Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №910/16152/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. Справа№ 910/16152/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

від позивача: Качан В.В.;

від відповідача: Сачук О.Г.;

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи -1 на стороні відповідача: Сидоренко Ю.А.;

від третьої особи-2 на стороні відповідача: Кузьменко Ю.С.;

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026, повний текст якого складений 10.02.2026,

у справі № 910/16152/24 (суддя Котков О.В.)

за позовом Національної установи розвитку

до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Національний банк України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фонд розвитку підприємництва (назва змінена на Національну установу розвитку) (далі - позивач, Фонд) звернувся до суду Господарського суду м.Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - АТ "Мегабанк", відповідач), в якій присив суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо включення кредиторських вимог позивача на суму 12 208 084, 04 грн. по рахунку позивача - НОМЕР_1 , що відкритий відповідачем на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9715 від 05.06.2020 (Програма фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва "Доступні кредити 5-7-9 %") - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк";

2) зобов`язати відповідача здійснити задоволення кредиторських вимог позивача в позачерговому порядку (тобто без включення до будь-якої черги) та повернути грошові кошти в розмірі 12 208 084,04 грн. з ескроу рахунку позивача НОМЕР_1 на підставі вимоги позивача про задоволення вимог позивача в позачерговому порядку - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для реалізації Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" позивачем відкрито ескроу рахунок в АТ "Мегабанк" на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9715 від 05.06.2020. Разом із тим, 02.06.2022 Національним банком України АТ "Мегабанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, що свідчить про недотримання відповідачем критеріїв прийнятності для участі у зазначеній Програмі, застосуванням до нього заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду (НБУ) та, відповідно, порушенням обов`язку, встановленого договором про співробітництво щодо дотримання критеріїв прийнятності для уповноваженого банку. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути бюджетні кошти державної підтримки, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу). Проте, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у поверненні коштів було відмовлено, а кредиторські вимоги позивача по рахунку НОМЕР_1 на суму 12 208 084,04 грн. включено до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк".

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.01.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог позивача на суму 12 208 084,04 грн. по рахунку Фонду розвитку підприємництва - НОМЕР_1 , що відкритий Акціонерним товариством "Мегабанк" на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9715 від 05.06.2020 (Програма фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%") - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Мегабанк".

Зобов`язано Акціонерне товариство "Мегабанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку (тобто без включення до будь-якої черги) та повернути грошові кошти в розмірі 12 208 084,04 грн. з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на підставі вимоги Фонду розвитку підприємництва про задоволення вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код 09804119) на користь Фонду розвитку підприємництва (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9; ідентифікаційний код 21662099) судовий збір в сумі 148 919 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 41 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу положень ст. 1076-6 ЦК України на бюджетні грошові кошти, які знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу) не може бути накладено арешт за зобов`язаннями банку, в якому відкрито рахунок (в тому числі у разі його ліквідації), а також приймаючи до уваги те, що грошові кошти, розміщені на рахунку ескроу не підлягають включенню до ліквідаційної маси банку, який ліквідується, бюджетні грошові кошти Державної підтримки в розмірі 12 208 084,04 грн., розміщені на рахунку ескроу НОМЕР_1 не можуть бути включені до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк" та підлягають позачерговому поверненню позивачу на підставі пункту 4.1 договору та вказаної вище статті Закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТ «Мегабанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, суд неправильно та неповно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів; не довів обставини, що мають значення для справи, проте визнав їх встановленими; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення суду, та неправильно застосував норми матеріального права.

АТ «Мегабанк» наголошує на тому, що суд першої інстанції при прийняті рішення не врахував вимоги п.4.1 та 6.2.3 договору про співробітництво стосовно того, що кошти, які передбачаються до виплати на користь ММП, з якими Уповноважений банк вже уклав кредитні договори за Програмою станом на дату отримання відповідної вимоги Фонду не повертаються та не вірно проаналізовано, та застосовано §2 глави 72 ЦК України при цьому роблячи висновок, що банк не має права розпоряджатися коштами, а заборона для володільця рахунку, на думку апелянта, є логічною, оскільки це є гарантією їх цільового використання, а саме компенсації відсотків за кредитними договорами, які укладені з ММП, та виконання Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%, яка була затверджена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 «Про надання фінансової державної підтримки».

Також зазначив, що у даному випадку стягнення на кошти за рахунком умовного зберігання (ескроу) у процесі ліквідації банку - не зверталось та не звертається, оскільки ці кошти не є заставним або будь-яким іншим майном банку на яке можливо звернути стягнення, а тому висновки суду про нібіто розпорядження банком даними коштами чи включення їх до ліквідаційної маси є хибними. Банк виконував сумлінно та добросовісно свої зобов`язання за укладеними кредитними договорами в рамках державної програми фінансування та нараховував позичальникам лише ту процентну ставку, яку вони мали сплачувати відповідно до укладеного в рамках договору про співробітництво кредитного договору.

Крім того, зазначив, що спеціальним законом, яке регулює ліквідаційну процедуру банку не передбачено повернення коштів власнику рахунку в позачерговому або іншому особливому порядку, у тому числі з рахунку умовного зберігання (ескроу), а тому кредиторські вимоги позивача, зокрема, на суму 12 208 084,04 грн було правомірно включено до сьомої черги реєстру кредиторів, а тому вони мають бути задоволенні в порядку черговості.

Також апелянт наголошує на тому, що вимога позивача про визнання протиправними дії банку щодо включення кредиторських вимог позивача на суму 12 208 084,04 грн до сьомої черги реєстру кредиторів є фактично вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчать про те, що встановлені цим Законом черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам цього Закону щодо повернення банком, як зберігачем бюджетних коштів, які мають бути повернуті зберігачем (банком) власнику відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, тобто в позачерговому порядку.

За таких підстав, внесення відповідачем кредиторських вимог позивача до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів, позбавляє позивача законного права на позачергове задоволення своїх вимог у встановленому чинним законодавством порядку.

Короткий зміст відзиву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу відповідача та узагальнення її доводів

Фонд підтримав доводи апеляційної скарги відповідача зазначивши, що судом першої інстанції не враховано положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

При цьому, Фонд вважає, що кошти, які обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу) на дату початку ліквідації Акціонерного товариства "Мегабанк" відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підлягають включенню до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів та не можуть бути отримані позивачем поза межами ліквідаційної процедури банку та стягнуті у будь-який інший спосіб, ніж передбачено вказаним Законом.

Короткий зміст відзиву Національного банку України аа апеляційну скаргу відповідача та узагальнення його доводів

Національний банк України у своєму відзиві зазначив, що положення ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять окремо визначеного порядку повернення в процедурі ліквідації банку коштів, які знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), його володільцеві, ніж той, який встановлений ст.52 зазначеного Закону. Отже, кошти, що розміщені на рахунку умовного зберігання у відповідності до ст.1076-8 ЦК України підлягають поверненню володільцеві рахунка в порядку визначеному ст.52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатами розгляду апеляційної скарги просив ухвалити законне та обгрунтовнае судове рішення.

Короткий зміст відзиву Міністерства фінансів України на апеляційну скаргу відповідача та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2020 за №29 є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної Програми «Забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва». Відповідач є уповноваженим банком за Програмою на підставі укладеного з Фондом договору про співробітництво за Пограмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 03.06.2020 за №15. Для реалізації Пограми Фондом розвитку підприємництва було відкрито в АТ «МЕГАБАНК» згідно із договором від 05.06.2020 за №9715 рахунок умовного зберігання (ескроу).

Міністерство фінансів України з посиланням на норму ст. 1076-6 Цивільного кодексу України зазначає, що на бюджетні грошові кошти, які знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу) не може бути накладено арешт за зобов`язаннями банку, в якому відкрито рахунок, а також приймаючи до уваги те, що грошові кошти, розміщені на рахунку ескроу не підлягають включенню до ліквідаційної маси банку, який ліквідується, тому бюджетні грошові кошти Державної підтримки в розмірі 12 208 084,04грн., розміщені на рахунку ескроу НОМЕР_1 не можуть буди включені до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МЕГЕБАНК» та підлягають позачерговому поверненню позивачу шляхом перерахування на рахунок, вказаний Фондом розвитку підприємництва.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16152/24 передано на розгляд: головуючого судді (судді-доповідача) - Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 223 379,11 грн.

16.03.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої докази сплати судового збору у розмірі 223 379,11 грн (платіжна інструкція №48272 від 16.03.2026).

У період із 16.03.2026 по 20.03.2026 судді Майданевич А.Г., Сулім В.В. та Коротун О.М. перебували на підготовці в НШСУ. Крім того, у період із 23.03.2026 по 26.03.2026 суддя Сулім В.В. перебував у відпустці. Також 27.03.2026 суддя Майданевич А.Г. перебував у відпустці.

Разом з тим, суддя Коротун О.М., яка не є головуючим суддею, із 24.03.2026 перебуває на лікарняному, в зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1096/26 від 01.04.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справу № 910/16152/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Крижного О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 призначено до розгляду на 04.05.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Крижного О.М., який не є головуючим суддею, у період із 29.04.2026 по 04.05.2026 у відрядженні, розпоряженням в.о. керівника апарату суду №0-9.1-08/1353/26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу № 910/16152/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 колегією суддів у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ «Мегабанк».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 колегією суддів у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В. здійснено заміну найменування позивача з Фонду розвитку підприємництва на Національну установу розвитку та заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, суд оголосив перерву на 01.06.2026.

Колегією суддів у судовому засіданні 01.06.2026 було досліджено матеріали справи, а також всі заяви, заперечення, додаткові пояснення, після чого, суд перейшов на стадію судових дебатів. Після судових дебатів, колегія суддів оголосила скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представниця позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Представниця Міністерства фінансів України у судовому засіданні апеляційної інстанції 04.05.20026 також заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представниця Фонду гарантуваня вкладів фізичних осіб у суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представниця Національного банку України у суді апеляційної інстанції просила ухвалити законне та обгрунтовнае судове рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 «Про надання фінансової державної підтримки» був затверджений Порядок надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва (далі - Порядок), що визначає умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку надання державної підтримки суб`єктам підприємництва здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд). Для виконання вимог цього Порядку Фонд затверджує програму надання державної підтримки суб`єктам підприємництва, яка може містити додаткові умови для уповноважених банків у визначених цим Порядком межах.

На виконання вказаної постанови Фондом була затверджена Програма фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%».

Відповідно до умов Порядку Програму реалізує Фонд розвитку підприємництва (далі - Фонд) через уповноважені відповідно до умов Порядку банки.

Зокрема, для участі у Програмі банки-претенденти мають надіслати на адресу Фонду розвитку, лист в довільній формі про зацікавленість в участі у Програмі (п. 2 Порядку).

З метою фактичної участі банку у Програмі в якості уповноваженого банку, такий банк має укласти з Фондом наступні договори: договір про співробітництво; договір про надання гарантії; договір рахунку умовного зберігання (ескроу) (п. 10 Порядку).

03.06.2020 між Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) та Акціонерним банком "Мегабанк" (далі - уповноважений банк) укладено договір № 15 про співробітництво за Програмою «Доступні кредити 5-7-9%», відповідно до якого Фонд надає Державну підтримку на користь позичальників за Програмою в порядку, передбаченому договором, а уповноважений банк зобов`язується вчиняти всі необхідні дії щодо виконання своїх зобов`язань за цим договором (п. 2.1 договору).

Державна підтримка надається Фондом з метою розвитку підприємництва, зокрема, сприяння розвитку ММП, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, а також сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.4 Фонд з метою сплати позичальникам суми компенсації процентів за кредитами, наданими уповноваженим банком, відкриває Ескроу рахунок в уповноваженому банку, на який перераховує кошти, призначені для реалізації програми, у сумі, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком Уповноваженого банку необхідна для виплати компенсації процентів на користь відповідних позичальників протягом наступного (за звітним) півріччям кредитування.

Після отримання Фондом з державного бюджету грошових коштів для виплати компенсації процентів, Фонд здійснює відповідне перерахування коштів на Ескроу рахунок Фонду (п. 3.4.3 договору).

Компенсація процентів надається за кредитом ММП шляхом перерахування Уповноваженим банком з Ескроу рахунку Фонду визначеної Уповноваженим банком, відповідно до умов договору, суми коштів в рахунок часткової компенсації (оплати) базової процентної ставки за кредитом ММП:

- на поточний рахунок ММП, з одночасним списанням Уповноваженим банком таких коштів з поточного рахунку ММП в оплату процентів за кредитом, наданим ММП та перерахування їх на відповідний рахунок для обліку процентів; або

- на рахунок для обліку процентів за відповідним кредитом, наданим ММП (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору у разі суттєвого та сталого порушення уповноваженим банком критеріїв прийнятності для участі у Програмі та/або застосування до уповноваженого банку суттєвих заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду та/або невиконання уповноваженим банком своїх зобов`язань за цим договором або іншими договорами, укладеними між Фондом та Уповноваженим банком в рамках реалізації Програми, Фонд має право:

- призупинити (тимчасово припинити) участь уповноваженого банку у Програмі та призупинити виплати коштів Державної підтримки через уповноважений банк для нових кредитів ММП до моменту усунення порушень; та

- вимагати негайного перерахування уповноваженим банком з Ескроу рахунку на визначений Фондом рахунок грошових коштів Державної підтримки, а саме частини суми авансування, що була перерахована Фондом відповідно до Прогнозу на вибірку уповноваженого банку, але, яка не передбачається до виплати на користь позичальників, з якими уповноважений банк вже уклав кредитні договори за Програмою станом на дату отримання відповідної вимоги Фонду.

Таким чином, на виконання Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» та договору № 15 від 03.06.2020 про співробітництво, між Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) та Акціонерним банком "Мегабанк" (далі - банк) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9715 від 05.06.2020 (далі - договір ескроу-рахунку), відповідно до якого банк зобов`язався відкрити Фонду рахунок, приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти отримані від Фонду для виплат компенсацій та перераховувати такі кошти (в тому числі з використанням відповідних транзитних рахунків банку) з рахунку на користь бенефіціарів для часткового погашення процентів (банку як третій особі за реквізитами бенефіціарів, які надані ним в кредитних договорах) або повернути такі кошти Фонду на умовах та за настання підстав, передбачених договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

У відповідності до умов цього договору АТ "Мегабанк" отримав статус уповноваженого банку, через який Фонд, згідно з вимогами "Порядку надання державної підтримки суб`єктам підприємництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 24.01.2020 (зі змінами), має право надавати фінансову державну підтримку.

Згідно з умовами п. 3.5 договору ескроу-рахунку банк не здійснює користування коштами на рахунку. Проценти за залишками коштів на рахунку не нараховуються та не сплачуються банком Фонду.

Відповідно до п. 7.1.4 договору ескроу-рахунку при настанні підстав, визначених у цьому договорі, банк зобов`язаний перерахувати кошти з рахунку на користь бенефіціара (-ів) (банку як третьої особи за вказівкою (-ами) бенефіціара (-ів), відповідно до умов розділу 4 цього договору; повернути кошти з рахунку на інший (інші) рахунок (-ки) Фонду відповідно до наданої Фондом вимоги, у випадку наявності у Фонду права вимагати повернення таких коштів відповідно до умов цього договору та/або договору про співробітництво та/або умов діючого законодавства України.

Цей договір набуває чинності з дати укладення та діє протягом десяти років. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі інші сторони про припинення його дії не менш ніж за один місяць до закінчення строку дії цього договору (п. 11.1 договору ескроу-рахунку).

02.06.2022 рішенням №261-рш/БТ Правління Національного банку України, АТ "Мегабанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

02.06.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким вирішено розпочати процедуру виведення АТ "Мегабанк" з ринку і запровадити в ньому тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).

03.06.2022 Фонд звернувся до тимчасового адміністратора АТ "Мегабанк" з листом за вих. № 006/89-ОС, в якому з метою збереження бюджетних коштів Державної підтримки Фонд вимагав від АТ "Мегабанк" перерахувати грошові кошти в розмірі 10 000 000,00 грн з рахунку Фонду НОМЕР_1 за наведеними у листі реквізитами.

У відповідь на вказаний лист, Фонд гарантування листом від 29.06.2022 повідомив позивача, що під час тимчасової адміністрації задоволення вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

Також, 19.07.2022 Фонд повторно звернувся до тимчасового адміністратора АТ "Мегабанк" із заявою про повернення бюджетних коштів Державної підтримки, в якій просив з метою збереження бюджетних коштів Державної підтримки перерахувати грошові кошти з рахунку Фонду НОМЕР_1 за наведеними у листі реквізитами.

21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк"". В цей же день, 21.07.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Мегабанк" строком на 3 (три) роки з 22.07.2022 по 21.07.2025.

23.08.2022 у відповідь на лист від 19.07.2022 позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав лист № 49-8145/22 про те, що кошти, які обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу) на дату початку ліквідації банку, відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають включенню до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів.

Звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що бюджетні грошові кошти Державної підтримки, що обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу), не підлягають включенню до ліквідаційної маси АТ "Мегабанк", оскільки за своєю правовою природою є зобов`язаннями банку, а не його активами. Відтак, відповідач зобов`язаний на підставі п. 4.1 договору про співробітництво повернути бюджетні грошові кошти за вимогою позивача на рахунок, вказаний Фондом розвитку підприємництва.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.01.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути кошти, які знаходились на рахунку умовного зберігання (ескроу), та щодо правомірності дій Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог позивача до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Так, відповідно до частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До банківських послуг належать відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу) (пункт 2 частини 3 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із частиною 11 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Банки мають право надавати платіжні послуги на підставі банківської ліцензії без отримання окремої ліцензії відповідно до цього Закону. Банки надають платіжні послуги в порядку, передбаченому цим Законом та Законом України "Про банки і банківську діяльність" (частина 4 статті 10 Закону України "Про платіжні послуги").

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4--1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду/уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Особа, яка навмисно перешкоджає доступу Фонду/уповноваженої особи Фонду до банку, його приміщень, засобів зв`язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом; 11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії. Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними. Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами. Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи (частина 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6)витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку (частина 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду. Ціна майна, на яке звертається стягнення як на предмет забезпечення, переданий сторонами угоди щодо ліквідаційного неттінгу на виконання їхніх зобов`язань за такою угодою, під час виконання нетто-зобов`язання, визначеного відповідно до статті 54-1 цього Закону, а також порядок звернення стягнення на такий предмет забезпечення визначаються угодою щодо ліквідаційного неттінгу, відповідно до якої здійснюється такий ліквідаційний неттінг. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані Фондом, спрямовуються на позачергове погашення вимог заставодержателя, але не більше суми акцептованих вимог, визначених відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 цього Закону, що забезпечені таким майном (активами). Сума до перерахування заставодержателю зменшується на суму витрат Фонду, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом (частина 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (частина 4 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду (частина 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Керівники, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені відповідно до закону, під час тимчасової адміністрації або ліквідації зобов`язані надати Фонду у порядку, встановленому Фондом, інформацію про все належне їм майно (активи) та зобов`язання. У разі ненадання інформації особами, визначеними в абзаці першому цієї частини, Фонд звертається з такими вимогами до суду. Вимоги Фонду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання забезпечуються накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або забороною вчиняти певні дії у порядку забезпечення позову. Заходи забезпечення позову діють до моменту добровільного виконання вимог Фонду або виконання рішення суду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання у встановленому законодавством порядку. Фонд має право звернутися до суду з вимогами зобов`язати інших осіб, визначених частиною п`ятою цієї статті, крім тих, що визначені абзацом першим цієї частини, розкрити інформацію про все майно (активи) та зобов`язання. Особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову. Якщо підставами для пред`явлення Фондом вимог про відшкодування шкоди (збитків), зокрема, стали дії пов`язаних з банком осіб, направлені на приховування реального фінансового стану банку, у тому числі систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності щодо операцій з пов`язаними з банком особами, які були вчинені протягом трьох місяців до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вчинені пов`язаними з банком особами правочини, визнані нікчемними, та/або правочини, визнані недійсними у встановленому порядку, або якщо шкода (збитки) виникла внаслідок вчинення пов`язаними з банком особами дій, передбачених пунктами 1-10 частини восьмої цієї статті, ці підстави є достатніми для суду для прийняття рішення про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно осіб та/або заборону вчиняти певні дії особам, до яких Фондом заявлені вимоги, у межах суми пред`явлених вимог, якщо інші обставини не встановлені в судовому порядку. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Фонд повинен пред`явити позов протягом 30 робочих днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (частина 6 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Шкода (збитки), завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, відшкодовується у разі, якщо такі рішення, дії (враховуючи дії, що відповідають ознакам ризикової діяльності) або бездіяльність прийняті або вчинені з порушенням законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та якщо шкода (збитки) виникла внаслідок: 1) вчинення правочинів (у тому числі договорів), які є нікчемними на підставі частини третьої статті 38 цього Закону; 2) недотримання особами, зазначеними у частині п`ятій цієї статті, обов`язку діяти в інтересах банку та його кредиторів, добросовісно і розумно та/або не перевищувати своїх повноважень; 3) порушення заборон та/або вимог, встановлених законодавством, у тому числі Законом України "Про банки і банківську діяльність", щодо угод із пов`язаними з банком особами або в інтересах пов`язаних з банком сторін, або на користь таких осіб; 4) купівлі недержавних цінних паперів та/або інших фінансових інструментів з порушенням вимог, встановлених Національним банком України; 5) надання банком власних активів (майна) в забезпечення (застава, порука, гарантія, притримання, право довірчої власності тощо) виконання зобов`язань третіх осіб перед їх кредитором у порядку, іншому, ніж здійснення операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", крім майна (активів), переданого (переданих) як забезпечення виконання зобов`язань перед Національним банком України або для забезпечення здійснення платежів та розрахунків за угодами, укладеними з платіжними системами або операторами таких систем; 6) незабезпечення банком контролю за цільовим використанням позичальниками кредитних коштів; 7) зміни графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісійних винагород, черговості платежів) за кредитним договором та договором забезпечення, які були здійснені з порушенням вимог законодавства; 8) необґрунтованого зменшення та/або звільнення боржника від сплати нарахованих за активними операціями процентів та інших винагород; 9) безпідставного припинення прийнятного забезпечення перед банком за правочином або його заміни на менш ліквідне забезпечення; 10) операцій, вчинених банком всупереч обмежень, встановлених Національним банком України, в тому числі з пов`язаними з банком особами (частина 8 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Фонд набуває прав потерпілого в кримінальних провадженнях, порушених стосовно зазначених у цій статті осіб, після завершення ліквідації банку. Кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків). Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку (частина 9 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Фонд або уповноважена особа Фонду, діючи від імені та в інтересах банку як інвестора, має право ініціювати процеси, позови чи провадження (цивільні, адміністративні, кримінальні чи арбітражні) у будь-яких судах та/або арбітражах належної юрисдикції (в тому числі в іноземних та міжнародних судах), у тому числі арбітражні чи інші процеси проти держав відповідно до міжнародних договорів України, у тому числі міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, щодо шкоди (збитків), що була заподіяна банку фізичними чи юридичними особами (приватного чи публічного права) та державами, внаслідок: прямої чи непрямої націоналізації або експропріації майна (інвестицій) банку, здійснення щодо таких інвестицій заходів, що за наслідками дорівнюють експропріації; реквізиції, руйнування, заподіяння шкоди або знецінення майна (інвестицій) банку внаслідок воєнних дій, збройних конфліктів, громадських заворушень або інших подібних дій. Кошти, одержані в результаті зазначених у цій частині процесів, позовів та проваджень, включаються до ліквідаційної маси банку, а в разі надходження таких коштів після затвердження ліквідаційного балансу спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у черговості та порядку, визначених частинами першою та четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду на ведення таких процесів, позовів та проваджень, а також усіх пов`язаних з ними виконавчих процесів (частина 10 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У разі якщо за випуском облігацій призначено адміністратора, виплати, отримані у ході процедури ліквідації банку, який має зобов`язання за такими облігаціями, розподіляються між власниками цих облігацій у порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (частина 11 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Визначаючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2020 між Фондом розвитку підприємництва та АТ "Мегабанк" був укладений договір № 15 про співробітництво за Програмою «Доступні кредити 5-7-9%», відповідно до якого Фонд надає державну підтримку на користь позичальників за Програмою в порядку передбаченому договором, а уповноважений банк зобов`язується вчиняти всі необхідні дії щодо виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.4 договору Фонд розвитку підприємництва, з метою сплати позичальникам суми компенсації процентів за кредитами, наданими уповноваженим банком, відкриває Ескроу рахунок в уповноваженому банку, на який перераховує кошти, призначені для реалізації програми, у сумі, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком уповноваженого банку, необхідна для виплати компенсації процентів на користь відповідних ММП протягом наступного (за звітним) півріччям кредитування.

На виконання Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» та договору № 15 від 03.06.2020 про співробітництво, між Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) та Акціонерним банком "Мегабанк" (далі - банк) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9715 від 05.06.2020 (далі - договір ескроу-рахунку), відповідно до якого банк зобов`язався відкрити Фонду розвитку підприємництва рахунок, приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти отримані від Фонду розвитку підприємництва для виплат компенсацій та перераховувати такі кошти (в тому числі з використанням відповідних транзитних рахунків банку) з рахунку на користь бенефіціарів для часткового погашення процентів (банку як третій особі за реквізитами бенефіціарів, які надані ним в кредитних договорах) або повернути такі кошти Фонду розвитку підприємництва на умовах та за настання підстав, передбачених договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

Згідно із п. 3.5 договору ескроу-рахунку банк не здійснює користування коштами на рахунку. Проценти за залишками коштів на рахунку не нараховуються та не сплачуються банком Фонду.

Поняття договору рахунка умовного зберігання визначено параграфом 2 глави 72 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 1076-1 ЦК України передбачено, що за договором рахунка умовного зберігання (ескроу) банк зобов`язується приймати та зараховувати на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий клієнту (володільцю рахунка), грошові кошти, отримані від володільця рахунка та/або від третіх осіб, та перераховувати такі кошти особі (особам), вказаній володільцем рахунка (бенефіціару або бенефіціарам), а в разі надання бенефіціаром письмової вказівки банку - особі (особам), вказаній бенефіціаром, якщо це передбачено відповідним договором, або повернути такі кошти володільцю рахунка за настання підстав, передбачених договором рахунка умовного зберігання (ескроу).

Аналіз змісту частини 1 статті 1076-1 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір рахунка умовного зберігання (ескроу) є змішаним та містить ознаки як договору комісії, так і договору зберігання.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Аналіз змісту Глави 13 ЦК України, яка визначає зміст і поняття речей та майна, дає підстави дійти висновку, що гроші (грошові кошти) є майном, як особливим об`єктом цивільних прав. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14, від 25.11.2020 у справі № 905/1834/18 (905/132/20).

Згідно із частиною 1 статті 1076-6 ЦК України звернення стягнення та (або) накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), за зобов`язаннями банку, в якому відкрито рахунок (в тому числі у разі його ліквідації), не допускається, крім суми грошових коштів на рахунку, яку банк має право утримати як винагороду станом на дату звернення стягнення або накладення арешту згідно з договором рахунка умовного зберігання (ескроу).

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини 1 статті 1076-6 ЦК України колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кошти, які розміщені на рахунку умовного зберігання (ескроу), не включаються до ліквідаційної маси банку.

Натомість, відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Частиною 4 статті 1076-2 Цивільного кодексу України передбачено, що договір рахунка умовного зберігання (ескроу) може передбачати підстави, за настання яких вся сума, що знаходиться на рахунку умовного зберігання (ескроу), або її частина підлягає поверненню володільцю рахунка.

Відповідно до пункту 4.1 договору про співробітництво у разі суттєвого та сталого порушення уповноваженим банком критеріїв прийнятності для участі у Програмі та/або застосування до уповноваженого банку суттєвих заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду та/або невиконання уповноваженим банком своїх зобов`язань за цим договором або іншими договорами, укладеними між Фондом розвитку підприємництва та уповноваженим банком в рамках реалізації Програми, Фонд розвитку підприємництва має право вимагати негайного перерахування уповноваженим банком з Ескроу рахунку на визначений Фондом розвитку підприємництва рахунок грошових коштів державної підтримки, а саме частини суми авансування, що була перерахована Фондом розвитку підприємництва відповідно до Прогнозу на вибірку уповноваженого банку, але, яка не передбачається до виплати на користь позичальників, з якими уповноважений банк вже уклав кредитні договори за Програмою станом на дату отримання відповідної вимоги Фонду розвитку підприємництва.

Згідно із пунктом 7.1.4 договору ескроу-рахунку при настанні підстав, визначених у цьому договорі, банк зобов`язаний перерахувати кошти з рахунку на користь бенефіціара (-ів) (банку як третьої особи за вказівкою (-ами) бенефіціара (-ів), відповідно до умов розділу 4 цього договору; повернути кошти з рахунку на інший (інші) рахунок (-ки) Фонду розвитку підприємництва відповідно до наданої Фондом розвитку підприємництва вимоги, у випадку наявності у Фонду розвитку підприємництва права вимагати повернення таких коштів відповідно до умов цього договору та/або договору про співробітництво та/або умов діючого законодавства України.

Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано, що ст. 1076-8 ЦК України передбачає повернення володільцеві рахунка грошових коштів, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу) навіть у разі ліквідації банку.

Отже, обов`язок банку повернути кошти, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), передбачено положеннями спеціального закону (статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), параграфом 2 глави 72 Цивільного кодексу України та умовами договору (пункт 4.1 договору про співробітництво), укладеного між сторонами.

Тому твердження Банку, що спеціальним законодавством, яке регулює ліквідаційну процедуру Банку, не передбачено повернення коштів у т.ч. з рахунку умовного зберігання (ескроу) власнику рахунку в позачерговому або іншому особливому порядку, та судом першої інстанції при прийняті рішення не врахувано вимоги п.4.1 та 6.2.3 договору про співробітництво стосовно того, що кошти, які передбачаються до виплати на користь ММП, з якими Уповноважений банк вже уклав кредитні договори за Програмою станом на дату отримання відповідної вимоги Фонду не повертаються, та не вірно проаналізовано, та застосовано §2 глави 72 ЦК України, є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти, що знаходились на рахунку умовного зберігання (ескроу) НОМЕР_1.

Вказана права позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.04.2024 у справі №910/12464/22.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що грошові кошти в сумі 12 208 084,04 грн., які обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу) в АТ "Мегабанк" є бюджетними коштами, мають цільове призначення та були перераховані позивачем на виконання Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», відтак, віднесення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва по рахунку НОМЕР_1 на суму 12 208 084,04 грн. до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів з огляду на зазначене вище було здійснено відповідачем необґрунтовано, а томуці кошти підлягать поверненню позачергово.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного суду у справах № № 910/23398/16, 761/1624/15-ц, 757/63349/19, 910/10822/17, судом першої інстанції при прийняті рішення, є безпідставне, оскільки у вказаних справах були вимоги конкурсних кредиторів банку, що перебуває в стадії ліквідації, тому вони не є релевантними до даних правовідносин. Водночас, враховуючи склад учасників, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставин даної справи, колегія суддів вважає, що саме правовий висновок, викладений Верховним Судом у справі № 910/12464/22, є релевантною судовою практикою і має бути застосований при розгляді даної справи.

Колегією суддів відхиляється твердження відповідача, що заявлений позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, та не стосується захисту цивільного права, при цьому пославшись на практику Верховного Суду, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, тобто таким, що передбачений законом та відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і що головне, саме цей спосіб захисту забезпечить можливість виконання остаточного судового рішення в даній справі, а практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, неможе бути застосована у дану спірних відносинах.

Обраний позивачем належний та ефективний спосіб захисту порушених прав підтверджується постановою Верховного Суду у справі № 910/12464/22 від 09.04.2024.

Інші доводи, викладені відповідачем не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мегабанк»» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/16152/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/16152/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 03.06.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім