Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №501/1388/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 501/1388/22

провадження № 51-349 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 рокущодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

2. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

3. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

4. Одеський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

5. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 11 грудня 2019 року приблизно о 04:00 годині, більш точний час не встанолено, знаходився за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, ринок «Дельфін», біля будинку № 16, по просп. Миру, де під час словесного конфлікту з ОСОБА_9 , у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_7 , дістав з кишені своєї куртки предмет, ззовні схожий на ніж, взяв його в праву руку та наніс ОСОБА_9 один удар в ділянку шиї зліва, в результаті якого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани шкіри шиї, правий кінець якої розташований на правій передньо-бічній поверхні в середній третини шиї і лівій кінець рани розташований на лівій бічній поверхні шиї, з ушкодженням підлеглих м`яких тканин і м`язів та з повним пересіченням зовнішньої лівої яремної вени, що утворилася в результаті одноразової дії гострої ріжучої кромки (леза) ріжучого або колюче-ріжучого предмету.

6. Після вчинення злочину, ОСОБА_7 залишив місце його вчинення та пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_9 направився в напрямку магазину «Фокстрот», що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 5/181-н, знаходячись біля якого впав, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: крововилив в м`яких тканинах із внутрішньої поверхні в потиличній ділянці в центрі з переломом потиличної кістки та з крововиливами під м`якими мозковими оболонками у полюсів лобної і скроневої часток лівої півкулі головного мозку і нижніх поверхонь біля полюсів лобної і скроневої часток правої півкулі головного мозку та з контузійними крововиливами під оболонками у полюсів лобної і скроневої часток лівої півкулі головного мозку з розм`якшенням речовини головного мозку; крововиливи в стінці бічного шлуночку правої півкулі головного мозку та в речовини правої ніжки мозочка.

7. 11 грудня 2019 року о 04:25 годині бригадою швидкої медичної допомоги ОСОБА_9 був доставлений до реанімаційного відділення КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР, де ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07:50 годині помер. Смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з виявленою різаною раною шиї з ушкодженням лівої зовнішньої яремної вени та закритою черепно-мозковою травмою у вигляді перелому кісток основи черепа з крововиливами під м`якими мозковими оболонками та контузійними крововиливами головного мозку. Посттравматичний перебіг ускладнився лівобічною фібринозно-гнійною пневмонією з розвитком інтоксикації, що й стало безпосередньою причиною смерті. Вищезазначені тілесні ушкодження, як разом, так і окремо взяті, містять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і тому, будь-яка з виявлених при дослідженні трупа гр. ОСОБА_9 травм могла перебувати в прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

8. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

9. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у цьому суді.

10. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена поза розумним сумнівом. За умови доведеності, захисник вказує на неправильну кваліфікацію дій засудженого з огляду на відсутність у ОСОБА_7 мотиву та умислу на вбивство, а саме на позбавлення життя потерпілого у зв`язку із не усвідомленням неминучості смерті у разі порізу яремної вени.

11. Зазначає, що в діях ОСОБА_7 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК однак, встановити, якої саме частини - першої (сам по собі поріз яремної вени відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки не тягне неминучу смерть), чи другої (за умови наявності причинного зв`язку між порізом та смертю потерпілого). При цьому посилається на висновки СМЕ, в яких зазначено, що за критерієм небезпеки для життя, поріз яремної вени відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Однак, експерт пояснив, що смерть від такого порізу зазвичай, настає максимум на четвертий день, а потерпілий помер на дев`ятий. Сам поріз вчинено навмисно, однак, на думку захисника, не доведено, що смерть настала саме внаслідок порізу.

12. Також захисник вказує, що встановлені місцевим судом обставини ґрунтуються на показаннях єдиного очевидця події свідка ОСОБА_10 , які є суперечливими.

13. Зазначає, що з метою перевірки доводів сторони захисту щодо правильної кваліфікації дій засудженого в судах попередніх інстанцій було заявлено клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи з огляду на те, що після допиту експерта в суді першої інстанції було встановлено суттєві суперечності у висновках експерта щодо причини смерті потерпілого, усунути які можливо було лише шляхом призначення повторної експертизи, разом з тим, на думку захисника, суди безпідставно відмовили у призначенні експертизи і повторному дослідженні доказів.

14. Також сторона захисту стверджує про упередженість судді ОСОБА_11 під час розгляду кримінального провадження.

15. Крім зазначеного вказує, що суд апеляційної інстанції, обмежившись витребуванням архівних копій фіксування кримінального провадження місцевим судом, не перевірив їх у судовому засіданні та не встановив наявності технічних записів про які було зазначено в апеляційній скарзі, не відтворював їх та не з`ясував наявність підстав для скасування вироку та призначення справи в суді першої інстанції.

16. Вважає, що ухвали апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

17. У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити. Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

18. Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.

19. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

20. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.

21. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

21. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

22. Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

23. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

24. Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

25. Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

26. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

27. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаного у порядку ст. 225 КПК свідка ОСОБА_10 , згідно відеозапису судового засідання та стенограми допиту якого, він пояснив, що працює охоронцем на ринку «Дельфін», о 3 чи 4 годині ранку на ринку «Дельфін» обвинувачений пив пиво і розмовляв з ним, після чого коли повз них проходив потерпілий, то обвинувачений підізвав того нецензурною лайкою, а після розмови дістав ніж та завдав удар по шиї «на отмаш», від чого у того хлинула кров, після чого вони обидва пішли; показань інших свідків, зміст яких детально викладено у вироку.

28. Також суд послався на фактичні дані, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 грудня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 11 грудня 2019 року вдарила ножем незнайомого чоловіка на ринку «Дельфін»; протоколі слідчого експерименту від 14 грудня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 показав на місці механізм дії особи, яка нанесла поранення, підтвердивши раніше надані показання; протоколу огляду місця події 11 грудня 2019 року, відповідно до якого, на місцевості, що розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 16, на землі між овочевими рядами ринок «Дельфін», в напрямку «Палацу спорту» виявлений слід речовини бурого кольору, а на одному з прилавків виявлені та вилучені, зокрема чорна барсетка, у якій гаманець з документами на ім`я ОСОБА_7 (посвідчення водія та талон); протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 від 12 грудня 2019 року, де виявлено та вилучено, зокрема, килимок з плямою бурого кольору, змиви плям крові біля вхідних дверей; висновку судово-імунологічної експертизи № 34 від 20 січня 2020 року; висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 44 від 30 січня 2020 року; висновку судової біологічної експертизи № СЕ 19/115-22/3593-БД від 24 травня 2022 року, відповідно до якого встановлено, що генетичні ознаки зразка крові померлого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збігаються з генетичними ознаками крові людини на фрагменті килима; висновку судово-медичної експертизи № 3/355-2019 від 30 січня 2020 року; актах судово-медичного дослідження (обстеження) № 355 від 30 січня 2020 року, № 1528 від 23 грудня 2019 року, № 3372/355 від 09 січня 2020 року, № 598 від 26 грудня 2019 року; висновку судово-медичної криміналістичної експертизи № 14 від 03 лютого 2020 року; висновку додаткової судово-медичної експертизи № 65/355-2019 від 27 березня 2020 року; висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2/355-2019 від 30 квітня 2022 року інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку.

29. Місцевий суд також спростував позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який вину у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечив, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

30. Таким чином, суд встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

31. При цьому, місцевий суд слушно зазначив, що на наявність саме прямого умислу ОСОБА_7 на вбивство потерпілого ОСОБА_9 вказують сукупність досліджених судом доказів, а також поведінка обвинуваченого до вчинення злочину, місце та час його вчинення, характер і локалізація нанесеного потерпілому поранення, а саме нанесення ножем різаної рани уразливого та життєво-важливого органу шиї з повним пересіченням зовнішньої яремної вени, що супроводжувалося масивною кровотечею.

32. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

33. Так, перевіряючи рішення місцевого суду у частині кваліфікації дій ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції проаналізувавши законодавство в частині кваліфікації умисного вбивства, погодився з висновками суду першої інстанції про наявність в діях засудженого умислу на спричинення смерті потерпілому, зокрема, з огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , який зрозумівши, що поранив потерпілого в ділянку шиї, не викликав швидку медичну допомогу або поліцію з метою повідомлення про інцидент та відвернення тяжких наслідків своїх протиправних дій, а навпаки, покинув місце вчинення злочину.

34. Згідно із висновками експертів, потерпілому нанесено тілесне ушкодження в життєво-важливий орган - шию, та його смерть перебуває в прямому причинному зв`язку з виявленою різаною раною шиї з ушкодженням лівої зовнішньої яремної вени та закритою черепно-мозковою травмою у вигляді перелому кісток основи черепа з крововиливами під м`якими мозковими оболонками та контузійними крововиливами головного мозку. Посттравматичний перебіг ускладнився лівобічною фібринозно-гнійною пневмонією з розвитком інтоксикації, що й з`явилося безпосередньою причиною смерті.

35. Таким чином, ураховуючи сукупність всіх обставин вчиненого ОСОБА_7 діяння, зокрема, способу, спрямованість удару, локалізація і характер заподіяного потерпілому тілесного ушкодження, поведінки засудженого що передувала події, а також після неї, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_7 умислу саме на вбивство потерпілого і про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК. Із таким висновком погоджується і колегія суддів.

36. Доводи сторони захисту про суперечливість у показаннях свідка ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження, оскільки його показання, надані ним під час допиту у порядку визначеному ст. 225 КПК, є логічними та послідовними, узгоджуються з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 грудня 2019 року, за змістом якого свідок впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 11 грудня 2019 року вдарила ножем незнайомого чоловіка на ринку «Дельфін», а також узгоджуються з даними проведеним за його участі слідчим експериментом під час якого свідок показав на місці механізм дії особи, яка нанесла поранення, підтвердивши раніше надані показання. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що місцевий суд безпосередньо дослідивши вказані докази визнав їх належними та допустимими, такими, що отримані з дотриманням вимог КПК. Протилежного, обґрунтування касаційної скарги не містить.

37. Суд апеляційної інстанції також перевірив доводи захисника щодо упередженості судді ОСОБА_11 під час розгляду кримінального провадження, та визнав їх необґрунтованими, зазначивши, що ухвалюючи вирок суд намагався зберегти нейтральність по відношенню до сторін і оцінив докази виключно на власному переконанні, що ґрунтувалось не тільки на праві і законі, але й використовуючи звичайний життєвий досвід. Факти і обставини, судом викладені в тому розумінні, як вони були надані стороною обвинувачення, після ретельної перевірки в змагальній процедурі стороною захисту, яка намагалась поставити їх під сумнів з точки зору належності, допустимості і достовірності.

38. Доводи сторони захисту щодо недослідження судом апеляційної інстанції архівних копій фіксування кримінального провадження місцевим судом є неприйнятними з огляду на таке.

39. Як убачається з матеріалів провадження, у судовому засіданні 01 травня 2025 року, апеляційний суд задовольнив клопотання сторони захисту про витребування резервних копій дисків із звукозаписами судових засідань у місцевому суді. 15 липня 2025 року на адресу апеляційного суду було надіслано диск із записами запитуваних захисником судових засідань. Разом з тим, у судовому засіданні 02 грудня 2025 року захисник повідомив суду, що питання не у змісті цих звукозаписів, а у їх кількості, оскільки при ознайомленні з матеріалами провадження кількість проведених судових засідань не співпадала з кількістю звукозаписів. Під час з`ясування колегією суддів чи бажає сторона захисту ознайомитися з наданими місцевим судом архівними копіями записів судових засідань, захисник повідомив, що не має бажання ознайомлюватися, оскільки це є доводами апеляційної скарги.

40. Разом з тим, під час перевірки звукозаписів судових засіданні суд апеляційної інстанції у судовому рішенні, вказав, що вони відтворювались належним чином.

41. Щодо вимоги сторони захисту про скасування ухвали апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання про повторне дослідження доказів та призначення комплексної судово-медичної експертизи, колегія суддів зауважує, що вказане судове рішення не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

42. Разом з тим, у частині доводів сторони захисту про безпідставну відмову в задоволенні клопотання, зокрема про повторне дослідження доказів, колегія суддів зазначає про таке.

43. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

44. Разом з тим, в судовому засіданні 02 грудня 2025 року апеляційний суд розглянув клопотання сторони захисту та, не встановивши обґрунтованих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, відмовив у його задоволенні, ухваливши вмотивоване процесуальне рішення.

45. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження всіх доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду. Крім того, суд апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення врахував докази, досліджені судом першої інстанції, і при цьому іншої оцінки їм не надавав.

46. Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

47. Положеннями кримінального процесуального закону визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК). Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником (ч. 5 ст. 22 КПК). Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

48. Пунктом 1 ч. 1 ст. 244 КПК передбачено, що сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.

49. Згідно з ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

51. Отже, з огляду на наведені вище положення КПК, вирішення питання про призначення повторної експертизи за клопотанням сторони захисту є дискреційними повноваженнями суду.

52. Як убачається з матеріалів провадження, захисником ОСОБА_6 було подано до суду клопотання про призначення комплексної комісійної судово-медичної експертизи, яке він обґрунтовував тим, що висновки вже проведених судово-медичних експертиз містять відомості про декілька тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, а саме різна рана шиї з повним пересіченням зовнішньої лівої яремної вени; закрита черепно-мозкова травма; які ускладнилися лівобічною фібринозно-гнійною пневмонією.

53. Разом з тим, розглядаючи дане клопотання з дотриманням порядку, передбаченого ст. 350 КПК, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність, передбачених підстав, визначених ст. 332 КПК, з огляду на те, що висновки СМЕ №3/355-2019 від 30 січня 2020 року, додаткової СМЕ № 65/355-2019 від 27 березня 2020 року, № 2/355-2019 від 20 квітня 2022 року, крім того допит експерта в суді, який надав вичерпні відповіді на поставлені перед ним питання, в тому числі вказані у його висновках, не потребують проведення комплексної судово-медичної експертизи.

54. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволення клопотання захисника, дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновок додаткової судово-медичної експертизи №2/355-2019 від 30 квітня 2022 року на рівні з іншими висновками експертиз, а також у сукупності з іншими доказами по справі, були досліджені судом для вирішення по суті кримінального провадження, а тому підстав для призначення комплексної комісійної судово-медичної експертизи апеляційний суд не вбачав. Також суд зазначив, що захисник, повторно заявляючи клопотання із аналогічними доводами, наполягав на повторному проведенні апеляційним судом як досудового розслідування так і судового розгляду, що не передбачено нормами діючого КПК в межах перегляду в апеляційному порядку вироку суду.

55. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

56. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

57. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3