Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №204/7719/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2026 року

м. Київ

справа № 204/7719/22

провадження № 51-4км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Чечелівського районного суду м. Дніпра від 5 червня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052630000333, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Вугледарського міського суду Донецької області від 20 січня 1999 року за ст. 94 КК («Умисне вбивство») до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, на підставі ухвали Торезького міського суду Донецької області від 12 жовтня 2007 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 11 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, знову вчинив умисне вбивство, за таких обставин.

Так, 5 травня 2022 року приблизно об 11:30, до ОСОБА_7 , який знаходився на лавці (біля другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 ), прийшов ОСОБА_8 , з яким у ОСОБА_7 напередодні відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, та присів поруч на лавку, ліворуч від нього.

В ході словесного конфлікту, який раніше виник між ними, ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, керуючись заздалегідь обміркованим злочинним умислом, через триваючи особисті неприязні відносини з ОСОБА_8 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті та свідомо бажаючи їх настання, утримуючи в кисті правої руки кухонний ніж, який він заздалегідь взяв в квартирі за місцем свого проживання та сховав в правому рукаві светра, знаходячись в положенні сидячи на лавці, завдав ОСОБА_8 один удар тичком клинка ножа в область серця, після чого дістав ніж із грудної клітини та викинувши його, покинув місце вчинення злочину, а потерпілий помер на місці події.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду змінив, зазначивши в його резолютивній частині, що строк відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 15 жовтня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 травня 2022 року по 15 жовтня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також виключив з вироку рішення про стягнення з ОСОБА_7 вартості проведення судової експертизи зброї у сумі 4 530, 72 грн.

В решті вирок залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку скаржників, дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано неправильно, оскільки він лише бажав захистите себе та осіб, з якими разом проживав, від протиправних дій потерпілого, котрий напав на нього, а тому був вимушений нанести єдиний смертельний удар ножем, який взяв із собою і сховав у рукаві.

Таким чином дії ОСОБА_7 були обумовлені неправомірною поведінкою потерпілого (як на передодні так і в день події), та мають характер необхідної оборони, що також підтверджується показаннями свідків.

Крім цього зазначають, що ОСОБА_7 тривалий час незаконно, утримувався під вартою у відділі поліції, а тому у разі встановлення такого факту, всі здобути у цей період докази мають бути визнані неналежними.

Проте, вказані твердження не були належним чином перевірені судом, як і доводи захисту про неправомірну поведінку потерпілого. Також суди не встановили і не надали оцінки меті та мотиву дій ОСОБА_7 в частині нанесення удару потерпілому.

Вказують, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 користувався правовою допомогою захисника ОСОБА_9 , котрий фактично не здійснював захист та навпаки діяв на шкоду підзахисному, що є порушенням права останнього на захист.

Апеляційний суд на вищевказані порушення вимог закону уваги не звернув та доводи сторони захисту належним чином не перевірив.

Отже, судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і підлягають скасуванню.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення вказаних касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційних скарг вбачається, що засуджений та його захисник, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами нижчих інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Указаного висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 , частково обвинуваченого ОСОБА_7 та письмових доказів, зміст яких детально викладений у вироку.

Водночас, сам ОСОБА_7 у суді першої інстанції винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та підтвердив, що дійсно вбив ОСОБА_8 у зв`язку із самозахистом. Пояснив, що за день до події невідомі особи, серед яких як потім виявилось був ОСОБА_8 , побили його друга. Коли він почав їх рознімати, то відчув удар по голові, а прийшовши до тями, почув крики у під`їзді. Він підійшов до під`їзду, де стояв ОСОБА_8 , котрий не хотів його пускати і, діставши ніж, порізав йому руку, потім все заспокоїлось.

Наступного дня вказані особи підійшли до нього та сказали, що шукають ОСОБА_18 . Далі, ОСОБА_8 підійшов до засудженого та знову його вдарив, однак ОСОБА_7 намагався поспілкуватись з ОСОБА_8 і заспокоїти його. Після чого вони сіли на лавочку, проте ОСОБА_8 був налаштований агресивно. У ОСОБА_7 був ніж, який він взяв з собою і сховав у рукав куртки. ОСОБА_8 почав грубити і діставши ніж, почав погрожувати, після чого вдарив ОСОБА_7 ліктем, від чого він впав. Коли засуджений лежав, ОСОБА_8 замахнувся на нього ножем, тоді ОСОБА_7 вийняв свій ніж з рукава та хотів вдарити потерпілого у плече, однак останній смикнувся і він влучив у грудну клітину. Після цього ОСОБА_8 одразу покликав на допомогу, а він пішов у під`їзд та віддав ніж сусідці ОСОБА_11 . Додав, що саме він запропонував ОСОБА_8 присісти на лавочку, коли вони залишились вдвох біля під`їзду. Він захищаючись, лежачі вдарив потерпілого ножем у грудну клітину. Де дівся ніж потерпілого йому не відомо, можливо його забрали друзі останнього.

Разом з тим, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_10 , будучи допитаним у суді першої інстанції підтвердив, що в день події він бачив, як біля будинку відбувається бійка та жінки почали кричати, що когось вбили. Свідок підійшов до під`їзду та побачив, що біля лавки лежить чоловік - ОСОБА_8 , біля котрого лежав ніж в крові, який взяла співмешканка ОСОБА_7 і відкинула у траву. Потім свідок взяв ніж, поклав в пакет і залишив у себе вдома, щоб віддати співробітникам поліції, що він і зробив наступного дня. Пояснив, що під час бійки були два брати Калюжних, співмешканка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а поруч були жінки. Бачив, що відбувається сварка та бійка, але хто кого бив не бачив. Коли свідок підійшов до місця події, ОСОБА_8 ще був живий та хрипів, брати Калюжні в цей час стояли поруч та нічого не робили, нікуди не тікали, відносити потерпілого до медсестри не допомагали. Про конфлікт, який відбувся за день до вбивства, ОСОБА_10 нічого не знав та не бачив. Коли відбулась подія ОСОБА_10 нікого не з їх двору, окрім ОСОБА_8 , не бачив. Свідок ОСОБА_11 у суді пояснила, що вона знає, що ОСОБА_7 хтось бив, коли він заступався, йому було поранено руку, скоріш за все ножем, а наступного дня його забрала поліція. Потерпілого свідок не знає. Свідок ОСОБА_7 (рідний брат засудженого) пояснив, що з приводу вбивства ОСОБА_8 він дізнався, коли його та брата затримали працівники поліції, а на момент вчинення злочину він перебував у себе вдома. Розповів про подію, яка відбулась напередодні, під час якої брата побили та ОСОБА_8 порізав останньому руку ножем. Також зазначив, що його з братом незаконно утримували у відділі поліції тривали час. Свідок ОСОБА_13 у суді пояснила, що бачила як ОСОБА_8 вдарив ліктем ОСОБА_7 , коли вони сиділи на лавці, однак після цього вона на прохання ОСОБА_7 пішла додому. Вбивство ОСОБА_8 відбулось 5 травня, а 6 травня обвинуваченого та його брата затримали та повезли у м. Курахове, де протримали десять днів. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що в день події, коли вона йшла в магазин, бачила як потерпілий та обвинувачений спокійно розмовляли, ножа у ОСОБА_8 не бачила. Оскільки магазин був закритий, то вона повернулась через п`ять хвилин і почула крики чоловіка на ім`я ОСОБА_19 про допомогу. Спочатку вона та ОСОБА_19 не могли підійти до ОСОБА_8 , оскільки там була собака, її тримала дівчина ОСОБА_7 , однак ОСОБА_19 накричав на цю дівчину, тому що вона була в стані сильного алкогольного сп`яніння та погано тримала собаку. Потім вони поклали потерпілого на покривала і потягли ще живого до лікаря, однак впродовж 10-15 хвилин він помер. Свідок ОСОБА_16 пояснив, що коли почув крики про допомогу, одразу вибіг на вулицю і побачив, що біля під`їзду лежав ОСОБА_8 , у якого було поранення в ділянці серця. Щодо обставин вбивства потерпілого йому нічого не відомо. Зазначив, що бачив ОСОБА_8 за дві години до вбивства та останній не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Охарактеризував потерпілого як гарну людину.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_20 підтвердив, що приймав участь у слідчих діях, допитував свідків. Військові на в`їзді у місто дали обмежений час для перебування на місці події у м. Курахове, через бойові дії, і так було два рази, а через декілька днів, після 10 травня 2022 року, поліцейським дали змогу заїхати небільше, ніж на півтори-дві години. По заїзду у місто допитали свідків, ОСОБА_10 вказав де ніж, який вилучили слідчі, але час перебування закінчився, почалися обстріли та вони мали виїжджати з міста. Зазначив, що ОСОБА_7 вільно пересувався по м. Курахове, без кайданок, хто супроводжував його у м. Дніпро 17 травня 2022 року до суду, не пам`ятає. ОСОБА_7 викликали через його адвоката, він казав, що вбив ОСОБА_8 , оскільки той був сепаратистом. Свідок ОСОБА_12 у суді підтвердив, що ОСОБА_7 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді, він не був затриманий в порядку ст. 208 КПК, оскільки були відсутні підстави. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою йому було обрано слідчим суддею. Як ОСОБА_7 опинився у м. Курахове свідку невідомо, мабуть сам добрався, викликали ОСОБА_7 особисто, або через захисника. Він допитував ОСОБА_7 після пред`явлення йому підозри. Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що проводив слідчий експеримент із ОСОБА_7 у відділені поліції в м. Курахове, та коли він приїхав на місце, то ОСОБА_7 був вже там у приміщенні, разом з адвокатом. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 був без кайданок та казав, що вбив потерпілого, оскільки той був сепаратистом. Жодних скарг від ОСОБА_7 на стан здоров`я та щодо незаконного затримання не було. ОСОБА_7 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді та де він перебував до арешту свідку невідомо.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, а саме: протокол огляду місця події від 11 травня 2022 року (проведено огляд місця події в ході якого ОСОБА_10 видав ніж на якому маються плями бурого кольору); протокол огляду місця події від 10 травня 2022 року (виявлено труп чоловічої статі з пораненням, схожим на ножове); лікарське свідоцтво про смерть від 11 травня 2022 року; протокол огляду від 11 травня 2022 року (оглянуто труп ОСОБА_8 , вилучено особисті речі потерпілого); протокол отримання біологічних зразків, згідно якого 13 травня 2022 року у ОСОБА_7 відібрані зразки крові; висновок експерта № 29 від 14 травня 2022 року (у ОСОБА_7 тілесні ушкодження не виявлені); висновок експерта № 28 від 14 травня 2022 року (виявлено у ОСОБА_7 рану лівої тім`яної частки голови та рану лівої кісті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я); протокол огляду від 15 травня 2022 року (оглянуто речі ОСОБА_7 ); протокол проведення слідчого експерименту від 12 травня 2022 року ( ОСОБА_7 в присутності захисника, понятих і статиста, розповів про обставини вчинення вбивства та показав механізм нанесення удару ножем потерпілому в грудну клітину, котрий знаходився в положенні сидячі на лавці ліворуч від нього. Відеозапис слідчої дії був досліджений у судовому засіданні); висновки експертів від 25 та 30 серпня 2022 року (досліджено одяг потерпілого та засудженого. На деякому одязі виявлено наявність крові та встановлено її приналежність); висновок експерта від 10 червня 2022 року (крім іншого встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала внаслідок колото-різаної рани лівої половини грудної клітини, яка супроводжувалася наскрізним пошкодженням правого шлуночка, лівого купола діафрагми, лівої долі печінки, ускладнившись тампонадою серця. В крові виявлений етиловий спирт у концентрації - 3,12 %, що відноситься до сильного алкогольного сп`яніння); висновок експерта від 11 липня 2022 року (крім іншого встановлено, що можливість присутності крові та (або) поту на клинку ножа від загиблого ОСОБА_8 і від підозрюваного ОСОБА_7 не виключається; можливість присутності поту на рукоятці ножа, як від підозрюваного, так і від загиблого, не виключається); висновок експерта від 31 серпня 2022 року (крім іншого встановлено, що колото-різане ушкодження на представленому шматку шкіри з 5-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії лівої половини грудної клітки могло бути заподіяне клинком представленого на експертизу ножа); додатковий висновок експерта від 8 вересня 2022 року (крім іншого встановлено, що

колото-різана рана у потерпілого могла утворитися при такому механізмі утворення, який зазначений під час проведення слідчого експерименту від 12 травня 2022 року за участю ОСОБА_7 ).

Допитаний у суді експерт ОСОБА_17 пояснив, що він проводив експертизу трупа ОСОБА_8 , було встановлено час настання смерті потерпілого, виявлено колото-різану рану в області грудей, яка і була основною причиною смерті. Зазначив, що завданий ОСОБА_7 удар є причиною зупинки серця потерпілого. Удар був нанесений зверху вниз та косий. При цьому можливість нанесення удару з лежачого положення в даному випадку виключається. Тобто неможливо так нанести удар, як каже обвинувачений. Пояснив, що якби ОСОБА_8 одразу була надана медична допомога, то був би мінімальний шанс на збереження життя, оскільки було пошкодження правого шлуночку серця та серце припинило скорочення. Після удару, смерть потерпілого повинна була настати десь в районі десяти хвилин, однак це у всіх індивідуально.

З дослідженого судом висновку судово-психіатричного експерта від 29 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, як і у теперішній час.

Таким чином, за наслідками судового розгляду даного кримінального провадження, встановивши фактичні обставини вчиненого, дослідивши та оцінивши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 .

Судом було надано належно оцінку показанням свідків, в тому числі й показанням свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , а тому доводи сторони захисту в цій частині є неспроможними.

Крім того, в супереч твердженням засудженого та його захисника, дії ОСОБА_7 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, як умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, судом кваліфіковано правильно, а вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

У вироку вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин. Твердження захисту про невстановлення судом меті та мотиву кримінального правопорушення, є неспроможними. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_7 , завдаючи потерпілому удару ножем в область серця, діяв умисно та керуючись заздалегідь обміркованим злочинним умислом, через триваючи особисті неприязні відносини з ОСОБА_8 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи яких за своїм змістом є аналогічними доводам, викладеним в касаційних скаргах засудженого та його захисника, з дотриманням вимог статей 404, 405, КПК перевірив зазначені в них вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав скарги необґрунтованими.

Зокрема, перевіряючи доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_7 були обумовлені неправомірною поведінкою потерпілого та мали характер необхідної оборони, апеляційний суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 36 КК, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів і інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, прямо передбачених статтями 118 та 124 цього Кодексу.

Водночас, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищається, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Разом з цим, що стосується злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 115 КК, то обов`язковою ознакою його складу є наявність вини у формі прямого або непрямого умислу на протиправне позбавлення життя потерпілого. Тобто, особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або хоча й не бажати, але свідомо припускати можливість їх настання (непрямий умисел). Питання про наявність умислу вирішується з урахуванням сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, а також поведінки винного і потерпілого до події. Умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, характеризується з об`єктивної сторони: діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідком у вигляді смерті потерпілого; причинним зв`язком між діянням і наслідком.

Водночас, розмежування умисного вбивства і вбивства при перевищенні меж необхідної оборони здійснюється за об`єктивною та суб`єктивною сторонами злочину. При цьому враховується спосіб учинення діяння, характер, локалізація і механізм утворення тілесних ушкоджень, а також зміст інтелектуального та вольового елементів вини.

Обов`язковою умовою кваліфікації діяння за ст. 118 КК є перебування особи у стані необхідної оборони, тобто наявність суспільно небезпечного посягання, що викликало об`єктивну необхідність негайного захисту в межах, визначених законом. Якщо буде встановлено, що особа не перебувала у такій обстановці, вчинене слід кваліфікувати за ст. 115 КК. Отже, якщо визначальним мотивом поведінки особи було не відвернення нападу, а бажання заподіяти шкоду потерпілому, то такі дії не становлять необхідної оборони і підлягають оцінці на загальних підставах.

Апеляційний суд, перевіряючи твердження сторони захисту про перебування засудженого в стані необхідної оборони, звернув увагу на характер взаємовідносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які свідчать про наявність між ними неприязних стосунків і попередніх конфліктів.

До того ж, у суді ОСОБА_7 пояснював, що саме він запропонував ОСОБА_8 сісти на лавку для розмови, при цьому останній перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а напередодні між ними стався конфлікт. Незважаючи на це, ОСОБА_7 , усвідомлюючи можливість подальшого загострення ситуації, самостійно вирушив на зустріч із потерпілим, хоча міг уникнути контакту. Крім цього під час підготовки до зустрічі обвинувачений узяв кухонний ніж, який сховав у рукаві светра, тримаючи його лезом донизу, тобто у спосіб, що дозволяє швидко використати предмет для нанесення удару.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_7 відтворив послідовність своїх дій та показав механізм нанесення удару ножем у грудну клітку потерпілого, який сидів ліворуч від нього. Положення обвинуваченого свідчить про зручність для нанесення удару правою рукою на відстані досяжної руки. При цьому ОСОБА_7 завдав одного цілеспрямованого удару ножем у грудну клітину потерпілого, після чого викинув знаряддя злочину.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що експерт ОСОБА_17 у суді підтвердив висновки експертиз від 11 травня і 8 вересня 2022 року та спростував версію ОСОБА_7 щодо механізму спричинення тілесного ушкодження потерпілому, оскільки за висновком експертизи описаний ним спосіб не узгоджується з характером і локалізацією виявленого ушкодження, що свідчить про інший механізм його утворення.

Водночас, нанесене ушкодження - удар ножем у ділянку грудей, де розташовані життєво важливі органи, - виключає випадковість дій обвинуваченого. Ушкодження має ознаки одного тичкового цілеспрямованого удару колюче-ріжучим предметом. Локалізація, характер і ступінь тяжкості ушкодження, спосіб його нанесення, можливість уникнення конфлікту, а також стан потерпілого (тяжке алкогольне сп`яніння 3, 12 %) свідчать, що обвинувачений діяв умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій. Крім того, після вчинення злочину ОСОБА_7 позбувся ножа та не надав потерпілому допомоги.

Твердження ОСОБА_7 про те, що потерпілий після отримання поранення міг пересуватися самостійно або кликати на допомогу, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 .

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії потерпілого не створювали реальної загрози життю чи здоров`ю ОСОБА_7 , яку можна було б відвернути лише шляхом заподіяння йому шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, а також з тим, що на момент завдання ОСОБА_8 удару ножем в ділянку грудей, засуджений не перебував в стані необхідної оборони.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були перевірені твердження захисту про те, що дії ОСОБА_7 були обумовлені неправомірною поведінкою потерпілого та мали характер необхідної оборони, однак не знайшли свого підтвердження. Інших обставин, за яких було б вчинено інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, колегія суддів апеляційного суду не встановила.

Також апеляційним судом перевірені та визнані необґрунтованими доводи сторони захисту про незаконне перебування ОСОБА_7 під вартою, а також про нібито фальсифікацію доказів.

Відхиляючи вказані доводи суд зазначив, що з метою перевірки зазначених обставин за клопотанням захисника ОСОБА_6 ухвалою суду було доручено Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань проведення відповідної перевірки.

В подальшому, постановою слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську від 17 квітня 2024 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, було закрите у зв`язку з відсутністю у діях працівників поліції складу кримінального правопорушення.

Суд звернув увагу на те, що стороною захисту не надано відомостей про оскарження зазначеної постанови у встановленому законом порядку. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання доказів, отриманих під час досудового розслідування, недопустимими. Не знайшли свого підтвердження й аналогічні доводи сторони захисту під час касаційного розгляду кримінального провадження.

З вищенаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Крім цього, в касаційних скаргах сторона захисту вказує на порушення під час досудового розслідування права ОСОБА_7 на захист, оскільки захисник ОСОБА_9 не надав йому належної правової допомоги.

Однак, на думку колегії суддів, ці аргументи не можуть автоматично свідчити про порушення права ОСОБА_7 на захист, ефективність якого не є тотожним досягненню за результатами досудового розслідування чи судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав або кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування інтереси ОСОБА_7 у кримінальному провадженні захищав адвокат ОСОБА_9 .

Так, в матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_7 від 12 травня 2022 року про залучення захисника ОСОБА_9 (в заяві також зазначено, що іншого захисника ОСОБА_7 не потребує), договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від 12 травня 2022 року, а також постанова слідчого про залучення вказаного захисника від цієї ж дати.

Крім того, 12 травня 2022 року ОСОБА_7 було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, де йому було роз`яснено в тому числі й право на відмову від послуг захисника в будь-який момент кримінального провадження та на отримання послуг захисника за рахунок держави.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 до початку кожної слідчої дії були роз`яснені його права, зокрема й ті, що стосуються участі захисника.

Таким чином, під час досудового розслідування ОСОБА_7 залучив захисника ОСОБА_9 самостійно на власний розсуд та, будучи обізнаним зі своїми правами, зокрема з правом на заміну захисника, користувався під час досудового розслідування послугами захисника за договором, заяв про залучення захисника за призначенням не подавав, на дії захисника не скаржився.

При цьому, об`єктивних даних про неналежне виконання під час досудового розслідування захисником ОСОБА_9 професійних обов`язків адвоката, яке би могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_7 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3 та 4 ст. 42 КПК, у матеріалах справи не міститься.

Водночас, розпорядження ОСОБА_7 на власний розсуд своїм правом щодо участі конкретного захисника, за браком переконливих аргументів, у чому саме мало прояв обмеження його прав та як перешкодило їх реалізувати, не можуть свідчити про порушення його права на захист. Натомість були вжиті всі передбачені законом заходи для надання йому можливості на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, зокрема правом на захист.

У той же час, будь-яких порушень права на захист засудженого під час досудового розслідування суд касаційної інстанції при перевірці матеріалів справи не встановив, а тому твердження сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.

Підсумовуючи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.

Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі засудженого та конкретним обставинам справи, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Чечелівського районного суду м. Дніпра від 5 червня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3