Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №128/4495/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4495/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04 червня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої– судді Саєнко О.Б., при секретарі – Поліщук В.О.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про скасування нарахованих аліментів», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Покоєвич А.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із вищевказаним позовом, який умотивував тим, що 21.10.2005 ОСОБА_5 уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області та від даного шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник зазначає, що оскільки позивач тривалий час перебувала за кордоном та діти проживали разом із відповідачем протягом цього часу, останній звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 справа № 128/1142/21 про стягнення аліментів на утримання дітей. 03.09.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області було видано судовий наказ по справі № 128/1142/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 20.04.2021 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Водночас, починаючи з березня 2022 року діти проживали з позивачем та перебували на її утриманні, однак відповідачу продовжувалися нараховуватися аліменти. Після початку збройної агресії РФ проти України 05.03.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 виїхали за кордон та по сьогодні перебувають з нею в республіка Польща. З того часу, 05.03.2022, і по день подання позову їхні спільні діти проживають разом із позивачем та перебувають на повному її утримані.

Представник позивача вказує, що після прийняття Вінницьким районним судом Вінницької області заочного рішення у справі № 128/1142/21 від 18.06.2021 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, обставини, на підставі яких судом було задоволено позовні вимоги, змінились, оскільки змінилась особа з якою проживають діти та перебувають на її утримані, а тому вважає, що стягнення з неї грошових коштів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з ОСОБА_1 , разом із старшим сином має бути скасовано з 01.04.2022 по 08.04.2024.

Тому просить суд скасувати нараховані аліменти з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2022 по 08.04.2024, які стягуються, згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 року по справі №128/1142/21, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19.11.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

25.05.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Покоєвич А.О. в судове засідання не з`явилися; попередньо за допомогою системи «Електронний суд» представник скерував заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам; про час, дату та місце проведення якого судом повідомлявся завчасно та належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.10 ст.187 ЦПК України; заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача до суду не надходило, в зв`язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх представник – адвокат Покоєвич А.О, в судове засідання не з`явилися, по невідомим суду причинам; про час, дату та місце проведення якого судом повідомлявся завчасно та належним чином.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу в відсутності нез`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не обґрунтований та такий, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом установлено, що у період шлюбу в сторін народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження дітей, які містяться в матеріалах цивільної справи, в яких батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю позивач – ОСОБА_1 (а.с.12,13).

Згідно копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №66914699 із виконання виконавчого листа №128/1141/21, виданого 03.09.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області, за позивачем ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей, за період з 20.04.2021 по 08.04.2024, у загальному розмірі 100714,55 грн. (а.с.14).

09.10.2025 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Державній прикордонній службі України, інформацію щодо перетину державного кордону України позивачем ОСОБА_1 та її дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.54-55).

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 10.11.2025 з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, надійшов витяг з наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 03.09.2021 по 10.11.2025, згідно якого позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» та 03.12.2021 виїхала за межі України; іншої інформації немає. Окрім цього, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 по 10.11.2025 в Базі даних не виявлено (а.с.57).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначалося судом вище, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» та 03.12.2021 виїхала за межі України, при цьому інформації (доказів) повернення її назад на території України немає.

Окрім цього, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 по 10.11.2025 в Базі даних ДПС України не виявлено.

В свою чергу, звертаючись із даним позовом, ані позивач ані її представники не надали суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту проживання та перебування дітей на утриманні позивача ОСОБА_1 , а також виїзду дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із матір`ю за кордон.

Виходячи з наведеного у задоволені позову слід відмови за необґрунтованістю.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про скасування нарахованих аліментів», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО