Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №461/8270/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 461/8270/23

провадження № 51 - 4768 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000642 від 31 травня 2023 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 указано рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 07 червня 2023 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення з 07 червня 2023 року до набранням вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_10 104 899 гривень 45 копійок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_9 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат, арештів та долі речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

30 серпня 2019 року в період часу з 01:38 до 03:00 год ОСОБА_6 , знаходячись на відстані 201 метр від середини перехрестя дороги Бжозув-Кшижик (поворот на Емірув) в с. Бжозовець, гміна Ілув, Сохачевського повіту, Мазовецького воєводства, Республіка Польща, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті останньої, під час конфлікту із потерпілою, завдав їй численні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого невстановленим досудовим розслідуванням предметом обв`язав шию ОСОБА_12 та затягнув петлю, що призвело до механічної асфіксії, внаслідок здавлення органів шиї, від чого остання померла.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник просить відповідно до ст. 440 КПК України скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України у зв`язку з відсутністю доказів для доведення його винуватості в суді. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що жоден із них не вказує на ОСОБА_6 як на особу, яка скоїла вбивство ОСОБА_12 , а протилежні висновки судів попередніх інстанцій є помилковими. Зазначає, що рішення судів про засудження ОСОБА_6 та притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 115 ч. 1 КК України ґрунтувались на доказах, які є неналежними відповідно до ст. 85 КПК України. Також наголошує на порушенні вимог ст. 23, ст. 95 ч. 4 КПК України щодо оцінки показань свідка ОСОБА_13 , якого на неодноразові клопотання сторони захисту так і не було безпосередньо допитано в суді. Вважає, що суди попередніх інстанцій порушили презумпцію невинуватості, передбачену ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілих ОСОБА_11 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від інших учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисники у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу захисника, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.

Представник потерпілих та прокурор у судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України

та на які є посилання у касаційній скарзі, не є відповідно до вимог

ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 ч. 1 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаними діянням та наслідком. Із суб`єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і невизначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини.

Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунку. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого в результаті чого настає його смерть.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Так, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій сторона захисту не заперечувала факт того, що ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_12 30 серпня 2019 року перед магазином «Діно» при виїзді з м. Ілув у Республіці Польща, де між ними зав`язалась розмова і він із нею продовжив шлях до повороту у с. Бжозув, а також того, що вранці наступного дня ОСОБА_12 була знайдена мертвою.

Однак ОСОБА_6 категорично заперечив версію сторони обвинувачення про те, що внаслідок виниклого між ним та ОСОБА_12 конфлікту він умисно позбавив її життя. Він надав суду показання про те, що на його пропозицію провести її додому ОСОБА_12 відмовилась та вони розійшлись. Пройшовши в напрямку свого помешкання приблизно 15 метрів, він зупинився, щоб покурити та здійснити дзвінок з телефону і через 5-7 хвилин почув звук автомобіля, який проїхав, хлопок і крик ОСОБА_12 . Добігши до місця, звідки кричали, він побачив, що ОСОБА_12 та двоє невідомих чоловіків бились між собою та чув як остання кричала: «Відпусти!». З метою припинити бійку, він кинувся між ними, проте відчув удар по потилиці, після чого втратив свідомість. Прийшовши до тями, він побачив тіло ОСОБА_12 з приспущеними штанами, яка не подавала ознак життя. Перевіривши її пульс, переконався, що вона мертва, і покинув місце події.

Суд першої інстанції належним чином перевірив такі дві версії розвитку подій, визнав версію сторони захисту неспроможною та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, обґрунтовано послався на таке.

Згідно наданих ОСОБА_6 суду показань, він перебував на близькій відстані від ОСОБА_12 та після крику останньої побіг до неї, оскільки хотів припинити бійку, яка виникла між нею та двома невідомими чоловіками. Проте він не зміг описати в суді цих чоловіків, жодних ознак, які дозволяли б їх ідентифікувати не вказав та не надав інформації про те, що після, начебто, нанесеного йому удару в потилицю він звертався за медичною допомогою. При цьому, з протоколу огляду речей від 23 травня 2023 року, яким зафіксовано огляд відеозапису подій 30 серпня 2019 року, зафіксованого на камеру спостереження магазину «Dino», що на вул. Варшавській, 17А в м. Ілуві, судом встановлено, що о 01 годині 38 хвилин з`являються силуети двох осіб, які схожі на ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які проходять поряд із в`їздом до цього магазину та рухаються у напрямку с. Бжозув правим краєм дороги. Образ ОСОБА_6 на цьому відео ідентифіковано за видимою лисою головою, бородою та окулярами, чого і сторона захисту не заперечувала. Інших осіб з ними не було.

З висновку судової експертизи № СЕ-19-23/34514-БД від 27 червня 2023 року встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1Y) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) Y-хромосоми клітин, виявлених на недопалках, умовно позначених «1» та «2» (об`єкти № 2У, 3У згідно копії висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 18.05.2023 № СЕ-19-23/26262-БД) та генетичними ознаками (ДНК-профілями)Y-хромосоми зразків, відібраних та позначених для дослідження № ІІІ/11, ІІІ/12, ІІІ/13 - із зішкрібу з-під нігтів правої руки Марії Воїнської (сліди № 11, 12, 13), № ІІІ/5с - від плям крові на щетині (волоссі), взятої з її правої руки (слід № 5) (згідно копії оцінки, виданої на підставі проведених досліджень судової генетики № LKE-3947/4949/19 від 12.03.2020, яка проведена Криміналістичною лабораторією Столичного штату поліції Республіки Польща). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_6 (об`єкт № 1Y) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) Y-хромосомами, відібраного та позначеного для дослідження № 6j, взятому із плями крові на блузі ОСОБА_12 (слід № 1) (згідно копії оцінки, виданої на підставі проведених досліджень судової генетики № LKE-3947/4949/19 від 12.03.2020). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_6 містяться серед змішаних генетичних ознак (ДНК-профілі) Y-хромосоми зразка, відібраного та позначеного для дослідження за № ІІІ/10, взятому із зішкрібів з-під нігтя лівої руку ОСОБА_16 (слід № 10)(згідно копії оцінки, виданої на підставі проведених досліджень судової генетики № LKE-3947/4949/19 від 12.03.2020). Врахувавши такі висновки, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідність генетичних ознак (ДНК-профілів) Y-хромосоми зразків із зішкрібу з-під нігтів правої руки ОСОБА_12 , із плями крові на її блузі та зішкрібів з-під нігтя лівої руки ОСОБА_12 , з генетичними ознаками (ДНК-профілями) ОСОБА_6 підтверджують наявність безпосереднього контакту ОСОБА_6 та ОСОБА_12 перед її смертю.

Клітини епідермісу можуть потрапити під нігті іншої людини у випадках, коли має місце контакт шкірою до шкіри, або у ході бійки, утримання чи спротиву - тоді нігті можуть зішкрябати або подряпати шкіру іншої людини, залишаючи клітини епітелію.

Судом першої інстанції враховано такі висновки експертизи та констатовано, що вони узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17 щодо відомих йому обставин подій за участю ОСОБА_6 .

Так, згідно показань свідка ОСОБА_17 , наданих ним 22 серпня 2023 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019140000000689 від 03.09.2019 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, які були досліджені судом в порядку ст. 615 ч. 11 КПК України (т. 5, а.с. 126-130), він повідомив про те, що 30 серпня 2019 року приблизно о 03.00 - 03.40 год. до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_18 та попросив забрати його з м. Ілув до кордону з Україною. На запитання, чому його потрібно забрати, ОСОБА_19 повідомив, що це не телефонна розмова і він усе розповість, коли приїде. Сівши в автомобіль марки «Volkswagen Passat», який належить його шваґру, по дорозі забрав свого знайомого ОСОБА_20 , та вони поїхали забирати ОСОБА_19 , який йому постійно телефонував. Із розмови з ОСОБА_19 свідок зрозумів, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння та сильно нервує. В місто Ілув вони приїхали приблизно о 06 годині 30 серпня 2019 року, де забрали ОСОБА_19 із зупинки, останній мав при собі рюкзак чорного кольору і сумку з ручками. Сумку він вкинув до багажника, а рюкзак взяв із собою в автомобіль. ОСОБА_19 був одягнений у чорну футболку і джинсові штани. Сівши в автомобіль, ОСОБА_19 через деякий час повідомив, що хоче якомога швидше виїхати з Польщі та попросив завезти його до Варшави, розповівши, що когось побив чи вбив, після чого прокинувся і був весь у крові, а потім спалив свої речі. Також розповідав, що був на святкуванні в Ілуві та загубив свої окуляри для щоденного носіння. Свідок помітив на лівій стороні шиї ОСОБА_6 подряпини, інших тілесних ушкоджень не зауважив. При цьому ОСОБА_6 був знервований, схвильований та повідомляв, що хоче поїхати в Україну, до сестри. Свідок висадив ОСОБА_15 на паркінгу Західного Вокзалу у Варшаві (т.4 а.с. 81-82).

Відповідно до ст. 615 ч. 11 КПК України у разі введення воєнного стану, показання, отримані під час допиту свідка, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Показання свідка ОСОБА_17 , надані ним під час досудового розслідування, фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації та відповідно до вказаних положень процесуального закону могли бути використані як докази в суді, оскільки вжитими судом неодноразовими заходами для забезпечення його безпосереднього допиту в судовому засіданні розшукати цього свідка виявилось неможливим. Так, ухвалою суду першої інстанції від 09 грудня 2024 року в порядку ст. 140, 142, 143 КПК України було ухвалено здійснити привід свідка ОСОБА_17 . В результаті виконання цієї ухвали начальник ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_21 повідомив, що привід виконати немає можливості, оскільки ОСОБА_17 , зі слів матері ОСОБА_22 , відсутній за місцем свого проживання, так як перебуває у Республіці Польща. За таких обставин у судовому засіданні місцевого суду 09 січня 2025 року було прийнято рішення щодо дослідження показань свідка ОСОБА_17 , зафіксованих на відеозапис, що дозволяють положення ст. 615 ч. 11 КПК України. Отже, доводи касаційної скарги захисника щодо порушення процесуального закону, внаслідок врахування судом показань цього свідка, який відповідно до ст. 23, ст. 94 ч. 5 КПК України безпосередньо в суді не допитувався, є безпідставними.

Крім того, суд першої інстанції врахував досліджений судом першої інстанції протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 01.09.2019 р (матеріали кримінальної справи ОСОБА_23 щодо вбивства громадянки України 30 серпня 2019 року), відповідно до якого свідок повідомив, що 30 серпня 2019 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_24 та запропонував поїхати з ним до ОСОБА_25 . Приблизно о 03 годині ОСОБА_26 забрав його на автомобілі «Volkswagen Passat» з вул. Шкільна, 2, м. Блонє. Зазначав, що під час поїздки до ОСОБА_25 , ОСОБА_27 телефонував ОСОБА_18 і говорив, що буде чекати його у містечку ОСОБА_28 на автостоянці. По голосу чув, що ОСОБА_19 був під впливом алкоголю і нервовий. Свідок не пам`ятає о котрій годині вони забрали ОСОБА_15 та у чому останній був одягнутий, останній мав з собою велику сумку. Під час поїздки ОСОБА_18 сказав, що когось сильно побив та спалив свій одяг, бо той був весь у крові. Вони привезли Орловського до Західного вокзалу Варшави, після чого той вийшов і сказав, що йде на автобус і поїде в Україну (т.4 а.с. 75-76).

Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку, що саме ОСОБА_6 здійснив посягання на життя ОСОБА_12 , яка намагалася чинити опір, та який в подальшому її задушив.

Ознаки суб`єктивної сторони вчиненого злочину та особливості психічного ставлення засудженого ОСОБА_6 до вчиненого діяння і їх наслідків встановлені судом на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчиненого злочину, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК України, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні, місцевий суд, врахувавши кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 , численні ушкодження на голові, тулубі та кінцівках, а також механічну асфіксію - задушення внаслідок здавлення органів шиї петлею, що призвело до її смерті (висновок судово-медичної експертизи № 852/2019 від 03.09.2019 р.), дійшов до обґрунтованого висновку про те, що умисел ОСОБА_6 був спрямований саме на позбавлення життя ОСОБА_12 .

Крім того, суд першої інстанції вказав, що умисел саме на позбавлення життя ОСОБА_12 , підтвердила подальша поведінка ОСОБА_6 після скоєння ним кримінального правопорушення, оскільки він не викликав швидку медичну допомогу та поліцію, а натомість, намагаючись приховати докази своєї причетності до нанесення тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті ОСОБА_12 , спалив свій одяг зі слідами крові та поспішно залишив територію Республіки Польща, намагаючись уникнути відповідальності за вчинене. Такі висновки суду узгоджуються з показами свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_29 , які бачили останнього безпосередньо після вчинення злочину та підтвердили його бажання поспішно залишити територію Республіки Польща. Крім того, з показів вказаних свідків судом встановлено, що ОСОБА_6 повідомив останнім різні причини необхідності такого повернення, озвучивши ОСОБА_30 версію про хворобу матері, яка перебуває лікарні, а ОСОБА_31 та ОСОБА_27 про бажання поїхати до сестри.

При цьому суд наголосив, що норми КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Врахувавши практику касаційного кримінального суду в цьому питанні, місцевий суд вказав, що доказування тих чи інших обставин злочину часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази

в їх сукупності, в тому числі й інші письмові докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, у тому числі і матеріалам кримінальної справи PR. Ds. 27.2019 щодо вбивства громадянки України 30 серпня 2019 року в селищі Ілув, отриманої в порядку перейняття кримінального провадження (глава 45 КПК України), відповідно до Договору між Республікою Польща та Україною про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 23.05.1993, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3941-ХІІ від 04.02.1994 р., суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 КК України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Частиною 1 статті 115 КК України передбачено, що вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

При цьому відповідно до ст. 598 ч. 5 КПК України покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.

Вказане кримінальне провадження перейняте на підставі Угоди між Республікою Польща і Україною про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах і відповідно до Глави 45 КПК України, ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, що за законом Республіки Польща кваліфікується за §1 ст. 148 Кримінального кодексу Республіки Польща (той хто вбиває людину), санкція якої передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 8 років, покарання у вигляді 25 років позбавлення волі або покарання у вигляді довічного ув`язнення.

Врахувавши відомості про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом 3-ьої групи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, його спрямованість проти життя та здоров`я особи, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи ст. 598 ч. 5 КПК України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства та дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, тобто в межах санкції частини 1 статті 115 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, воно забезпечить дотримання засад призначення покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також пропорційним і таким, що відповідає тяжкості кримінального правопорушення, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відповідає відомостям про особу винного. Обставин, які б вказували на те, що таке покарання є явно несправедливим через суворість за матеріалами провадження не встановлено.

Цивільні позови у цьому кримінальному провадженні вирішено відповідно до вимог ст. 127, 128 КПК України, ст. 23, 1166, 1167 ЦК України. Суд першої інстанції врахував позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 , оцінив докази на обґрунтування спричиненої їй протиправними діями ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 104 899 гривень 45 копійок та те, що вона підтверджена, визначив, що така матеріальна шкода підлягає стягненню із засудженого на її користь. Також, врахувавши встановлені обставини справи, характер та обсяг душевних страждань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , яких вони зазнали через втрату близької людини - рідної сестри та дочки внаслідок її вбивства ОСОБА_6 та, врахувавши тяжкість вимушених змін у житті останніх, суд погодився, що визначений кожною з них розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок протиправних дій останнього у розмірі 500 000 грн для кожної є співмірним, відповідає принципам розумності, зваженості і справедливості та підлягає стягненню з ОСОБА_6 на їх користь.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей

370, 374 КПК України.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив її доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, більшість з яких аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив,

що відсутність ДНК-профілю ОСОБА_6 на шнурку, який розглядався ймовірним знаряддям злочину, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину та не спростовує встановлений спосіб заподіяння ним смерті ОСОБА_12 , оскільки саме цей предмет не було визнано знаряддям злочину. В ході досудового розслідування та під час судового розгляду не було встановлено предмету, яким було затягнуто петлю на шиї, що призвело до механічної асфіксії та смерті ОСОБА_12 .

Також колегія суддів апеляційного суду оцінила інші доводи апеляційної скарги захисника: щодо спілкування ОСОБА_12 з іншими хлопцями до дня події; щодо наявності у крові ОСОБА_12 етилового спирту та амфетаміну; щодо її фізичної сили та припущення про те, що одна особа не могла впоратись із нею; щодо виявлених на місці події упаковок з-під презервативів та відсутність на них біологічних слідів ОСОБА_6 ; щодо виявлених на одязі та взутті ОСОБА_12 слідів чотирьох інших чоловіків, і вказала, що ці обставини не спростовують висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин події в межах пред`явленого обвинувачення та доведеності того, що саме ОСОБА_6 заподіяв їй смерть, належним чином обґрунтувавши свої висновки та навівши в ухвалі їх мотиви.

Апеляційний суд зазначив, що після спілкування з ОСОБА_6 та їхньої спільної прогулянки ОСОБА_12 живою ніхто не бачив, а його посткримінальна поведінка свідчила про те, що він приховував сліди злочину та в терміновому порядку залишив територію Республіки Польща.

Положення ст. 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи (постанова Верховного Суду від 09 листопада2021 року, справа № 408/5225/19-к, провадження № 51-3976км21).

Суд апеляційної інстанції врахував такий підхід касаційного суду та визнав безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що протоколи допиту інших свідків у кримінальному провадженні є неналежними доказами. З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів касаційного суду та з цих підстав визнає необґрунтованими аналогічні доводи касаційної скарги захисника, оскільки дослідженні та оцінені наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують обставини подій, які відбулися за участю ОСОБА_12 та ОСОБА_6 у Республіці Польща.

З огляду на зазначене, апеляційний суд не встановив підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження щодо нього.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу захисника з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку,

що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим

та вмотивованим.

За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів

не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 115 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами

для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і закриття кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3