Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №945/1381/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1381/26

Провадження № 3/945/394/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гірсівка Приазовського району Запорізької області, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав - 4829, дата видачі - 18.01.2024 року, РНОКПП НОМЕР_2 , непрацюючого, пенсіонера, особи з інвалідністю II групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531, складеного 29 травня 2026 року ПОГ СВГ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Шуригіним Б.Ю., 27 травня 2026 року о 23 годині 52 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та штовхав, чим скоїв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, в ході якого була завдана шкода її психічному здоров`ю, зокрема, побоювання за свою безпеку. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531 подано заяву останнього, датовану 29.05.2026 року та підписану особисто, про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за його відсутності, в якій ОСОБА_2 зазначив, що з протоколом повністю згоден (а. с. 8).

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явився; повідомлявся про слухання справи шляхом здійснення телефонограми за номером телефону, вказаним у протоколі; відповідно до телефонограми помічника судді від 04.06.2026 року останній повідомив, що з дійсно 29.05.2026 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення сварки з його матір`ю, додав, що заява про розгляд справи без участі сторони від 29.05.2026 року підписана ним особисто, також повідомив, що приїде до суду у судове засідання на вказану дату та час. (а. с. 12).

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531 від 29.05.2026 року підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. В графі пояснення по суті порушення зазначено «відмовляюсь» (а. с. 1).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531 від 29.05.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та слухання справи в Миколаївському районному суді Миколаївської області, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, беручи до уваги заяву останнього та телефонограму, за вказаних обставин, суд вважає за можливе, в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП, проводити судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до п. 15 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Так, 29.05.2026 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531, відповідно до якого останній 27.05.2026 року о 23:52 вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та штовхав, чим скоїв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, в результаті чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, зокрема, побоювання за свою безпеку.

Отже, адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_4 27.05.2026 року, а протокол про адміністративне правопорушення відносно нього був складений лише 29.05.2026 року. Жодних документів (рапорту), які б підтверджували дату виявлення ОСОБА_4 саме 29.05.2026 року відповідальна особа до протоколу про адміністративне правопорушення не долучає.

Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 був складений з порушенням строків, визначених вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП полягає саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру і передбачає наслідки насильства, а саме фактичне заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, норма ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема, до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на батьків (мати, батько) і дитину (діти).

При з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Таким чином, для констатації наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення необхідно встановити чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) психологічного та фізичного характеру, що завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 .

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 875531 додано: копію рапорту події 102 (№ 284095371) від 27.05.2026 року, ЄО за № 2345 - «Домашнє насильство» (а. с. 2); копію заяви ОСОБА_3 від 28.05.2026 року (а. с. 3); копію письмового пояснення ОСОБА_3 від 28.05.2026 року (а. с. 4); копію письмового пояснення свідка (особи, що телефонувала на лінію 102) ОСОБА_5 від 28.05.2026 року (а. с. 5).

Дослідивши докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оцінивши їх відповідно до ст. 252 КУпАП, суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій домашнього насильства психологічного характеру щодо ОСОБА_3 . Крім того, з матеріалів справи судом також не встановлено, що відносно ОСОБА_2 , як кривдника, винесено терміновий заборонний припис та відповідальною особою на складання протоколу не визначено, зокрема, і ризиків вчинення такого насильства.

Отже, сам лише факт наявності між учасниками справи сварки чи конфліктної ситуації із використанням образливих слів, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суд наголошує, що не має повноважень на самостійне відшукання доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відсутні відомості про спричинення наслідків у вигляді шкоди здоров`ю потерпілої і в протоколі про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, містить обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.

Суддя не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Такі ж висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 1, 7, 9, ч. 1 ст. 173-2, 245, 247, 251, 276, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Миколаївського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення, а також потерпілим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.В. Павленко