Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №133/3165/21 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/3165/21

25.05.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

секретаря судових засідань Даневської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Козятинської міської ради, як орган опіки та піклування про регламент відвідування та участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, просив встановити регламент відвідування та участі у вихованні спільно дитини позивача та відповідача - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних особистих побачень позивача з сином, встановивши наступний графік відвідування та участі у вихованні дитини, а саме, систематичні особисті побачення батька (позивача) ОСОБА_1 (без присутності матері ОСОБА_2 ) з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1. кожну другу суботу або неділю поточного місяця з 09:00 год до 19:00 год. за місцем проживання - населеного пункту де проживає дитини, за умови, що батько дитини зобов`язується відводити та забирати дитину до гуртків, секцій та інших місць в яких займається дитина та зобов`язується виконувати домашні завдання, задані дитині на вихідні дні;

2. кожну четверту суботу та неділю або неділю та понеділок поточного місяця з 09:00 год до 18:00 год. наступного дня, за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_1 за умови, що батько дитини зобов`язується відводити та забирати дитину до гуртків, секцій та інших місць в яких займається дитина та зобов`язується виконувати домашні завдання, задані дитині на вихідні дні, та забирати дитину з її місця проживання та доставляти після закінчення побачення не пізніше 19:00 год. визначеного дня до місця проживання дитини;

3. на свята: Новий Рік, Різдво Христове, Пасха, день народження сина з періодичністю через рік за місцем проживання батька, за погодженням (усним чи письмовим інформуванням матері дитини) із матір`ю дитини, зазначені побачення батька з дитиною починаються з року в якому рішення суду по даній справі набуває законної сили;

4. на період канікул, визначених та регламентованих відповідним шкільним (навчальним) закладом, де навчається син, брати дитину до себе за місцем свого проживання та відпочивати разом з нею встановивши наступний графік спільного відпочинку батька з сином під час канікул:

а) в період літніх канікул забирати позивачем сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час щорічної відпустки батька ОСОБА_1 починаючи з 09 год. 00 хв. першого дня і закінчуючи 14 (чотирнадцятим) днем до 19 год. 00 хв., для спільного відпочинку й подорожей по Україні. При цьому батько зобов`язується, за 10 днів до початку літніх канікул дитини, повідомляти матір дитини ОСОБА_2 шляхом направлення листа на електронну пошту, або смс-повідомлення на її номер телефону чи направленням поштового листа поштою про наміри проведення спільного відпочинку з сином в період своєї щорічної відпустки, вказуючи дату, час початку та дату, час закінчення спільного літнього відпочинку;

б) в період зимових, весняних та осінніх канікул сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом одного тижня - кожного парного року першу половину канікул, а непарного року - другу половину канікул син проводить з батьком, позивачем ОСОБА_1 за місцем проживання позивача;

в) період перебування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - позивач ОСОБА_1 зобов`язується добросовісно та належним чином виконувати обов`язки батька; піклуватися про стан здоров`я дитини, при перших ознаках захворювання негайно повідомляти будь-яким способом матір дитини; піклуватися - про фізичний, моральний та духовний розвиток сина, про одяг, їжу та інші необхідні речі; повертати дитину у визначений час до місця проживання або іншого місця, спеціально обумовленого матір`ю дитини; забезпечити дитині комфортні та безпечні умови проживання та відпочинку; забирати та відводити дитину з (до) місця його проживання, місця навчання або іншого обумовленого місця повертати/приводити/ дитину до місця її проживання, місця навчання або іншого обумовленого місця.

Просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити жодних (в будь-який спосіб) перешкод для вільного спілкування батька - позивача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування. Стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився спільний син - ОСОБА_5 , який зараз проживає разом з матір`ю (відповідачкою). Спільне життя не склалось і рішенням суду шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони не змогли домовитись про участь позивача у вихованні сина, тому він був змушений звернутись до органу опіки та піклування для вирішення вказаного питання.

Рішенням виконавчого комітету було встановлено регламент побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , 4 рази на місяць за попередньою домовленістю з матір`ю дитини. Однак відповідач під будь-яким приводом не дає можливості бачитись з дитиною, вказаний регламент нею ігнорується.

Після численних марних спроб вирішити дане питання шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою суду від 12.01.2022 провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.06.2022 підготовче засідання у справі закрито та призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.09.2021, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради №60 від 05.03.2021 встановлено регламент побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 4 (чотири) рази на місяць (з 10:00 год по 15:00 год суботи або неділі), за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 19.05.2026, повідомила, що доводиться позивачу матір`ю. Вказала, що наразі позивач не спілкуєтьсязі своїм сином, його колишня дружина (мати дитини) проти спілкування дитини разом з ними. Її колишня невістка вийшла заміж за іншого чоловіка,

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні 19.05.2026, повідомила, що знає позивача та його родину близько 25 років. Вказала, що знає про те, що відповідач не спілкується зі своєю дитиною, раніше він займався дитиною, після розірвання шлюбу час від часу брав дитину та проводив з ним час, наразі відповідач вийшла заміж і спілування дитини з ріднім батьком припинилось.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч .2 ст. 2 СК України сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано сімейним кодексом України.

Зі змісту ч.6 ст. 7 СК України, вбачається, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч.7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Зі змісту п.1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1995, яка набрала чинності для України 27.09.1991, вбачається, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Зі змісту ч.ч. 1,2 ст. 141 СК України, вбачається, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Зі змісту ст. 157 СК України, вбачається, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Судом встановлено, що на момент вирішення вказаного спору спільний син сторін - ОСОБА_5 має повних 11 років, з батьком довго не бачився та не спілкувався.

В преамбулі Конвенції ООН «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХН від 27.02.91 зазначено, що держави-учасниці Конвенції визнають, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком, внаслідок чого позивач змушений був звернутися до суду.

Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватися з дитиною, приймати участь у її вихованні, надавати матеріальну допомогу на її утримання, відтак судом не встановлено підстав для обмеження позивача у спілкуванні з його дитиною, та вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька з дитиною.

На переконання суду спілкування батька з сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Враховуючи те, що між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, беручи до уваги відомості про стосунки дитини з батьком (відсутність спілкування протягом тривалого часу), а також враховуючи інтереси малолітньої дитини щодо однакової участі батьків в його житті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, визнавши спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та піклуванні за малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- зустріч дитини з батьком, за місцем проживання дитини та за умови присутності матері дитини - ОСОБА_2 , кожну першу та третю суботу з 12:00 год. до 19:00 год., з урахуванням бажання дитини бачитись з батьком;

- зустріч дитини з батьком, за місцем проживання дитини та за умови присутності матері дитини - ОСОБА_2 , кожну другу та четверту неділю з 10:00 год. до 16:00 год., з урахуванням бажання дитини бачитись з батьком.

Вказані зустрічі повинні відбуватись з врахуванням режиму дня та самопочуття дитини. Під час спілкування з дитиною батько зобов`язаний створювати умови, які не шкодять життю та здоров`ю, моральному стану дитини.

Суд вважає за необхідне визначити зобов`язання для матері та батька дитини попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, графіку навчання, стану здоров`я дитини.

На думку суду саме такий регламент зустрічей буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд не вбачає за можливе повністю задовольнити вимоги ОСОБА_1 , оскільки режим зустрічей батька з дитиною, запропонований позивачем, передбачає тривале перебування дитини поза місцем постійного проживання, з ночівлею, однак такі вимоги не обґрунтовані; суду не надано доказів, що таке відвідування, яке по своїй суті формує режим проживання дитини поза межами свого дому (місця проживання з матір`ю), не призведе до психологічного травмування дитини. Вимоги позову про проведення спільних безперервних 14 днів у період літнього часу є також необґрунтованими, з наведених вище мотивів.

Позиція органу опіки та піклування, висловлена у відповідному висновку щодо регламенту побачень батька з дитиною, носить рекомендаційний характер, а тому суд вбачає за можливе встановити інший графік побачень батька з сином. Разом з тим суд бере до уваги те, що стосунки дитини з батьком не є налагодженими та близькими, що вказує на недоцільність встановлення способу участі дитини з батьком поза межами дому дитини без присутності матері.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вимоги позивача задоволено на 25%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі - 227 (908*25%) грн.

Судовий збір у розмірі 681 грн, слід залишити за позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З доданого до позову повередньогорозрахунку судових витрат, позивач зазначає, що поніс витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., та очікує понести ще 3000 грн., які просить стягнути з відповідача. На підтвердження вказаного, ним надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги, попередній розрахунок судових витрат, копію квитанції №305783 від11.10.2021 на суму 5000 грн.

Згідно з ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду №810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

Упостанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Стороною позивача, у встановлений законом строк до матеріалів справи не долучено всіх належних доказів для підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому числі детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та договір про надання правової допомоги, зважаючи на це, суд відмовляє позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.2,7,19,141,157-159 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини», ст. ст.4,5,12,13,49,76-81,82,84,90,259,263,268,273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та піклуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- зустріч дитини з батьком, за місцем проживання дитини та за умови присутності матері дитини - ОСОБА_2 , кожну першу та третю суботу з 12:00 год. до 19:00 год., з урахуванням бажання дитини бачитись з батьком;

- зустріч дитини з батьком, за місцем проживання дитини та за умови присутності матері дитини - ОСОБА_2 , кожну другу та четверту неділю з 10:00 год. до 16:00 год., з урахуванням бажання дитини бачитись з батьком.

Вказані зустрічі повинні відбуватись з врахуванням режиму дня та самопочуття дитини. Під час спілкування з дитиною батько зобов`язаний створювати умови, які не шкодять життю та здоров`ю, моральному стану дитини.

Зобов`язати мати та батька попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, графіку навчання, стану здоров`я дитини.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 227 (двісті двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА