Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №759/7719/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/7719/26

пр. № 1-кп/759/1108/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026105080000269 від 12 березня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03 грудня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;

- 11 грудня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за аналогічні кримінальні правопорушення, востаннє 11.12.2025 вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження за ст. 309 КК України, вчинив умисний злочин у сфері обігу психотропних речовин за наступних обставин.

Так, 11.03.2026 приблизно о 12 год, за адресою м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 1-А поблизу під`їзду біля дерев`яної лавки для сидіння знайшов поліетиленовий пакет з пазовим замком в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- метамфетамін.

Усвідомлюючи, що дана порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на зберігання без мети збуту психотропної речовини, поклав її до правої кишені куртки, таким чином придбав та став зберігати психотропну речовину обіг якої обмежено - метамфетамін, без мети збуту, для особистого вживання.

В подальшому, 11.03.2026 року, о 12 год, 20 хв, ОСОБА_3 знаходячись на прилеглій території будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 1-А, був викритий працівниками поліції, яким добровільно, у присутності двох понятих, з правої кишені куртки видав поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору.

Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-26/13407-НЗПРАП від 19.03.2026 надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Загальна маса метамфетаміну в речовині становить 0,704 грамів.

Метамфетамін, згідно зі Списком № 2 « Психотропні речовини, обіг яких обмежено» Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, та згідно Таблиці № 2 Наказу Міністерства охорони здоров`я від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» маса виявленої та вилученої психотропної речовини метамфетамін становить 0.704 г, що є більшою за невеликий розмір, що становить до 0,15 г, та є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. Так зазначив, що в березні 2026 за адресою м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 1-А, біля лавки знайшов поліетиленовий пакет з пазовим замком в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, який він забрав та поклав до кишені куртки, вважаючи, що в пакеті знаходиться наркотик «сіль». Після чого він попрямував додому, де планував вжити знайдену психотропну речовину, проте по дорозі його зупинили працівники поліції, яким він в наступному видав поліетиленовий пакет. Обсяг вилученого у нього метамфетаміну підтвердив, у вчиненому розкаявся, зауважив, що зробив для себе належні висновки та тривалий час не вживає заборонених речовин, просив суд суворо його не карати.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вважає правильною кваліфікацію його дії за ч. 2 ст. 309 КК як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, неодружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, стоїть на Д -обліку в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» ( діагноз F10.2).

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення; а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у добровільній допомозі слідству шляхом повідомлення правоохоронним органам та суду фактів у справі.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

З огляду на вищевикладене, виходячи із сукупності усіх обставин кримінального провадження, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства неможливе та вважає за потрібне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, 11.12.2025 року ОСОБА_3 засуджено вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відтак, з огляду на викладене, на підставі ст.71 КК України, до покарання за цим вироком суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2025 року, застосувавши п.п.«а-1» п.1 ч.1 ст.72 КК України, та призначає ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудним, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на залучення експерта (висновок експерта № СЕ-19/111-26/13407-НЗПРАП від 19.03.2026), що становлять 3565 грн. 60 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що до ОСОБА_3 під час судового провадження запобіжний захід не застосовувався, жодних клопотань від прокурора з даного питання не надходило, а тому, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого до набрання вироком законної сили запобіжного заходу.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту ОСОБА_3 частину покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2025 року, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання у зв`язку з виконанням вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Речові докази: психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,704г., яка зберігається в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП в м. Києві, після набрання вироком законної сили, -знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1