024 року позивачка була прийнята на роботу до ТОВ "Юні Стоун Плент" на посаду діловода юридичного відділу. 31 березня 2025 року позивачка звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). За час роботи відповідач заборгував позивачці заробітну плату за січень, лютий та березень 2025 року у загальному розмірі 31 442,85 гривень, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2723,90 гривень.

3. Посилаючись на невиплату позивачці при звільненні заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, також на порушення строків виплати вказаної заборгованості, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за січень, лютий, березень 2025 року, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку у загальному розмірі 31442,85 гривні, що із вирахуванням податків і зборів становить 17 285,64 гривні, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2025 року по день постановлення судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

4. Малинський районний суд Житомирської області заочним рішенням від 03 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ "Юні Стоун Плент" на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 27201,83 гривень та середній заробіток за період затримки розрахунку з 31 березня 2025 року по 03 вересня 2025 року в розмірі 41924,70 грн, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення щодо заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання.

Стягнув з ТОВ "Юні Стоун Плент" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості відповідача по нарахованій позивачу заробітній платі за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, становить 27201,83 гривень, а заборгованість відповідача по заробітній платі за січень 2025 року - відсутня.

6. Також суд першої інстанції, виходячи з затримки розрахунку позивачки при звільненні за період з дня звільнення (31 березня 2025 року) по день винесення судового рішення, провівши перерахунок середньоденної заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, вважав наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 41924,70 гривень.

7. Малинський районний суд Житомирської області ухвалою від 26 грудня 2025 року заяву ТОВ "Юні Стоун Плент" про перегляду заочного рішення Малинський районний суд Житомирської області від 03 вересня 2025 року у справі № 283/1175/25 залишив без задоволення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. Представник відповідача – адвокат Бузівська Н. М. з рішенням місцевого суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову або зменшити розмір сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 5 000 грн, а у разі задоволення позовних вимог відстрочити виконання рішення на шість місяців з дня винесення рішення у справі.

9. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

? суд не перевірив та не встановив наявність оригіналу довідки про доходи позивача, не витребував у позивача оригінал вказаного документу, не встановив дійсний розмір суми заробітної плати, яку відповідач повинен сплатити позивачу на час ухвалення рішення у справі;

? відповідач повністю не визнає існування боргу по заробітній платі перед позивачем;

? ухвалами судів у інших справах на все майно та корпоративні права відповідача накладено арешт, господарська діяльність відповідача повністю зупинена у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати докази розміру дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем або повне погашення заборгованості;

? визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд не врахував очевидну неспівмірність заявлених для стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача, принципам розумності, справедливості та співмірності;

? відповідач вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення для визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є сума 5000 грн;

? суд не розглянув клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення строком на 6 місяців у звязку з зупиненням господарської діяльності відповідача.

Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10. Представник позивачки – адвокат Гарбар К. Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу строк на усунення недоліків скарги.

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження, роз`яснив право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк.

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. 02 травня 2024 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ "Юні Стоун Плент" на посаду діловода юридичного відділу на підставі наказу № 178-К/ТР від 01 травня 2024 року (а.с.9).

15. 31 березня 2025 року ОСОБА_1 звільнена з роботи в ТОВ "Юні Стоун Плент" за власним бажанням з 31 березня 2025 року на підставі статті 38 КЗпП згідно із наказом № 195-К/ТР від 31 березня 2025 року (а.с. 10).

16. Відповідно до довідки ТОВ "Юні Стоун Плент" № 28 від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за січень 2025 року в розмірі 4241,02 гривня, за лютий 2025 року в розмірі 12000 гривень, за березень 2025 року в розмірі 15201,83 гривень. Заробітна плата за лютий-березень 2025 року не виплачена (а.с. 11).

17. Згідно із довідкою ТОВ "Юні Стоун Плент" № 359 від 06 червня 2025 року ОСОБА_1 в день звільнення було видано копію наказу про припинення трудового договору та зроблено відповідний запис у трудову книжку (а.с. 24).

18. 06 грудня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на корпоративні права ТОВ "Юні Стоун Плент".

19. 28 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та вантажні вагони, які перебували у власності відповідача, згідно з переліком.

20. 07 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від накладено арешт на транспортні засоби ТОВ "Юні Стоун Плент" згідно з переліком.

21. 05 березня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду рухоме майно, корпоративні права, а також нерухоме майно ТОВ "Юні Стоун Плент" передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

22. 27 березня 2025 року ухвалою Господарського суду Житомирської області в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно ТОВ "Юні Стоун Плент" згідно з переліком: піввагони, вагони, хопери, вагони-самоскиди.

23. З 01 квітня 2025 року призупинило дію трудових договорів ТОВ "Юні Стоун Плент" із усіма працівниками до моменту відновлення діяльності підприємства; на цей період заробітна плата не нараховується та не виплачується згідно із статтею 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на підставі наказу №25/4/1-К від 01 квітня 2025року.

Позиція апеляційного суду

24. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

25. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

27. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

28. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Юні Стоун Плент" підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

29. Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по заробітній платі за лютий-березень 2025 року у сумі 27201,83 грн та наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 березня по 3 вересня 2025 року у розмірі 41924,70 грн.

31. Проте, повністю погодитись з таким висновком не можна з огляду на наступне.

(і) Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати

32. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

33. Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

34. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

35. Статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

36. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 вказала, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога).

38. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

39. Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

40. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

41. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77, 79, частина 1 статті 80 ЦПК).

42. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК).

43. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (пункт 81), від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19 (пункт 9.58) неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

44. У справі, яка переглядається, встановлено, що 31 березня 2025 року позивачка звільнена з роботи в ТОВ "Юні Стоун Плент" та відповідно до довідки відповідача № 28 від 31 березня 2025 року загальна сума невиплаченої ОСОБА_1 заробітна плата за лютий та березень 2025 року становить 17 285,64 грн, в тому числі компенсація за не використану відпустку 2 723,90 грн.

45. Натомість стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 27201,83 грн, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до довідки відповідача № 28 від 31 березня 2025 року загальна сама невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за лютий та березень 2025 року становить 17 285,64 грн, з якої роботодавцем вираховано суму військового збору та податок з доходу фізичних осіб.

46. За таких обставин колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 17 285,64 грн, з якої роботодавцем вираховано суму військового збору та податок з доходу фізичних осіб.

47. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про невитребування судом першої інстанції оригіналу довідки про доходи позивачки, оскільки за правилами частини 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

48. Водночас відповідач не спростував розмір невиплаченої позивачці заборгованості по заробітній платі, не надав доказів на підтвердження сплати позивачці заборгованості по заробітній платі у зазначеному розмірі, або відсутності обов`язку щодо виплати позивачеві нарахованої заробітної плати, незважаючи на те, що це є його процесуальним обов`язком.

49. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зупинення господарської діяльності відповідача та накладення арешту на його майно та корпоративних прав позбавили можливості надати докази дійсного розміру заборгованості перед позивачем або її погашення, оскільки вказані обставини самі по собі не свідачать про наявність перешкод у доступі до документів про виплату належних позивачу сум при звільненні, а накладення арешту на майно відповідача не спростовує обов`язку роботодавця виплатити працівникові належні при звільненні суми та не звільняє його від процесуального обов`язку довести обставини, на які він посилається.

(іі) Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

50. За змістом статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

51. Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

52. Не проведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

53. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

54. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

55. Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках, окрім як для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

56. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 377,70 грн, виходячи з розрахунку за останні два календарні місяці роботи (січень-лютий 2025 року) у сумі 16 241,02 грн (4 241,02 грн + 12 000 грн) та 43 робочих дні (23 робочих дні у січні та 20 робочих днів в лютому).

57. Загальна тривалість затримки розрахунку при звільненні позивачки, з наступного дня після закінчення строку, визначеного статтею 116 КЗпП, тобто з 1 квітня 2025 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції рішення - 03 вересня 2025 року становить 112 днів.

58. Натомість стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 31 березня 2025 року по 03 вересня 2025 року у розмірі 41 924,70 грн, суд першої інстанції не звернув увагу, що початком строку затримки розрахунку при звільненні працівника є не день звільнення працівника, а наступний день після закінчення строку, визначеного статтею 116 КЗпП.

59. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2025 року по 03 вересня 2025 року, що не перевищує 6 місяців з дня звільнення, становить 42 302,40 грн, виходячи з розрахунку: 377,70 грн х 112 робочих днів.

60. Поряд з цим, Верховний Суд неодноразово вказував, що за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП (див., наприклад, пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

61. Верховним Судом було вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

62. Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 201/8088/21 та від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21.

63. Апеляційний суд звертає увагу, що хоча частина 1 статті 117 КЗпП в редакції Закону № 2352-IX передбачає обмеження строку виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки не більш як за шість місяців, однак установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

64. Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу (див. п.97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23).

65. Проте, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41924,70 грн, суд першої інстанції вказані вище позиції Верховного Суду не врахував, не оцінив обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, за затримку розрахунку при звільненні позивача.

66. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що враховуючи встановлені фактичні обставини справи, розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати належних позивачці сум при звільненні, причини тривалості періоду затримки виплати позивачці заборгованості, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів дійшла висновку, що пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у розмірі 20 000 грн з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

(ііі) Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду

67. У апеляційній скарзі представник відповідача просив апеляційний суд у разі задоволення позовних вимог позивача при прийнятті рішення у справі, відстрочити його виконання на шість місяців з дня винесення рішення у цій справі, посилаючись на те, що з 01 квітня 2025 року відповідач повністю зупинив господарську діяльність, у зв`язку з чим не має коштів на рахунках, вказував, що у провадженні судів знаходиться значна кількість подібних трудових спорів.

68. Відповідно до частини 1 статті 267 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

69. Згідно із частиною 1, 2 статті 435 ЦПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

70. З системного аналізу вказаних норм процесуального права вбачається, що питання надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду належить вирішувати суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, а не суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного провадження, якщо це питання не було предметом розгляду судом першої інстанції.

71. При цьому, відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

72. З матеріалів справи вбачається, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення, судом першої інстанції не вирішувалося, будь-яке процесуальне рішення судом першої інстанції з цього питання не ухвалювалося, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про відстрочення виконання рішення суду, заявлене представником відповідача в апеляційній скарзі до суду апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає, оскільки в порушення статей 267, 435 ЦПК заявлене не до того суду, який має вирішувати відповідне питання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

74. Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

75. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (статті 117 КЗпП), що призвело до ухвалення помилкового рішення про часткове задоволення позову, яке підлягає зміні в частині розміру стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо розподілу судових витрат

76. Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

77. За правилами частини 13 статті 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

78. Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою підлягає сплата судового збору за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

79. Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня становить 3 028 грн.

80. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

81. Отже, за подання до суду першої інстанції позовної заяви в електронному вигляді з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачка мала сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн (3 028 грн х 0,4 х 0,8).

82. За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у сумі 1121,20 грн, що стверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" від 21 травня 2025 року.

83. За подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач сплатив судовий збір у сумі 1453,44 грн, що стверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 75237243 від 15 січня 2026 року.

84. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

85. За наслідком апеляційного розгляду справи позовні вимоги позивачки задоволено частково на 26,68 % (20 000 грн / (74 970,98 грн (за розрахунком позивача: 663,46 грн х 113 днів)).

86. Отже, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції, відповідно підлягає зміні розподіл понесених сторонами судових витрат, а саме: з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 258,52 грн (968,96 грн х 26,68 %), а з позивачки на користь відповідача слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру відмовлених позовних вимог в сумі 1065,66 грн (1453,44 грн х 73,32 %).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент", в інтересах якого діє адвокат Бузівська Наталя Миколаївна, задовольнити частково.

2. Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 рокузмінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, ЄДРПОУ: 45234489) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за лютий-березень 2025 року, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, в розмірі 17 285 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят пять) гривень 64 коп., з якої роботодавцем вираховано суму військового збору та податок з доходу фізичних осіб, та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 1 квітня 2025 року по 03 вересня 2025 року в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.".

3. Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши його розмір з 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. до 258 (двісті п`ятдесят вісім) гривень 52 коп.

4. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1065 (тисяча шістдесят п`ять) гривень 66 коп.

6. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Стоун Плент" - адвокат Бузівської Наталі Миколаївни про відстрочення рішення суду, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді: О.С. Коломієць

О.Б. Талько