Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №761/7417/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Грабіж

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №761/7417/26

Суддя: Трубніков А. В.

Справа № 761/7417/26

Провадження №1-кп/761/3374/2026

В И Р О К

іменем України

03 червня 2026 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12026100100000354, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Гостомель Київської обл., громадянки України, українки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання в місті Києві, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2026 року, приблизно о 01 годині 47 хвилин, тобто в умовах воєнного стану, який діє на території України відповідно до Указу Президента України №40/2026 від 12 січня 2026 року, ОСОБА_5 , перебуваючи у центральній частині міста Києва, а саме у підземному переході за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності, 1, помітила ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спав на підлозі, не реагуючи на оточуючих.

Надалі, ОСОБА_5 підійшла до потерпілого ОСОБА_7 та почала його будити, у зв`язку із чим між останніми виник словесний конфлікт. У цей час ОСОБА_8 , який перебував разом з ОСОБА_5 , не будучи обізнаним про злочинний намір останньої щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 , втрутився у вказаний конфлікт, та між ОСОБА_8 і потерпілим ОСОБА_6 відбулася боротьба, під час якої ОСОБА_8 став утримувати потерпілого ОСОБА_6 , притискаючи до підлоги.

У подальшому, з метою подолання можливого опору ОСОБА_5 нанесла ОСОБА_6 не менше восьми ударів милицею по різних частинах тіла, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців на переднє-зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині, на переднє-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та садно на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, чим застосувала фізичне насильство, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого.

У ході вказаної бійки з кишень одягу потерпілого ОСОБА_6 випали належні йому особисті речі, а саме бездротові навушники білого кольору «Hoco AirPods Pro 2» та пристрій для куріння «Vaporesso Pro».

Після чого, ОСОБА_5 , помітивши вказані речі, які випали з кишень ОСОБА_6 , 12 лютого 2026 року, приблизно о 01 годині 50 хвилин, перебуваючи у центральній частині міста Києва, а саме у підземному переході за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності, 1 усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_6 перебуває у положенні, яке ускладнює йому можливість контролювати свої речі та чинити опір, і що її дії є очевидними для нього, діючи умисно, з корисливих мотивів, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров?я потерпілого, заволоділа належними ОСОБА_6 речами, а саме бездротовими навушники білого кольору «Носо AirPods Pro 2», вартість яких становить 259 гривень 67 копійок та пристроєм для куріння «Vaporesso Pro», вартість якого становить 700 гривень.

Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла та в подальшому розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 959 гривень 67 копійок.

Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_5 вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнала у повному обсязі та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

Так, обвинувачена ОСОБА_5 пояснила суду, що 12.02.2026 року приблизно о 01 годині 30 хвилин вона перебувала на Майдані Незалежності разом зі своїм хлопцем ОСОБА_9 . Між ними виникла сварка, після чого вони попрямували до підземного переходу, де зазвичай перебував їхній знайомий. У підземному переході поруч із зазначеним знайомим вони побачили невідомого чоловіка, який лежав на підлозі. Вона підійшла до нього та намагалася розбудити, після чого між ними виник конфлікт, до якого згодом долучився ОСОБА_9 . Під час конфлікту вона взяла палицю (костиль), що належала їхньому знайомому, та завдала чоловікові декілька ударів по ногах. Точної кількості ударів вона не пам`ятає. Після припинення конфлікту вона помітила речі, які, за її словами, випали у чоловіка під час бійки. Вона забрала ці речі, а саме навушники та пристрій для куріння, усвідомлюючи, що вони є чужим майном. Після прибуття працівників поліції вона видала навушники та інші речі, які перебували при ній.

Таким чином, показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню у судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_5 , показання якої відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченої. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини його вчинення, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують обвинуваченій покарання.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Отже, для застосування положень ст. 69 КК України необхідно встановити декілька обставин, що пом`якшують покарання та обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, при цьому підлягає врахуванню і особа обвинуваченого. В іншому випадку застосування таких положень неможливе.

Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих покарання обставин не може автоматично тягнути застосування положень ст. 69 КК України.

Таким чином, для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 24.10.2003 № 7 (п.8) звертає увагу на те, що судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.

Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України, суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законом, а включає такий соціальний регулятор, як справедливість - одна з основних і вирішальних засад права, яка виступає у якості регулятора суспільних відносин.

Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винуватого.

За результатами судового розгляду кримінального провадження встановлено обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та рівень його суспільної небезпечності.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує розмір заподіяної матеріальної шкоди, яка становить 959 гривень 67 копійок та є незначною порівняно зі ступенем тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, викрадене майно було повернуто потерпілому.

Крім того, судом враховано особу обвинуваченої покарання ОСОБА_5 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, незаміжня, офіційно не працевлаштована, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

Наведені обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку перебувають у прямому причинному зв`язку з мотивами кримінального правопорушення та поведінкою особи. Вони настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 конкретного злочину та небезпечність самої винної, що призначення їй покарання навіть у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України (7 років позбавлення волі) було б явно недоцільним, несправедливим та порушувало б баланс між загальними інтересами суспільства й правами людини.

Зважаючи на викладене, керуючись конституційним принципом гуманізму, засадами справедливості та пропорційності кримінального покарання, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 положення ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши їй за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті.

На підставі викладеного, виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, адже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченої та призначеної міри покарання, суд не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України.

Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання період перебування її під вартою, а саме з 12 лютого 2026 року по день вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/7044-ТВ на суму 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок підлягають стягненню з ОСОБА_5 .

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 174, 349, 368, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання період перебування її під вартою з 12 лютого 2026 року по день вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/7044-ТВ на суму 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме бездротові навушники білого кольору марки «Hoco AirPods Pro 2» та пристрій для куріння нікотинових речовин «Vaporesso Pro» - залишити у володінні ОСОБА_6 , уламок милиці - знищити.

Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржений учасниками процесу, протягом 30 діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити учасникам.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Києва ОСОБА_10

Оригінал: reyestr.court.gov.ua