Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №761/36517/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36517/25

Провадження № 2/761/3985/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Сідому В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: позбавити права на спадкування за законом ОСОБА_2 на все рухоме та нерухоме майно, що знаходилось у праві власності ОСОБА_3 .

Вимоги позову обгрунтовані тим, що відповідач є онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Як зазначає позивач, відповідач не брав участь в утриманні чи лікуванні ОСОБА_3 , неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та завдав майнової шкоди померлій, а тому на думку позивача є законом передбачені підстави для позбавлення його права на спадкування.

14.11.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивач не надає належних та допустимих доказів які б підтверджують ті факти та обставини які є підставою для задоволення заявлених нею вимог, а надані до позовної заяви докази є недостатніми та не мають відношення до предмету доказування.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та просила задовольнити заявлені вимоги. Представник відповідача звернувся до суду зі заявою про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання не повідомила, пояснення на заявлені вимоги до суду не надала.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як зазначила позивач, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 та відповідно онуком ОСОБА_3 . Однак суду не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин. В той же час відповідач не заперечив вказану обставину.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті спадкова справа №25-2025 була відкрита приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О.

Із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 (донька) та ОСОБА_2 (онук).

Суду не надано доказів що померла склала заповіт та розпорядилась власним майном на випадок своєї смерті.

Як зазначила позивач, до спадкової маси ввійшло наступне майно:

- земельна ділянка площею 0.42 га, що розташована за адресою: с. Текуча, Уманського району, Черкаської області, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю N?224;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3222482200:05:006:0291, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район с/рада Шпитьківська "Ветеран-2" садове товариство;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилалася на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача, який є онуком спадкодавця та спадкоємцем за правом представлення після померлої матері, від права на спадкування, оскільки ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги, догляду, матеріальної допомоги, а відповідач не брав участі у догляді за нею, не вчиняв належних дій щодо утримання та надання допомоги спадкодавцю.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (статті 1261 ЦК України).

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15 (провадження № 61-8023 св 18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 (провадження № 61-45879 св 18), від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032 св 19), від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20 (провадження № 61-7573 св 21), від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21 (провадження № 61-1011 св 22).

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 (провадження № 61-1302 св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-1592 св 18).

Для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак позивач, в порушення положень норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, не надала належних та допустимих доказів потреби спадкодавця в наданні допомоги саме ОСОБА_2 , а також доказів того, що відповідач свідомо не виконував встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, не надано доказів перебування ОСОБА_3 в безпорадному стані, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Отже, судом не встановлено, що ОСОБА_2 вчинив умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Представник позивача зазначила, що однією з підстав для задоволення позову є те що відповідача неодноразово було притягнуто до кримінальної відповідальності. Однак суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Водночас суд зазначає, що лише факт притягнення особи до кримінальної відповідальності не може бути єдиною підставою для задоволення позову та усунення спадкоємця від права на спадкування.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна про усунення від права на спадкування- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула