Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №920/1061/23(920/92/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/92/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сисоєвої Ольги Анатоліївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025

та рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до Фізичної особи-підприємця Сисоєвої Ольги Анатоліївни

про стягнення 74561,98 грн.,

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Сисоєвої Ольги Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заявлених вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "ШП "Харківенергоремонт", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сисоєвої Ольги Анатоліївни (далі - ФОП Сисоєва О. А., відповідач) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 30.06.2024 у загальному розмірі 74 561,98 грн, з яких: 59816,11 грн - основний борг, 12718,06 грн - інфляційні втрати, 2027,81 грн - 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії для мешканців будинку 15А по вул. Чернігівська в м. Шостка, в якому знаходиться належне відповідачці на праві власності нежитлове приміщення. Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

3. ФОП Сисоєва О. А. звернулась до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просила (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) визнати протиправними дії ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" щодо нарахування плати за постачання теплової енергії і зобов`язати його списати нараховану заборгованість за період з 01.01.2022 по 30.06.2024.

4. За змістом зустрічного позову ФОП Сисоєва О. А. заперечує факт існування договірних відносин з ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та отримання відповідних послуг у заявленому періоді, вказуючи на те, що належне їй нежитлове приміщення було відключено від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання ще у 2007 році, після чого у вказаному приміщенні було встановлено автономну систему електричного опалення, тому ФОП Сисоєва О. А. не має потреби в отриманні послуг з постачання теплової енергії і не користувалася послугами ТОВ "ШП "Харківенергоремонт".

Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.06.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 у цій справі, позов ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" задоволено повністю, присуджено до стягнення з ФОП Сисоєвої О.А. на користь позивача 59 816,11 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 до 30.06.2024, 12 718,06 грн інфляційних втрат, 2 027,81 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ФОП Сисоєвої О.А. відмовлено.

6. Судові рішення в частині первісного позову мотивовані доведеним фактом неналежного виконання відповідачкою зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за спірний період, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості за використану теплову енергію, актами приймання теплоносія та перевірки роботи системи опалення, показаннями теплового лічильника. При цьому суди наголосили на тому, що відключення належного відповідачці приміщення, яке розташоване в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє її від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками.

7. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій зазначали про: недоведеність обставин, вказаних у зустрічному позові; відсутність доказів на підтвердження не надання послуг з постачання теплової енергії до місць загального користування і допоміжних приміщень будинку для мешканців будинку документального підтвердження незадовільної якості таких послуг; використання ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" при розрахунку суми заборгованості даних, які відповідають інформації, внесеній у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що доводить їх достовірність.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

8. ФОП Сисоєва О. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та задовольнити зустрічний позов ФОП Сисоєвої О. А.

9. За твердженням відповідачки, судами попередніх інстанцій даний спір вирішено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для його вирішення, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки. Факт отримання ФОП Сисоєвою О. А. послуг з постачання теплової енергії за спірний період недоведений матеріалами справи. Суди не надали належної оцінки відсутності детальних розрахунків обсягів споживання теплової енергії, відповідно до якого здійснено нарахування заборгованості. З поданих ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" доказів неможливо арифметично перевірити розрахунки вартості спожитої відповідачкою теплової енергії за спірний період.

10. У оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц.

Доводи інших учасників справи

11. ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" у відзиві заперечує проти касаційної скарги, просить Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення у цій справі - без змін, зазначаючи серед іншого таке:

- спір в рамках цієї справи виник саме з підстав невиконання відповідачем свого обов`язку з відшкодування витрат на загальнобудинкові потреби на опалення поза приміщенням відповідача в межах багатоквартирного будинку. Тобто позивачем як і не заперечується факт відключення приміщення відповідача від мереж централізованого опалення, так і не заявлено вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію безпосередньо в приміщенні відповідача;

- волевиявлення споживача щодо користування/не користування спільним майном багатоквартирного будинку не впливає на його обов`язок з відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;

- за функціональним призначенням належний відповідачу об`єкт нерухомого майна являє собою нежитлове приміщення, а одним із видів господарської діяльності відповідача є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (код:68.20). Тобто, відповідачка може і не використовувати належне їй нежитлове приміщення безпосередньо для виробничих потреб, а отримувати прибуток саме як орендну плату;

- при віднесенні споживача до категорії "населення" або "інші" приймається до уваги саме функціональне призначення належного об`єкта нерухомого майна - житло (житлове) або нежитлове приміщення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення в межах справи про банкрутство спору за первісним позовом про стягнення на користь позивача (боржника в справі про банкрутство) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та за зустрічним позовом про визнання протиправними дій щодо нарахування плати за постачання теплової енергії і зобов`язання списати ці нарахування (борг).

13. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи:

- з 15.10.2006 ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення міста Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006;

- предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації м. Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

- типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021;

- позивач забезпечує тепловою енергією на опаленням багатоквартирний будинок №15А по вул. Чернігівській в м. Шостка, в якому розташоване нежитлове приміщення загальною площею 178,3 кв.м., власницею якого є відповідачка, що має зареєстрований статус фізичної особи-підприємця;

- оскільки прилади загальнобудинкового обліку теплової енергії за адресою: м. Шостка, вул. Чернігівська, 15А було демонтовано та викрадено (акт огляду комплексу обліку теплової енергії від 27.09.2021), нарахування споживачам здійснювалося розрахунково відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315;

- позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачці за період з січня 2022 року по червень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення за опалювальні сезони 2021-2022, 2023-2024 років на загальну суму 59 816,11 грн;

- відповідачка не розрахувалася за послуги, докази сплати боргу відсутні.

14. Врахувавши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань з оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 до 30.06.2024, у зв`язку з чим визнали обґрунтованими вимоги позивача про стягнення суми основного боргу та нарахованих інфляційних втрат і 3% річних. Визнавши правомірним нарахування плати за постачання теплової енергії у спірному періоді, суди відхилили протилежні доводи зустрічного позову,

15. За змістом наведеного в касаційній обґрунтування відповідачка зазначає про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також не врахування відповідних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

16. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних у цій справі судових рішень, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд зазначає наступне.

17. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

18. За загальним правилом, встановленим статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

19. Водночас статтею 634 ЦК України передбачено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

20. Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).

21. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

22. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 названого Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

23. За змістом частини шостої статті 19 та статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. До основних обов`язків споживача теплової енергії, зокрема, віднесено додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

24. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

25. В частині четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

26. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (стаття 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

27. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (пункт 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

28. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 внесені зміни до постанови від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

29. Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

30. За встановленими у цій справі обставинами, текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) 01.10.2021 розміщено на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради.

31. Оскільки нежитлове приміщення, власницею якого є Сисоєва О. А., є частиною житлового будинку за адресою: м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 15А, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

32. Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. Поміж тим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

34. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка наголошувала на тому, що належне їй приміщення має автономне опалення з відключенням системи опалення від будинкового теплопостачання. Вказані обставини не заперечувались позивачем.

35. Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), регулюють Правила надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019) (далі - Правила), які визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

36. Відповідно до пункту 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

37. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

38. В частині 3 розділу III Методики розподілу визначено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

39. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

40. Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.

41. З огляду на правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов`язку з її оплати. Також для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

42. При цьому відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення (подібна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17 (пункти 25, 27, 28) та підтримана в подальшому у постановах Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23(920/84/25), від 19.03.2026 у справі № 920/1061/23(920/960/25)).

43. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

44. Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

45. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях зазначили про те, що відключення нежитлового приміщення відповідачки, розташованого в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє її від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ними площі.

46. Колегія суддів враховує, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі / будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення врегульовано розділом IV Методики розподілу згідно з наведеними в ній формулами, які застосовуються залежно від конкретних обставин, зокрема, наявності / відсутності проекту на будівлю / будинок, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо.

47. Зокрема, в разі відсутності проекту на будівлю / будинок та результатів енергоаудиту, для визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення, враховується загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень незалежно від наявності опалювальних приладів. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень тощо, зазначений обсяг теплової енергії може бути визначений спрощено: як відповідна частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку, розмір якої залежить від поверховості будівлі / будинку. Визначений таким чином обсяг теплоенергії повинен бути додатково скорегований з урахуванням площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку (пункти 7, 8, 9 розділу IV Методики розподілу).

48. Тобто, у правовідносинах щодо відшкодування власником квартири, відключеної від системи централізованого опалення, частини обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, відсутність проєктної документації на будинок або окремих відомостей щодо площ місць загального користування сама по собі не виключає застосування передбаченого Методикою розподілу способу визначення відповідного обсягу теплової енергії, якщо для цього наявні передбачені Методикою розподілу умови. Водночас правильність застосування такого способу та використаних у розрахунку показників підлягає перевірці судом з урахуванням усіх наданих сторонами доказів і стандарту доказування, визначеного процесуальним законом.

49. Зі змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень вбачається, що суди виходили з того, що теплова енергія подається в житловий будинок № 15А по вул. Чернігівській в м. Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

50. Волевиявлення споживача щодо користування/не користування спільним майном багатоквартирного будинку не впливає на його обов`язок з відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

51. При цьому суди не вказали, на основі дослідження яких саме доказів вони дійшли висновку, що такі послуги дійсно надавались відповідачці.

52. Поза увагою судів залишено доводи відповідачки про те, що вона не отримувала рахунків на оплату вартості наданих позивачем послуг і не була обізнана про відповідні нарахування, тоді як за умовами доданого до первісного позову Типового індивідуального договору від 01.10.2021 (пункт 33) виконавець (позивач) формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача.

53. Тобто, констатувавши невиконання відповідачкою своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, суди попередніх інстанцій: не перевірили належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема, щодо інформування відповідачки як споживача про обсяги нарахування та вартість послуг шляхом складання і направлення відповідних рахунків у паперовій або електронній формі; не визначили, чи впливає факт отримання чи не отримання рахунків на строки, в які мала бути здійснена оплата за відповідний період з урахуванням умов договору, який суди визнали укладеним між сторонами; не вказали, чи впливають наведені обставини на правильність визначеного позивачем періоду прострочення відповідачки та, відповідно, обґрунтованість визначення заявлених до стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

54. Зазначивши в оскаржуваних судових рішеннях про ненадання відповідачкою документального підтвердження незадовільної якості послуг, суди попередніх інстанцій не дослідили надані учасниками справи пояснення та докази з точки зору підтвердження ними факту відповідності якості наданої позивачем у спірний період послуги конкретним вимогам, передбаченим законодавством і договором, у тому числі з урахуванням вимог щодо перевірки якості надання послуги з постачання теплової енергії, передбачених Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 27.12.2018.

55. Не були враховані доводи відповідачки щодо необґрунтованості наданих позивачем розрахунків боргу, оскільки надані на їх підтвердження докази не дають можливість пересвідчитися в арифметичній правильності цих розрахунків, зокрема, з підстав не доведення обсягів спожитої відповідачкою теплової енергії.

56. З наведеного слідує, що судами попередніх інстанцій не було достеменно перевірено аргументи учасників цієї справи щодо обставин, які мають ключове значення для правильного вирішення спору між сторонами, а саме стосовно отримання відповідачкою послуг з постачання теплової енергії за спірний період та якості цих послуг, як передумови для здійснення оплати, а також правильності та обґрунтованості наданих позивачем розрахунків споживання теплової енергії, відповідно до яких здійснено відповідні нарахування.

57. Без з`ясування вказаних обставин та оцінки наданих сторонами доказів не можливо визнати обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи висновок судів попередніх інстанцій про порушення відповідачкою зобов`язань зі своєчасної оплати за послуги постачання теплової енергії у заявленому позивачем обсязі та на заявлену суму як підставу для задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові.

58. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника у наведеній частині.

59. Водночас, Суд касаційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду у постанова-х від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, за змістом яких наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Враховуючи правоможності відповідача як фізичної особи щодо належних йому об`єктів нерухомого майна, за обставин, встановлених судами, відсутні підстави вважати спір пов`язаним з господарською діяльністю відповідача.

60. З посиланням на висновки Верховного Суду у наведених постановах, відповідачка стверджує про неправомірність висновків в оскаржуваних судових рішеннях щодо статусу споживача (у даному випадку - фізичної особи - підприємця), які впливають на застосування тарифу для категорії споживачів - "інші".

61. Однак, за встановленими у цій справі обставинами, які визнаються позивачем та відповідачкою, останній на праві власності належить саме нежитлове приміщення, розташоване у багатоквартирному будинку №15А по вул. Чернігівській в м. Шостка.

62. При віднесенні споживача до категорії "населення" або "інші" ключовим критерієм є функціональне призначення об`єкта нерухомого майна, адже саме статус житлового чи нежитлового приміщення визначає, за яким договором та тарифом надаються відповідні послуги, про що слушно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

63. Посилання відповідачки в касаційній скарзі на суперечливу судову практику Північного апеляційного господарського суду у подібних спорах відхиляються колегією суддів, адже згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

64. У контексті доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справах, перелік яких наведено скаржником, Суд звертає увагу на те, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

65. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

66. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

67. У цьому питанні колегія суддів також виходить з того, що згідно зі сталою та послідовною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи.

68. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

70. Оскаржувані у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, адже висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на наданні належної правової оцінки (із наведенням у мотивувальних частинах судових рішень мотивів прийняття до уваги або відхилення) наданим позивачем до матеріалів справи доказам, якими він доводить обставини надання відповідачці відповідної послуги, та наданим відповідачкою доказам на спростування факту отримання цієї послуги, що з огляду на імперативно визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, унеможливлює ухвалення остаточного рішення у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

72. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

73. Тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого в межах заявлених позовних вимог, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

75. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сисоєвої Ольги Анатоліївни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2025 у справі № 920/1061/23 (920/92/25) скасувати.

3. Справу № 920/1061/23 (920/92/25) передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк