Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №133/2245/23 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/2245/23

09.04.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Даневської О.С.,

представника позивача - адвоката Пронівої Н.Р.,

представник третьої особи - Боришпол О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Глуховецької селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить: - позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2023 року і до повноліття сина.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу від якого у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбк син залишився проживати з батьком, та знаходитись на його утриманні, мати в свою чергу, перестала брати участь у виховання та утриманні сина.

Відповідачка зловживає спиртними напоями, не має постійного місця проживання, притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

На момент подачі позову мати з сином ен підтримують ніяких відносин, не турбується за його виховання та не приймає ніякої участі у його житті.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання сина.

Ухвалою суду від 09.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.12.2024 підготовче судове засідання у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за останнім зареєстрованим місцем проживання. Відзив у встановлений строк суду не надала.

Представник третьої особи, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі №133/263/20 від 29.04.2020, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , - розірвано.

З копій постанов Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі №133/536/19 від 15.03.2019, справі №133/1590/21 від 02.07.2021, відомо, що ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно довідки №471 від 14.06.2023 виданої Виконавчим комітетом Глуховецької селищної ради Хмільницького району, ОСОБА_1 самостійно виховує сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вихованні сина, мата - ОСОБА_3 участі не приймає (місце перебування матері - невідоме).

З довідки від сімейного лікаря від 14.06.2023, відомо, що при регулярних оглядах дитини у сімейного лікаря, мама була відсутня.

Рішенням виконавчого комітету Глуховецької селищної ради №103 від 31.07.2024, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 2 - 4 ст. 150 СК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч. 4 - 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 зазначеної постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже, всі досліджені в сукупності докази по справі дають підстави суду вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст. 182 СК України).

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аналізуючи вказані вище норми права та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача аліменти на утримання його малолітніх дітей.

Таким чином, суд оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо розміру аліментів, враховує те, що відповідач, є працездатною особою, тобто може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини, встановлені обставини, що мають значення, в їх сукупності, вважає справедливим та обґрунтованим стягувати щомісячно з: відповідача ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 20.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно п. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦКП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з зазначеним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн. на користь держави.

Крім того, при зверненні до суду з зазначеним позовом позивачем сплачено судовий збір за вимогу про позбавлення батьківських прав, у розмірі 1073,60 грн. А тому, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 164-167, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2023 року і до повноліття сина.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА