Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №168/1093/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 168/1093/25 Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О. Й.

Провадження № 22-ц/802/544/26 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговича на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 29 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2020 року, згідно яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр». На виконання умов договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 16.04.2020-010002984 від 16.04.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є відповідач. Відповідач про укладення договору факторингу повідомлена.

Так, між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та відповідачкою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) укладено кредитний договіршляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн.

Строк користування Кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання; Строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання; Проценти за умовою «Короткий кредит»: 2800 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Проценти за умовою «Довгий кредит»: 5600 грн, що становить 56% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума Кредиту 10000 грн та Проценти 2 800 грн сплачуються до 30.04.2020 року включно; Графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума Кредиту 10000 грн та Проценти 5600 грн сплачуються до 14.05.2020 року включно.

Позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних Процентів за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні Позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а Позичальник зобов`язаний повернути кредит у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані Проценти за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Довгий кредит».

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 20.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 15600 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 10000 грн та за процентами – 5600 грн, чим порушуються права та інтереси Позивача.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15600 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 29 січня 2026 рокупозов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 16.04.2020-010002984 від 16.04.2020 року в розмірі 15600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній Є. О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, щорішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим на підставі невідповідності висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Просив рішення скасувати і відмовити в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТзОВ «Новий колектор» Савченко Т. О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як визначено ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень ч.1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скаргу до задоволення не підлягає з таких підстав..

Судом та матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачкою 16.04.2020 року укладено кредитний договір № 16.04.2020-010002984 шляхом використання електронного підпису відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», який є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився.

Відповідно до заявки позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн, строк користування Кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання; Строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання; Проценти за умовою «Короткий кредит»: 2 800 грн 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Проценти за умовою «Довгий кредит»: 5 600 грн 00 коп, що становить 56% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума Кредиту 10 000 грн 00 коп. та Проценти 2 800 грн 00 коп сплачуються до 30.04.2020 включно; Графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума Кредиту 10 000 грн 00 коп та Проценти 5 600 грн 00 коп сплачуються до 14.05.2020 включно.

Позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у вищевказаний термін повернення кредиту за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а позичальник зобов`язаний повернути кредит у термін повернення кредиту за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою «Довгий кредит».

Заявку на укладення кредитного договору зі сторони позичальника підписано електронним підписом, та одноразовим ідентифікатором 4L239 (а.с. 17, зворот).

Також позивачем додано до матеріалів справи копію паспорта відповідачки та її фото (а.с. 18-20).

Із довідки субконто ТОВ «Споживчий центр» за період з 16.04.2020 року по 14.05.2020 року вбачається, що за договором № 16.04.2020-010002984 від 16.04.2020 року відповідачка має заборгованість в сумі 15600 грн (а.с. 10).

Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № СЦ -060824-13 від 06.08.2024 року, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр».

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5. Договору факторингу за цим договором Клiєнт вiдступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторовi, внаслiдок чого Клiєнт передає, а Фактор одержує право вимагати вiд Боржника належного виконання вcix зобов`язань за Кредитним договором. Клiєнт вiдповiдає перед Фактором за дiйснiсть грошових вимог, право яких вiдступаеться Факторовi за цим Договором, але не вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клiєнтом Факторовi з моменту пiдписання Сторонами вiдповiдного Актy приймання – передачi Перелiку (Додаток 1). Пiсля пiдписання Актy приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов`язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 16.04.2020 010002984 від 16.04.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_3 ..

На підтвердження зазначеного надано суду витяг з реєстру прав вимог №1 (перша та остання сторінка, а також сторінка з реквізитами, що стосуються Відповідача, конфіденційну інформацію, в тому числі персональні дані інших осіб, заретушовано).

З повідомлення за вих. № 395567 від 06.08.2024 року вбачається, що позивачем було проінформовано відповідача про відступлення права вимоги за договором факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024, а також вимога про сплату заборгованості від 06.08.2024 року у в сумі 15600 грн (а.с. 23, 23 зворот).

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 16.04.2020-010002984 від 16.04.2020 року заборгованість відповідачки складає 15600 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5600 грн - заборгованість за процентами (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст.3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права,у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.2, 3 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши та оцінивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме: щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 15600 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн та процентам в розмірі 5600 грн, нарахованими в строк з 16.04.2020 по 14.05.2020 року, тобто за умовою «Довгий кредит», що складає 28 календарних днів з дати отримання, згоду на який відповідачем надано за умовами заявки від 16.04.2020 року.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідачка на підставі укладеного кредитного договору отримала кредит, однак, в обумовлений договором строк його не повернула, доказів протилежного нею не подано, а тому суд дійшов правильного висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Доводи представника відповідача про відсутність у договорі згоди сторін на використання факсимільного підпису до уваги не беруться судом і не є підставою для визнання його таким, що не укладений, оскільки встановлено, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідач підтвердила, що розуміє, що підписує і укладає кредитний договір, підписуючи його саме одноразовим ідентифікатором, тому договір укладений належним чином і є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, належних доказів про отримання коштів відповідачкою та розрахунку заборгованості за Кредитним договором, то позивачем надано копію Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), копію Підтвердження укладання кредитного договору та копію Заявки, що є невід`ємною частиною Пропозиції про укладення кредитного договору.

В підтвердженні укладання кредитного договору міститься Заява про перекредитування/ зарахування (а.с. 21), в якій вказано: «На підставі ст.601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000 грн. за кредитним договором 16.04.2020-010002984 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000 грн. за кредитним договором 09.03.2020-010000524 від 09.03.2020. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 16.04.2020-010002984 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 09.03.2020-010000524 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 16.04.2020-010002984».

Отже, кошти не перераховувались на особовий рахунок, а були направлені на зарахування рівних зустрічних однорідних вимог, а саме на погашення заборгованості за Кредитним договором 09.03.2020-010000524 від 09.03.2020.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем кредитний договір не містить її особистого підпису є безпідставними, оскільки між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 16.04.2020 року; подання відповідачем Заявки кредитного договору № 16.04.2020 року 010002984 від 16.04.2020 року; надсилання відповідачем Підтвердження укладання кредитного договору (акцепту) кредитного договору №16.04.2020-2 010002984 (кредитної лінії) від 16.04.2020 року.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір №16.04.2020-010002984 від 16.04.2020 року у електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Кредитний договір містить заяву позичальника про перекредитування/зарахування від 16.04.2020 року, за якою на підставі ст.601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000 грн за кредитним договором 16.04.2020-010002984 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000 грн за кредитним договором 09.03.2020-010000524 від 09.03.2020. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 16.04.2020-010002984 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 09.03.2020-010000524 від 09.03.2020 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 16.04.2020-010002984.

Апеляційним судом в справі, що переглядається, встановлено, що стороною Кредитодавця документи, що складають Кредитний договір підписувались посадовою особою факсимільним підписом у відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідачем ОСОБА_1 підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «4L239», який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом у строк встановлений згідно умов кредитного договору.

Згідно ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що сторони не погодили використання факсимільного підпису при укладенні кредитного договору, є безпідставними, оскільки позивачем доведено факт укладення кредитного договору в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача, який було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення цього договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто - таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Кредитні договори та їхні умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення цих договорів, на таких умовах шляхом підписання цих договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позивачем укладення кредитного договору були предметом дослідження судом першої інстанції, у рішенні суду їм надано вірну правову оцінку, а тому не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговичазалишити без задоволення.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 29 січня 2026 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді