Рішення від 26 червня 2025 р. у справі №753/21464/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21464/24

провадження № 2/753/806/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Іващенко Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення пені на заборгованість по виплаті аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 106 546,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.05.2024 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання спільної дитини сторін. Виконавчий лист щодо примусового виконання вказаного рішення перебуває на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що підтверджується постановами, поданнями і довідками державного/приватного виконавця. Розмір заборгованості, визначний виконавцем, відповідачем у судовому порядку не оскаржувався. Починаючи з 26.05.2023 відповідачем сплата аліментів не проводилась, у зв`язку із чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 115 227,90 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, яка видана виконавцем станом на 01.10.2024. Із врахуванням вказаного, позивачем було складено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, згідно якого неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів, починаючи з 26.05.2023 становить 106 546.83 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13.11.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У продовж розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про уточнення позовних вимог, та згідно остаточної заяви від 21.02.2025, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 32 634,05 грн.

До суду 15.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав та зазначив, що заборгованість виникла не з його вини, а тому і стягнення пені є безпідставним.

До суду 30.01.2025 позивачем подано до суду заперечення на відзив відповідача, в якому позивач наполягала на обґрунтованості позовних вимог та просила суд позов задовольнити.

До суду 24.02.2025 відповідачем подано заперечення на заперечення позивача, в яких останній зазначив, що у виконавчому провадженні стягувачем є ОСОБА_5 , тоді як ОСОБА_1 є неналежним позивачем у вказаній справі.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.02.2025.

Представник відповідача позовних вимог не визнала та заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з серпня 2011 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2014. Вказаним рішенням суду ОСОБА_6 відновила дошлюбне прізвище " ОСОБА_6 ".

У подальшому, ОСОБА_8 зареєструвала 03.06.2017 шлюб з ОСОБА_9 , внаслідок чого змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №753/8734/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, зокрема стягнуто з ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.05.2023 до досягнення дитиною повноліття на особистий рахунок дитини.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист від 09.05.2024 та відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4 у Дніпровському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) у ВП НОМЕР_4, поданої разом з позовною заявою, з виконання виконавчого листа Монастирищенського районного суду Черкаської області №753/8734/23, заборгованість відповідача станом на 09.10.2024 становила 115 227,50 грн., за період з травня 2023 року по вересень 2024 року.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) у ВП НОМЕР_4, станом на 01.02.2025 відповідач заборгованості зі сплати аліментів, за виконавчим листом від 09.05.2024, немає.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів станом на 21.02.2025, розмір пені за період з травня 2023 року по вересень 2024 року становить 32 634,05 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома, восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19.

Згідно з частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За правовою природою аліментні зобов`язання це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182, частина перша статті 200 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

У постанові від 25 квітня 2018 року по справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання дитини, а тому саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).

Так, у відповідача була наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з травня 2023 року по вересень 2024 року, що підтверджується розрахунками заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Дніпровського ВДВС, яка у подальшому була погашена відповідачем.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 32 634,05 грн у рамках ВП НОМЕР_5.

Посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у вказаній справі, суд залишає без задоволення, оскільки стягнення аліментів встановлювалось на підставі рішення суду від 09.05.2024 за позовом саме ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (відповідно до розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 79, 84, 141,180, 182, 200 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення пені на заборгованість по виплаті аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 32 634,05 грн. пені за прострочення по сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Котвицький