Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №162/117/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/117/26 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.

Провадження № 22-ц/802/614/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось в суд із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір № 1558724 про надання споживчого кредиту, шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора.

Позивач також вказував, що за умовами цього договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 грн, на строк – 360 днів до 11 квітня 2025 року, із процентною ставкою 2,5 % в день та періодичністю сплати платежів кожні 30 днів. Кредит було надано шляхом зарахування грошових коштів на платіжну картку позичальника.

Крім того позивач зазначав, що 24 грудня 2024 року між кредитодавцем ТОВ «Слон Кредит» та ним було укладено договір факторингу № 24122024. Відповідно до умов цього договору до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість на загальну суму 15600 грн, яка складається: заборгованості по тілу кредиту- 2000 грн; заборгованості по процентах за користування кредитом - 12600 грн; штрафних санкцій – 1000 грн; заборгованості по нарахованих процентах за 108 календарних дні - 5400 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1558724 від 16 квітня 2024 року в сумі 21000 грн, та відшкодувати понесені судові витрати по справі, а саме 2662 грн сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 9200 грн заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та 1166 грн 38 коп. понесених витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу незаконним, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило його скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 8000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване заочне рішення та відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу не звернув уваги на те, що у цій справі товариством були документально підтверджені та доведені усі понесені судові витрати і які будуть понесені у майбутньому.

Заочне рішення суду, в частині стягнення заборгованості по кредиту та в частині відмовлених позовних вимог, жодною із сторін спору не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавала.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення та відмовляючи ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надавши докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, не надав суду доказів оплати таких витрат позивачем, у зв`язку із чим вважав, що позивач документально не підтвердив витрати на правничу допомогу як це передбачає ст. 137 ЦПК.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як передбачено статтею 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як передбачено частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частинах 4, 5, 6 статті 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідача заперечень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

Зазначена судова практика є незмінною.

У своїй позовній заяві ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» зазначало, що орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, складає 10000 грн, які й просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь. До позовної заяви позивачем було додано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявку № 14835 від 12 січня 2026 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №14835 від 09 лютого 2026 року, рахунок на оплату № 14835-09/02-2026 від 09 лютого 2026 року. Згідно із зазначеним актом адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року. Загальна сума гонорару по виконанню наданих юридичних послуг у суді першої інстанції складає 10 000 грн. У пункті 4.8. договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року сторони договору погодили, що клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду у справі законної сили (а. с. 22-23, 79-80, 92, 96).

Отже, позивачем було надано докази на підтвердження обсягу наданих йому правничих послуг, виконаних адвокатом робіт та їх вартість.

Місцевий суд не звернув уваги на те, що у пункті 4.8. договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року сторони погодили, що оплата адвокатського гонорару буде здійснена в майбутньому. Можливість стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснена в майбутньому, а тому відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10000 грн не відповідає засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн. Такий розмір витрат, на думку колегії суддів, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, враховуючи як обставини самої справи так і необхідний обсяг вчинених процесуальних дій.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4000 грн.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 8000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження цих вимог позивачем надано докази: договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордер на надання правничої допомоги адвокатом Крюковою М. В. серії АН № 1930459 від 09 березня 2026 року; звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року від 30 березня 2026 року, платіжну інструкцію № 8364 від 30 березня 2026 року про сплату адвокату витрат у розмірі 8 000 грн за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. У звіті також зазначено, що адвокатом товариству були надані наступні види правової допомоги: правова експертиза документів та складання апеляційної скарги, подання до суду апеляційної скарги. Тривалість робіт склала 4 години, вартість 8000 грн. До суду апеляційної інстанції від відповідача заперечень щодо неспівмірності витрат не надходило.

Однак, визначений позивачем розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та критеріям відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів, ураховуючи також часткове задоволення апеляційної скарги позивача, вважає за необхідне зменшити цей розмір до 3000 грн, що цілком відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності щодо розміру їх оплати.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року у даній справі в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді