Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №756/4085/26 — Оболонський районний суд міста Києва

04.06.2026 Справа № 756/4085/26

Справа №756/4085/26

Провадження №2/756/5339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретаря судового засідання - Макушева А.С.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 01 жовтня 2021 року Оболонським відділом РАЦС, актовий запис № 1751 та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частки доходу (заробітку ) відповідача.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказує, що 01 жовтня 2021 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбних відносин мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя у сторін не склалося, шлюбні відносини припинені, сторонни проживають окремо, спільне господарство не ведеться.

З цих підстав просить суд: розірвати шлюб, а також стягнути з відповідача аліменти в розмірі частини заробітку з усіх видів доходів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 21 квітня 2026 року.

За клопотанням представника відповідача – адвоката Атраковича К.О. розгляд справи відкладено до 27 травня 2026 року. Надано матеріали справи на ознайомлення.

Засобами поштового зв`язку 03 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві визнано возовні вимоги щодо стягнення аліментів, проти задоволення вимог про розірвання шлюбу сторона відповідача заперечувала. Заявив клопотання про надання строку для примирення шість місяців.

В судовому засіданні 27 травня та 04 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги. Категорично заперечувала проти надання строку для примирення. Пояснила, що зі сторони відповідача щодо неї застосовувалось фізичне насильство у квітні 2025 року під час спільного проживання за межами України, через що вона повернулась в Україну разом із дитиною та понад рік сторони проживають окремо в різних країнах. Пояснила, що зверталась до правоохоронних органів в Іспанії, але згодом відкликала заяву, щоб не зашкодити інтересам чоловіка, який запевняв що більше не трапиться подібного. Долучила до справи копію звернення з приводу домашнього насильства з перекладом, також звернула увагу, що відповідач за станом здоров`я є емоційно не стабільним, потребує лікування, саме через припинення вживання ліків, акт агресії став ним не контрольований. З метою захисту особистих прав та прав дитини, наполягає на розірванні шлюбу, хвилюється з життя та здоров`я.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог в частині розірвання шлюбу, просив надати сторонам час для примирення тривалістю шість місяців задля приїзду відповідача до України. Відповідач планує подорож у вересні місяці. Долучив письмові пояснення відповідача щодо інциденту, яки стався у квітні 2025 року та письмові пояснення позивача.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду.

Оскільки, визнання відповідачем позову в частині стягнення аліментів не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд його приймає.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений шлюб.

Від шлюбних відносин в сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 записані батьками.

На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, сторонни проживають окремо, за твердженням позивач рік в різних країнах, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, позивач не бажає зберегти шлюб, позивач на розірванні шлюбу наполягає, проти строку для примиренння, пояснила що хвилюється за власне здоров`я та життя через агресивну поведінку чоловіка.

Відповідач визнав позов в частин стягення аліментів, проти розірвання шлюбу заперечував.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Із змісту ст. 112 СК України вбачається, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Установлено, що сторони тривалий час понад рік не проживають разом. При цьому позивач категорично не бажає зберігати шлюб з відповідачем, про що зазначала в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підсумовуючи вищезазначене, з урахуванням того, що відповідач визнав позовні вимоги, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та обов`язку обох батьків по утриманню дитини, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Враховуючи положення ст.ст. 133, 141,142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, які позивач сплатила за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1331,20 грн. А також, та на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. за звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Оскільки позивач на підставі положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати, тому зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 104, 112, 113, 114, 115, 181-182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 12, 19, 81, 141, 206, 223, 258, 265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 01 жовтня 2021 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1751.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;

Відповідач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року

Суддя І.С. Шролик