Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Дата: 03 червня 2026 р.
Справа: №758/3573/21
Суддя: Будзан Л. Д.
Справа № 758/3573/21
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.06.2026
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Подільського районного суду міста Києва в режимі ведоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100070000523 від 14.03.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, із середньою освітою зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.263 КК України,
В С Т А Н О В И В :
09.03.2021 о 10 год. ОСОБА_4 знаходився за адресою АДРЕСА_2 та біля паркану помітив кастет, що є холодною зброєю ударно-дробильної дії, який взяв з собою та в подальшому, усвідомлюючи заборону вільного носіння кастета та караність вказаного діяння, не маючи передбаченого законом дозволу на зазначений кастет, в порушення вимог ст. 41, 92 Конституції України, ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471 Х-П, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, почав носити вказаний кастет при собі в лівій кишені куртки, без передбаченого законом дозволу, до 14.03.2021.
В подальшому, 14.03.2021 приблизно о 09 годині 45 хвилин за адресою м. Київ, вулиця Кобзарська, 21, працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху був зупинений автомобіль "ВАЗ 2101", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пасажиром ОСОБА_4 , у якого в подальшому виявлено та вилучено предмет схожий на кастет, який останній носив в лівій кишені куртки, в яку був одягнений, без передбаченого законом дозволу.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-21/11924-ХЗ від 16.03.2021, наданий на дослідження кастет, належить до холодної зброї. Наданий на дослідження кастет, належить до холодної зброї ударно-дробильної дії.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у носінні кастету без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного злочину так, як зазначено в обвинувальному акті. Пояснив суду, що в березні 2021 року біля паркану знайшов кастет і вирішив забрати собі, поклав у внутрішню кишеню куртки і носив з собою. В подальшому через декілька днів, разом із другом їхав у автомобілі, який зупинено працівниками поліції, які запропонували йому бути свідком при проходженні його другом тесту на виявлення ознак алкогольного сп`яніння. Також на запитання працівників поліції чи є у нього з собою будь-які заборонені предмети - він добровільно надав кастет. Зазначає, що не знав, що носіння кастету карається законом.
Таким чином, обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення, спричинену шкоду, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 263 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки.
З`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, які характеризують його особу, долучені стороною обвинувачення відповідно до встановленого порядку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні умисних дій, що виразилися носінні кастету без передбаченого законом дозволу, доведена повністю та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 КК України є вірною.
Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 263 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; речовий доказ у вигляді кастету просив знищити, заначив, що процесуальні витрати відсутні.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характеризується умисною формою вини, фактичні обставини кримінального провадження, вісутність заподіяних злочином наслідків, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у щирому каятті та визнанні вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «щире каяття» обґрунтовується наступним.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.
Крім цього, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, відсутні дані про перебування останнього на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, у нього наявне місце реєстрації, офіційно непрацевлаштований, неодружений, на утриманні дітей не має, на даний час мобілізований та проходить навчання у відповідному військовому центрі підготовки.
Враховуючи викладене, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, відсутні обставини, що обтяжують покарання останнього, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 263 КК України, а саме штрафі в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, виходячи із принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, покарання у виді штрафу є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі ст.65 КК України, та керуючись ст. 349, 368, 369-371 КПК України, суд,
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме кастет, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Подільського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua