Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №908/3672/25 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/187/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 Справа № 908/3672/25

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 4В)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 3 ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 9 041 110,72 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Проценко І.Е.

За участю представників сторін:

від позивача – Вус А.П., на підставі довіреності № 6822 від 25.12.2025 (адвокат), (в режимі відеоконференції);

від відповідача 1 – не з`явився;

від відповідача 2 – Пащенко Л.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 2087340 від 20.12.2025, (в режимі відеоконференції);

від відповідача 3 – не з`явився;

08.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 85-0812/25, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 08.12.2025, (вх. № 4069/08-07/25 від 08.12.2025) Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», м. Бердянськ Запорізької області, до ОСОБА_1 , м. Бердянськ Запорізької області і до ОСОБА_2 , м. Бердянськ Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 9 041 110,72 грн. заборгованості за додатковими договором № G017081/2 від 28.10.2021 про надання кредитної лінії, укладеним в рамках генерального договору № G017081 від 25.09.2020, в тому числі 6 071 580,22 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2 969 530,50 грн. прострочених відсотків.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 справу № 908/3672/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3672/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/187/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , м. Бердянськ Запорізької області (подане представником відповідача – адвокатом Пащенко Л.В.) про зупинення провадження у справі № 908/3672/25.

Також ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3672/25 до 16.03.2026, підготовче засідання відкладалося на 18.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 підготовче засідання відкладалося на 02.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/3672/25, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.03.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. з 04.03.2026 по 18.03.2026 включно на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.03.2026, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 судове засідання у справі № 908/3672/25 перенесено на 06.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 судове засідання відкладалося на 22.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.05.2026.

В судове засідання 21.05.2026 з`явилися представники позивача та відповідача 2, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 21.05.2026 приєдналися представники позивача та відповідача 2.

В судовому засіданні 21.05.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представники відповідачів 1 і 3, так само як і відповідач 3 особисто, в жодне судове засідання у справі № 908/3672/25 не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу завчасно не повідомили.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 02.08.2026 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Бердянської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 27.02.2022 по теперішній час).

Відповідачі 1, 2 і 3 у даній справі мають місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Бердянськ Запорізької області.

Враховуючи територіальне перебування відповідачів 1 і 3 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» всі ухвали Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3672/25 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачу 3 всі ухвали суду по справі № 908/3672/25 направлялися також на відому суду адресу електронної пошти.

Приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи № 908/3672/25 відповідачі 1 і 2 – ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» та ОСОБА_1 на виконання вимог ГПК України зареєстрували свої Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, ухвали суду по справі направлялися відповідачам 1 і 2 також до їх Електронний кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1, 2 і 3 про відкриття провадження у справі № 908/3672/25 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1, 2 і 3 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 21.05.2026 за відсутністю відповідачів 1 і 3 оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 16, 526, 536, 546, 549, 55, 553, 554, 610-612, 624, 626-628, 1054, 1056-1, 1069, 1070 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконанням відповідачем 1 (Позичальником) умов Додаткового договору № G017081/2 від 28.10.2021 про надання кредитної лінії, який укладений між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» в рамках Генерального договору № G017081 від 25.09.2020, щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до Додаткового договору строк кредитної лінії – включно до 29.09.2023, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією – 9 500 000,00 грн. Відповідно до умов Генерального договору позивач (Банк), в межах встановленого ліміту кредитування, здійснює кредитування Позичальника а саме: надає Позичальнику послуги по проведенню кредитних операцій, надалі-Кредитна операція/Кредитні операції, зокрема, надає Позичальнику кредит (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт); надає прямі гарантії/непрямі гарантії (контргарант) виконання зобов`язань Позичальника, , у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до цього Договору про проведення відповідної Кредитної операції, надалі – Додатковий договір/Додаткові договори, а Позичальник зобов`язується повернути Банку заборгованість по Кредитній операції/Кредитним операціям, зокрема, в залежності від виду Кредитної операції: суму наданого Позичальнику кредиту, надалі – Кредит; Грошову суму, сплачених Банком за рахунок власних коштів, відповідно до умов Гарантії/сплачену Банком по Авальованому Банком вексельному зобов`язанню Позичальника, надалі-основний борг по іншій Кредитній операції/інших/Кредитних операціях, а також сплачувати проценти комісії, інші платежі, передбачені цим Договором та додатковими договорами. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладені договори поруки б/н від 25.09.2020, за згідно з умовами п. 1.1. яких Поручителі (відповідач 2 і відповідача 3) зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання Позичальником своїх зобов`язань за Генеральним договором та Додатковими договорами. Відповідно до п. 2.2 Договорів поруки Поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором. В результаті порушення взятих на себе зобов`язань за додатковим договором, сума заборгованості Боржника та Поручителів, яка підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», станом на 19.11.2025 р. складає 9 041 110,72 грн. з яких 6 0071 580,22 грн. – неповернута сума кредиту та 2 969 530,50 грн. – прострочені відсотки за користування кредитом. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1, 2 і 3 солідарно заборгованості по кредиту (неповернуту суму кредиту) в розмірі 6 0071 580,22 грн. і заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 969 530,5 грн., а та покласти на відповідачів 1, 2 і 3 порівну витрати зі сплати судового збору в сумі 108 494,00 грн.

Відповідачем 2 на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 26301/08-08/25 від 30.12.2025), в якому ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідач 1 не заперечує, що 25.09.2020 між Банком та ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» укладений Генеральний договір № G017081 від 25.09.2020 про здійснення кредитування в розмірі 9 500 000,00 грн. з терміном дії ліміту кредитування з 25.09.2020 по 24.09.2025. В рамках Генерального договору Банком та відповідачем 1 укладений Додатковий договір № G017081/2 від 28.10.2021 про надання кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 9 500 000,00 грн. та строком кредитної лінії – включно до 29.09.2023. 25.09.202 між Банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені договори поруки в забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором № G017081 від 25.09.2020 та додатковим договором до нього. 27.01.2025 Банк надіслав ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань № 85-1488028/24 про дострокове повернення всієї суми кредиту в розмірі 8 897 527,96 грн., в тому числі 6 071 580,22 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту та 2 825 947,74 грн. прострочених процентів. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Отже, пред`явлення такої вимоги змінює строк виконання основного зобов`язання і припиняє право банку нараховувати передбачені договором відсотки. Як зазначає відповідач 2, станом на дату вимоги заборгованість по відсотках складала 2 825 947,74 грн. Проте, Банк продовжив нарахування після цієї дати, включивши в позов ще 143 582,56 грн., що відповідач 2 вважає безпідставним, оскільки після розірвання/дострокового повернення кредиту кредитор має право лише на санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, а не на договірні відсотки. Також відповідач 2 стверджує, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами. Зокрема, Банк надав розрахунок заборгованості за «Кредитним договором від 28.10.2021», проте на думку відповідача 2, що такий договір між сторонами не укладався, що робить розрахунок неналежним доказом. Надані позивачем виписки по особових рахунках не містять інформації про суму, дату та час реальної видачі коштів позичальнику в період з 28.10.2021. При цьому, згідно норм Закону «Про бухгалтерський облік» та Положення НБУ, банківська виписка має бути підтвердженням реальної господарської операції, а не просто документом, створеним Банком в односторонньому порядку. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позов протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання. Оскільки у даному випадку кредит мав повертатися частинами згідно з графіком, строк поруки обчислюється окремо для кожної частини. Отже, відповідач 2 вважає, що для заборгованості, що виникла в період з 28.10.2021 року по 30.11.2022 строк звернення до суду вже сплив. Отже, вимоги до поручителів у розмірі 4 440 000,00 грн. (основний борг за вказаний період) не підлягають задоволенню через припинення поруки. Крім того, відповідач 2 звертає увагу суду, що з 27.02.2022 місто Бердянськ перебуває під тимчасовою окупацією, що підтверджено законодавчо. Стаття 13 Закону України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо забороняє здійснення грошових переказів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України. Здійснення господарських операцій суб`єктами, які знаходяться на окупованій території (а Позичальник – ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» зареєстроване на ТОТ України), дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на підконтрольну територію. Оскільки Товариство не змінювало свою податкову адресу, проведення платежів за кредитним договором є юридично неможливим через пряму законодавчу заборону. Верховний Суд у постанові від 06.11.2025 у справі № 911/3091/23 підтвердив, що перерахування коштів з рахунку особи, яка знаходиться на окупованій території, заборонено законом до моменту перереєстрації, що робить вимоги про стягнення таких коштів у судовому порядку передчасними або безпідставними. З урахуванням викладеного, відповідач 2 вважає, що у даному випадку прострочення виконання зобов`язань не є наслідком недобросовісної поведінки, а зумовлене обставинами непереборної сили та правовим режимом окупованої території, що виключає задоволення позову, а тому просить суд в позові відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив (вх. № 378/08-08/26 від 02.01.2026), в якій зазначив, що правовою підставою донарахованих процентів (тобто, процентів, які нараховані після дати направлення досудової вимоги) є пункт 4.2 Генерального договору, яким унормовано, що проценти за користування Кредитом/Кредитами/Основним боргом по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту/Кредитах/Основному боргу по іншій Кредитній операції/ іншим Кредитним операціям за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно 360 днів у році) з дня видачі Кредиту/Кредитів/Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям до дня повернення Кредиту/ Кредитів/Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Договору. Отже, договірними умовами сторони погодили нарахування відсотків до повного виконання умов договору, а тому твердження про неможливість нарахування відсотків до виконання умов Договору в повному є безпідставними. Відповідно до пункту 5.9 Генерального договору сторони узгодили, що Банк у випадках, передбачених п. 2.8. цього Договору має право вимагати повного дострокового повернення Кредиту/Кредитів/Основного боргу по іншій/інших Кредитній операції/ Кредитних операціях, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором та Додатковими договорами, про що письмово повідомляє Позичальника. Пункт 5.10 Генерального договору встановлює, що Позичальник зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п. 5.9 Договору), якщо інше не визначено Додатковим договором, достроково повернути Кредити/Основний борг по іншим Кредитним операціям, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором та Додатковими договорами. Таким чином, у зв`язку з простроченням сплати відповідачем 1 процентів, основної заборгованості у період з жовтня 2022 року, позивач реалізував своє право на дострокове повернення кредиту відповідно до п., п. 2.8, 5.9, 5.10 Генерального договору. Розрахунок заборгованості складено станом на 19.11.202, а тому керуючись положеннями п. 4.2 Генерального договору проценти нараховані за період з 01.01. 2025 по 01.02.2025 в сумі 143 582,56 грн. та включені до ціни позову. Оскільки відповідно до п. 4.6 Генерального договору Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2 цього Договору, у валюті отриманого Кредиту/ наявного Основного боргу по іншій Кредитній операції, щомісяця але не пізніше останнього банківського дня, за який вони нараховані. Така позиція позивача повністю узгоджується з численною судовою практикою у подібних правовідносинах. Заперечуючи проти позову відповідач 2 вказує, що ні розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, ні долучена виписка по рахунку не є належними і допустимими доказами видачі кредиту. Одночасно відповідач 2 вказує, що долучена виписка не відповідає за формою Постанові НБУ № 75 від 04.07.2018, а, відтак, не може бути прийнята як доказ. Дане твердження спростовується тим, що до позовної заяви позивачем в якості доказів долучено меморіальні ордери про перерахування коштів Позичальнику, які в сукупності з іншими доказами є належним, допустимими та достатнім доказом видачі кредитних коштів. Також до позовної заяви долучено виписку по рахунку, відкритому для погашення заборгованості за кредитом. Даний документ є доказом наявності заборгованості, оскільки містить інформацію про тільки часткове погашення, а не виконання своїх зобов`язань у повному обсязі. Виписка є власне тим документом, що підтверджує розмір заборгованості та є доказом видачі кредиту. Дане твердження знайшло своє послідовне підтвердження у сталій судовій практиці. Щодо солідарного обов`язку стягнення заборгованості за договорами поруки, то з цього приводу позивач зауважує, що відповідно до п. 2.6 договорів поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель своїм підписом на цьому Договорі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань Боржника, а також за будь-якого іншого боржника, в разі переведення боргу/заміни особи Боржника на підставі або у зв`язку з Кредитним договором. Відповідно до п. 4.2 договорів поруки Поручитель своїм підписом на цьому Договорі підтверджує, що він ознайомився та зрозумів умови Кредитного договору в т.ч. умови застосування (встановлення, зміна) змінюваної процентної ставки за користування кредитом по Кредитному договору, та не має зауважень чи заперечень щодо його змісту. Крім того, твердження відповідача 2, що 4 440 000,00 грн. заборгованості за основним боргом за період з 28.10.2021 по 30.11.2022 не підлягають задоволенню є хибними, оскільки не включені в позовні вимоги, так як є частково оплаченими в сумі 3 316 752,30 грн., що відображено у розрахунку заборгованості. Також п. 4.7 договорів поруки сторони погодили наступні умови, зокрема: порука за цим договором припиняється після спливу трирічного строку, який відлічується від дня настання строку виконання забезпеченого цією порукою зобов`язання/зобов`язань за Кредитним договором згідно з умовами Кредитного договору або з дня настання зміненого строку виконання забезпеченого такою порукою зобов`язання/зобов`язань. У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Враховуючи викладене, з огляду на правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, у кожному випадку суд визначає, які правовідносини є спірними, та виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін. Посилання відповідача 2 в обґрунтування заперечень на позов на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме на той факт, що з 20.03.2022 (дати набрання чинності редакції статті 13 вказаного Закону) усі договори, укладені з контрагентом, який зареєстрований на території, що стала окупованою, за договорами, укладеними в т.ч. до моменту окупації та/або до набрання чинності даної норми права – до 20.02.2022 - є нікчемними, усі зобов`язання за ними – припиняються, судовий захист кредиторів у зв`язку з невиконання ними своїх зобов`язань за такими договорами – неможливий, а також на неможливість здійснення господарської операції на окупованій території та неможливість здійснення грошових переказів з окупованої території на неокуповану територію України, є безпідставним, хибним та маніпулятивним намаганням трактування правових норм на власну користь. Стаття 13 Закону України № 1207-VII в редакції від 20.03.2022 не може поширюватись на договори, зокрема – кредитний договір, що був укладений у 2020 році. Автоматично, факт окупації території України не призводить до нівелювання та ануляції усіх правочинів та зобов`язань, укладених юридичними особами, що опинилися на території, окупованій ворогом. Автоматично, зобов`язання юридичних осіб за кредитними договорами, укладеними до набрання чинності вказаної норми – до 20.03.2022 - не припиняються. Закон № 1207-VII передбачає заборону з 20.03.2022 вступати в договірні відносини з суб`єктами господарювання, що зареєстровані на окупованій території та проводити розрахунки з такими особами. Вочевидь така ситуація зумовлена присутністю ворога на окупованих територіях та тимчасовою неможливістю забезпечити до моменту деокупації реалізацію норм права України на цій території, в т.ч. правила ведення господарської діяльності чи бізнесу. Відповідно законодавець передбачив заборону на вступ суб`єктів господарювання у договірні відносини з контрагентами-підприємцями, що зареєстровані на окупованій території, заборону ведення бізнесу на окупованій території. Однак, законодавець чітко передбачив можливість змінити місце реєстрації господарюючого суб`єкта на територію, що не належить до окупованої для того, щоб господарюючий суб`єкт мав змогу здійснювати та підпорядкувати власну господарську діяльність законодавству України. Компанія, яка планує укласти договір або в будь-який інший спосіб співпрацювати з новими постачальниками, продавцями чи отримувачами товарів та/або послуг, зобов`язана здійснює базову перевірку потенційного контрагента на предмет її дієздатності, правоздатності, та місцезнаходження. Безумовно, така поведінка є виправданою та обачною, особливо в час, коли господарську діяльність можна зареєструвати в «кілька кліків» і з будь-якої точки України. Однак, твердження про те, що окупація території, яка є місцем реєстрації господарюючого суб`єкта призводить до нікчемності правочинів та нівелювання усіх зобов`язань за зобов`язаннями та правочинами, укладеними та набутими ще до початку набрання чинності вищевказаних норм права, до початку окупації, до початку воєнних дій – є голослівним. Посилання відповідача 2 на постанову ВС у справі № 911/3091/23 як правову позицію щодо неможливості звернення до суду та відсутності зобов`язань та відсутності правочину у відносинах кредитування є хибним. У справі № 911/3091/23 предметом спору є відносини за договором поставки, питання правомірності укладення договору під час окупації. Усі судові акти Верховного суду, що згадані у Постанові ВС у справі № 911/3091/23 стосуються відносин поставки товару з окупованої території. Закон № 1207-VII не містить норм про заборону звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Кредитні правовідносини, що виникли на підставі кредитних договорів, укладених до моменту окупації території реєстрації контрагентів та до дати прийняття даного закону – не є предметом регулювання цим законодавчим актом. Норми даного закону не поширюються на відносини сторін кредитного договору, що укладені до моменту його прийняття та до моменту окупації. Постанова ВС у справі № 911/3091/23 не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується правовідносин сторін за договором поставки, що був укладений під час окупації території - місця реєстрації сторін договору. З урахуванням викладеного, позивач вважає наявними підстави для задоволення його позовних вимог.

27.01.2026 до Господарського суду Запорізької області від відповідача 2 надійшли Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2038/08-08/26 від 27.01.2026), в яких відповідач 2 підтримав раніше наведені ним доводи в обґрунтування заперечень на позовні вимоги. Відповідач 2 вважає, що аргументи позивача, наведені в обґрунтування його правової позиції по суті спору, є необґрунтовані, суперечать положенням спірних договорів та нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, що є підставою для відмови у позові.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідачі 1 і 3 суду не надали.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд

УСТАНОВИВ

25.09.2020 Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (Банк, Кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» (Позичальник, Боржник, відповідач 1 у справі) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № G017081 (надалі - Генеральний договір) з усіма наступними змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до предмету Генерального договору Банк, в межах встановленого ліміту кредитування, здійснює кредитування Позичальника а саме: надає Позичальнику послуги по проведенню кредитних операцій, надалі-Кредитна операція/Кредитні операції, зокрема, надає Позичальнику кредит (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт); надає прямі гарантії/непрямі гарантії (контргарант) виконання зобов`язань Позичальника, , у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до цього Договору про проведення відповідної Кредитної операції, надалі – Додатковий договір/Додаткові договори, а Позичальник зобов`язується повернути Банку заборгованість по Кредитній операції/Кредитним операціям, зокрема, в залежності від виду Кредитної операції: суму наданого Позичальнику кредиту, надалі – Кредит; Грошову суму, сплачених Банком за рахунок власних коштів, відповідно до умов Гарантії/сплачену Банком по Авальованому Банком вексельному зобов`язанню Позичальника, надалі-основний борг по іншій Кредитній операції/інших/Кредитних операціях, а також сплачувати проценти, комісії, інші платежі, передбачені цим Договором та додатковими договорами.

В розділі 2 Генерального договору Банком визначені загальні умови кредитування, зокрема:

- Ліміт кредитування у базовій валюті кредитування - 9500 000,00 грн. (п. 2.1.1);

- Види кредитних операцій – інвестиційні кредити, обігові кредити, кредитні лінії, обігові кредити, авалювання векселів (п. 2.1.2);

- Процентна ставка для Кредитів/Комісій за Гарантією – для кредитів, що видаються на підставі цього Договору, може встановлюватися фіксована та/або змінювана процентна ставка. Розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення Договору становить: 30,00 % річних - для кредитів у гривні, 7,25 % - для кредитів у доларах США, 5,7 0% річних - для кредитів у ЄВРО, 7,25 % річних - для кредитів у Польських злотих. Розмір Змінюваної Процентної ставки на Перший Період Дії Ставки становить:14,25 % річних - для кредитів у грн., 4,95 % - для кредитів у дол. США, 6,00 % річних – для кредитів у ЄВРО. Конкретний тип та розмір процентної ставки, розмір Маржі, Період дії Змінюваної Процентної Ставки для Кредитів, що видаються в межах цього договору, зазначаються в додаткових договорах до цього Договору (п. 2.1.3);

- Термін дії Ліміту кредитування – 24.09.2025 (включно) (п. 2.1.4).

В рамках Генерального договору 28.10.2021 Позичальник та Банк уклали Додатковий договір № G017081/2 про надання кредитної лінії (надалі - Кредитний договір) відповідно до Генерального договору про здійснення кредитування № G017081 від 25.09.2020, відповідно до якого в межах Ліміту кредитування, визначеного в п. 2.1.1 Договору, Банк зобов`язався відкрити Позичальнику кредитну лінію в межах якої надавати йому кредитні кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим Додатковим договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі, у порядку та на умовах, що передбачені цим Додатковим Договором та Генеральним договором.

Згідно із п. 2.1 Кредитного договору Банк визначив Позичальнику ліміт заборгованості за кредитною лінією (максимальну суму заборгованості Позичальника за отриманими та неповернутими ним Банку кредитами, які надані відповідно до цього Додаткового договору) у розмірі 9 500 000,00 грн., з визначеним цільовим призначенням – фінансування обігового капіталу Позичальника виключно з метою підтримки та/або розвитку господарської діяльності (п. 2.2 Кредитного договору).

Пунктом 2.3 Кредитного договору сторонами визначено Процентну ставку та узгоджено, що тип процентної ставки – Змінювана. Розмір Змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки (Перша Процентна Ставка): 14,4 % річних. Подальший розмір Змінюваної Процентної ставки визначається як Базова ставка + Маржа, в порядку визначеному Договором. Період дії Змінюваної процентної ставки: 3 повних календарних місяці. Перебіг першого Періоду дії ставки починається з дня укладення Додаткового договору та завершується зі спливом календарного кварталу, в якому відбулося укладення Додаткового договору. Маржа становить 7,0 % річних. Максимальний розмір Змінюваної процентної ставки за цим додатковим Договором не може перевищувати 30,0 % річних.

Строк дії кредитної лінії – включно до 29.09.2023. (п. 2.5 Кредитного договору)

Пунктом 6 Кредитного договору сторонами узгоджений графік зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лініює починаючи з 28.10.2021 по 29.09.2023, із визначенням розміру максимального ліміту та суми погашення.

25.09.2020 Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) укладений Договір поруки № G017081/S-1 (далі - Договір поруки 1), за умовами якого Поручитель (директор ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА») зобов`язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником (ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА») зобов`язань за Генеральним договором та Додатковими договорами.

Також 25.09.2020 Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (Банк, Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач 3 у справі) укладений Договір поруки № G017081/S-2 (далі - Договір поруки 2), за умовами якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником (ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА») зобов`язань за Генеральним договором та Додатковими договорами.

Пунктами 2.1, 2.2 Договорів поруки 1 і 2 визначено, що Поручитель зобов`язаний сплатити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором.

Пунктом 4.7 Договорів поруки 1 і 2 сторони досягли домовленості, що цей договір припиняється по спливу трьох річного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за Кредитним договором.

Відповідно до п. 5.1 Генерального Договору про здійснення кредитування Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит/ Кредити/Основний борг по іншій Кредитній операції/інших Кредитних операціях у повному обсязі і в строки, передбачені цим договором додатковими договорами.

Отже, Позичальник зобов`язався провертати кредитні кошти, сплачувати проценти за їх користуванням, а також комісії та інші платежі, передбачені укладеним Кредитним договором.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач зобов`язання в межах Кредитного договору та Генерального договору, визначені зокрема в пунктах 2.1 Кредитного договору, та п., п. 2.1.1., 9.1 Генерального договору, виконав належним чином та надав Позичальнику (відповідачу 1) кредитні кошти в розмірі та на умовах визначених Договорами, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами за період з 29.10.2021 по 13.01.2022 на загальну суму 9 447 000,00 грн., а також Випискою по особовому рахунку за період з 29.10.2021 по 19.11.2025.

Однак, Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором та Генеральним договором щодо повернення коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконав, що підтверджується інформацією про рух коштів по рахунку та зазначено в розрахунку заборгованості. Зокрема, відповідачем 1 здійснено погашення основної суми кредиту в розмірі 3 375 419,78 грн., в тому числі шляхом договірного списання коштів (220 000,00 грн. – в грудні 2021 року, 3 096 752,30 грн. – в вересні 2022 року та 58 667,48 грн. – в січні 2023 року).

З наявного в матеріалах справи розрахунку також вбачається, що за період з грудня 2021 року по лютий 2025 року Банком нараховано Позичальнику 3 988 884,26 грн. процентів за користування кредитними коштами, з яких погашено лише 1 019 363,76 грн. в період з січня по вересень 2022 року в тому числі і шляхом договірного списання.

Внаслідок порушення Позичальником взятих на себе зобов`язань станом на 19.11.2025 існує заборгованість ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» перед АТ «КРЕДОБАНК» в розмірі 9 041 110,72 грн., з яких: – 6 071 580,22 грн. – неповернута сума кредиту; – 2 969 530,50 грн. – прострочені відсотки.

Фактичні обставини справи свідчать, що 27.01.2025 на відому Банку адресу електронної пошти Позичальника направлена Досудова вимога № 85-14888028/24 щодо погашення у строк не пізніше 15 календарних днів з моменту направлення Вимоги 8 897 527,96 грн. заборгованості за Генеральним договором та Кредитним Договором, в тому числі 6 071 580,22 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту та 2 825 947,74 грн. прострочених процентів.

19.11.2025 на відомі Банку адреси електронної пошти Поручителів 1 і 2 направлені Досудові вимоги № 85-2011/25 і № 85-1911/25 щодо негайного погашення 9 041 110,72 грн. заборгованості за Генеральним договором та Кредитним Договором, в тому числі 6 071 580,22 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту та 2 969 530,50 грн. прострочених процентів.

Вказані досудові вимоги відповідачами залишені без відповіді та задоволення, заборгованість перед Банком погашена не була.

Невиконання Позичальником та Поручителями 1 і 2 взятих на себе зобов`язань за Генеральним договором № G017081 від 25.09.2020 та Кредитним договором № G017081/2 від 28.10.2021 в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 і 3 заборгованості в примусовому порядку.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Генеральним договором № G017081 від 25.09.2020 та Кредитним договором № G017081/2 від 28.10.2021 виконав належним чином, надавши відповідачу 1 кредитні кошти у розмірі 9 447 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками по особовому рахунку Позичальника за період з 29.10.2023 по 19.11.2025.

При цьому, судом доводи та аргументи відповідача 2 про відсутність в матеріалах справи доказів видачі Позичальнику кредитних коштів судом оцінюються як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 225/4626/15-ц викладено правову позицію, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Також, суд звертає увагу на сталу позицію Верховного Суду, який у постановах від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 у справі № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 01.08.2022 у справі № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 у справі № 128/2269/20; від 01.06.2022 у справі № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16; від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 02.02.2022 у справі № 205/7751/16-ц; від 25.05.2021 р. у справі № 554/4300/16; від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц дійшов висновків, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

В зазначених справах Верховний Суд зауважував, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.08.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, містять записи про операції, здійснення протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також у даній Постанові зазначається, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальним ордером на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 3 ст. 7 цього Закону якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Таким чином, виписка банку, отримана у вигляді електронного документу із відповідними електронними цифровими підписами посадових осіб банку та його печатки (за наявності) має ту ж юридичну силу, що і виписка банку, складена в паперовому вигляді.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача 2, що виписка по особовому рахунку є неналежним доказом існування заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач 1 за умовами п. 5.1 Генерального Договору про здійснення кредитування зобов`язався повернути Банку Кредит/Кредити/Основний борг по іншій Кредитній операції/інших Кредитних операціях у повному обсязі і в строки, передбачені цим договором додатковими договорами, а відповідно до умов Кредитного договору зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі, у порядку та на умовах, що передбачені цим Додатковим Договором та Генеральним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у відповідача 1 станом на 19.11.2025 утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6 071 580,22 грн. та заборгованість по процентах в розмірі 2 969 530,50 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, Договорами поруки № G017081/S-1 від 25.09.2020 і № G017081/S-2 від 25.09.2020 забезпечено виконання ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА» зобов`язань за Генеральним договором № G017081 від 25.09.2020 та Кредитним договором № G017081/2 від 28.10.2021.

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки G017081/S-1 від 25.09.2020 і № G017081/S-2 від 25.09.2020, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручителі 1 і 2 заборгованість перед Кредитором не сплатили.

Так само ні відповідач 1, ні відповідачі 2 і 3 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по Кредитному договору № G017081/2 від 28.10.2021 в рамках Генерального договору № G017081 від 25.09.2020.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, грошові вимоги АТ «КРЕДОБАНК» на суму 9 041 110,72 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту – 6 071 580,22 грн. та заборгованість по простроченим процентам – 2 969 530,50 грн., ґрунтуються на Кредитному договору № G017081/2 від 28.10.2021, який укладений в рамках Генерального договору № G017081 від 25.09.2020, та Договорах поруки G017081/S-1 від 25.09.2020 і № G017081/S-2 від 25.09.2020.

В розділі 4 Генерального договору «Розрахунки між сторонами» врегульовано порядок і строки нарахування відсотків за кредитом.

Пунктом 4.2 Генерального договору визначено, що проценти за користування Кредитом/Кредитами/Основним боргом по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту/Кредитах/Основному боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно 360 (триста шістдесят) днів у році) з дня видачі Кредиту/Кредитів/виникнення Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям до дня повернення Кредиту/Кредитів/Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Отже, договірними умовами сторони погодили нарахування відсотків до повного виконання умов договору.

Пункт 4.2 Генерального договору, як підстава, наведений у детальному розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви.

Відповідно до пункту 5.9 Генерального договору Банк у випадках, передбачених п. 2.8. цього Договору, має право вимагати повного дострокового повернення Кредиту/Кредитів/Основного боргу по іншій/інших Кредитній операції/ Кредитних операціях, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором та Додатковими договорами, про що письмово повідомляє Позичальника.

Позичальник зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п.5.9. Договору), якщо інше не визначено Додатковим договором, достроково повернути Кредити/Основний борг по іншим Кредитним операціям, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором та Додатковими договорами. (п. 5.10 Генерального договору)

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст.

Так, відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з ч. 1 якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Водночас, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Як вже зазначалося судом вище, розділом 2 Генерального договору Процентна ставка для кредитів, що видаються на підставі цього Договору, може встановлюватися фіксована та/або змінювана. Розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення Договору становить: 30,00 % річних - для кредитів у гривні. Розмір Змінюваної Процентної ставки на Перший Період Дії Ставки становить:14,25 % річних - для кредитів у гривні. Конкретний тип та розмір процентної ставки, розмір Маржі, Період дії Змінюваної Процентної Ставки для Кредитів, що видаються в межах цього договору, зазначаються в додаткових договорах до цього Договору.

Згідно з умовами Кредитного договору (п. 2.3) Процентну ставку та визначена як Змінювана. Розмір Змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки (Перша Процентна Ставка): 14,4 % річних. Подальший розмір Змінюваної Процентної ставки визначається як Базова ставка + Маржа, в порядку визначеному Договором. Період дії Змінюваної процентної ставки: 3 повних календарних місяці. Перебіг першого Періоду дії ставки починається з дня укладення Додаткового договору та завершується зі спливом календарного кварталу, в якому відбулося укладення Додаткового договору. Маржа становить 7,0 % річних. Максимальний розмір Змінюваної процентної ставки за цим додатковим Договором не може перевищувати 30,0 % річних.

Виходячи зі змісту розрахунку та наданих суду пояснень позивачем застосовано Змінювану процентну ставку. Вказана ставка процентів не є штрафною.

Умова останнього абзацу п. 2.3 Кредитного договору стосовно: «Якщо після закінчення строку кредитування Кредит не буде повністю повернуто Банку, Банк відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України має право вимагати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Банку залишок заборгованості за Кредитом, з урахуванням встановленого індексу інфляції (у випадках коли не допускається згідно з законодавством України), а також проценти, у розмірі 30 % від простроченої суми за весь час прострочення» як право Банку застосована ним не була, проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 30 % не нараховувались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 вказано:

« 128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»

У спірних правовідносинах Банк обрав нарахування звичайної ставки в межах терміну дії Ліміту кредитування – 24.09.2025 (включно), передбаченого пунктом 2.1.4 Генерального договору, а не як міри відповідальності.

Таким чином, за наявності погоджених сторонами пунктів 2.1.4, 4.2 Генерального договору, Банк мав право нараховувати проценти за звичайною (Змінюваною) процентною ставкою до дня фактичного повернення кредиту, в межах терміну дії Ліміту кредитування – 25.09.2025 (включно) за Генеральним договором і переходу на застосування статті 625 ЦК України з нарахуванням 30 % річних не відбулось.

У зв`язку з простроченням сплати відповідачем 1 основної заборгованості за кредитом та процентів починаючи з жовтня 2022 року, позивач реалізував своє право на дострокове повернення кредиту відповідно до п., п. 2.8, 5.9, 5.10 Генерального договору.

Розрахунок заборгованості складено позивачем станом на 19.11.2025, тому керуючись положеннями п. 4.2 Генерального договору проценти нараховані за загальний період з січня 2022 року по лютий 2025 року (в тому числі в період нарахування увійшов і період після пред`явленням Банком досудової вимоги - з 01.01.2025 по 01.02.2025), оскільки відповідно до п.4.6 Генерального договору Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2 цього Договору, у валюті отриманого Кредиту/ наявного Основного боргу по іншій Кредитній операції, щомісяця але не пізніше останнього банківського дня, за який вони нараховані.

Наведеним вище повністю спростовуються заперечення відповідача 2 стосовно неможливості нарахування процентів після дати направлення досудової вимоги до позичальника згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, встановлених обставин у даній справі, суд дійшов до висновку що стягненню солідарно з відповідачів 1, 2 і 3 на користь позивача підлягає 6 071 580,22 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 2 969 530,5 грн. прострочених процентів.

Заперечуючи проти позову відповідач 2 зазначив, що для заборгованості, що виникла в період з 28.10.2021 по 30.11.2022 строк звернення до суду вже сплив. Отже, вимоги до поручителів у розмірі 4 440 000,00 грн. (основний борг за вказаний період) не підлягають задоволенню через припинення поруки.

Надаючи оцінку цим доводам відповідача 2 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.6 Договорів поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель своїм підписом на цьому Договорі підтверджує, що як Поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань Боржника, а також за будь-якого іншого боржника, в разі переведення боргу/заміни особи Боржника на підставі або у зв`язку з Кредитним договором.

Пунктом 4.2 Договорів поруки сторонами узгоджено, що Поручитель своїм підписом на цьому Договорі підтверджує, що він ознайомився та зрозумів умови Кредитного договору в т.ч. умови застосування (встановлення, зміна) змінюваної процентної ставки за користування кредитом по Кредитному договору, та не має зауважень чи заперечень щодо його змісту.

При цьому, згідно з п. 4.7 Договорів поруки сторони погодили, що порука за цим Договором припиняється після спливу трирічного строку, який відлічується від дня настання строку виконання забезпеченого цією порукою зобов`язання/зобов`язань за Кредитним договором згідно з умовами Кредитного договору або з дня настання зміненого строку виконання забезпеченого такою порукою зобов`язання/зобов`язань.

Законодавством правова природа поручительства визначена як додаткове (акцесорне) зобов`язання до основного договору, яке знаходиться в прямій залежності від його умов.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З досудовою вимогою про дострокове повернення кредиту Банк звернувся до Позичальника 27.01.2025, позовну заяву у даній справі подано до суду в грудні 2025 року, тобто порука не є частково припиненою, чим спростовуються доводи відповідача 2.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми заборгованості твердження відповідача 2, що 4 440 000,00 грн. заборгованості за основним боргом за період з 28.10.2021 по 30.11.2022 не підлягають задоволенню є безпідставними, оскільки ця заборгованість не включена в позовні вимоги, так як є частково оплаченою в сумі 3 316 752,30 грн., що відображено у розрахунку заборгованості.

Твердження відповідача про неможливість стягнення заборгованості із посиланням на дію статті 13 Закону України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» судом оцінюється критично.

Дійсно стаття 13 наведеного Закону № 1207-VII дозволяє здійснення господарської діяльності та розрахунків суб`єктами з окупованих територій виключно за умови зміни їхньої податкової адреси на підконтрольну Україні територію.

Суд зауважує, що з 27.02.2022 (з моменту окупації міста Бердянськ) за більше ніж чотири роки Позичальник (ТОВ «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА») не вжило заходів щодо перереєстрації підприємства на підконтрольну територію. Така бездіяльність розцінюється судом як суб`єктивне рішення керівництва Товариства та свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань, а не лише про об`єктивну неможливість.

Отже, Боржник не може посилатися на «юридичну неможливість» виконання як на абсолютну підставу для звільнення від боргу перед Банком.

При вирішення спору у даній справі суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання Боржником зобов`язань щодо зміни податкової адреси не позбавляє Кредитора права на судовий захист та стягнення заборгованості, оскільки саме право на отримання коштів за договором не припинилося внаслідок окупації. Прострочення виконання не є правомірним, оскільки закон передбачає механізм відновлення легальних розрахунків через перереєстрацію на підконтрольну територію України.

Також стала судова практика свідчить, що наявність форс-мажорних обставин (в даному випадку окупація міста Бердянськ) згідно зі ст. 617 ЦК України звільняє лише від відповідальності (штрафів, пені), але не звільняє від обов`язку повернути основну суму кредиту та сплатити відсотки за фактичний час користування коштами. Окупація не є підставою для безстрокового безкоштовного користування кредитними коштами банку.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 3 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

Доводи відповідача 2, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1, 2 і 3 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», м. Бердянськ Запорізької області, до ОСОБА_1 , м. Бердянськ Запорізької області і до ОСОБА_2 , м. Бердянськ Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 9 041 110,72 грн. заборгованості за додатковими договором № G017081/2 від 28.10.2021 про надання кредитної лінії, укладеним в рамках генерального договору № G017081 від 25.09.2020, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 4В, ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 6 071 580 (шість мільйонів сімдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 22 коп. основної заборгованості за тілом кредиту та 2 969 530 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп. заборгованості по простроченим відсоткам солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 6 071 580 (шість мільйонів сімдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 22 коп. основної заборгованості за тілом кредиту та 2 969 530 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп. заборгованості по простроченим відсоткам солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 4В, ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) та ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Видати наказ.

4. Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 6 071 580 (шість мільйонів сімдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 22 коп. основної заборгованості за тілом кредиту та 2 969 530 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп. заборгованості по простроченим відсоткам солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 4В, ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) та ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод Конструкторське бюро «АЛЬФА», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 4В, ідентифікаційний код юридичної особи 39805084) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 36 164 (тридцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 67 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

6. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 36 164 (тридцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 66 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

7. Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 36 164 (тридцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 66 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03» червня 2026 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.