Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №914/306/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 914/306/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В., за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О., розглянувши матеріали

за апеляційною скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт",

на рішення:Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 (суддя Коссак С.М., повний текст рішення складено 03.04.2026),

у справі:№ 914/306/26,

за позовом:Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт", с. Сокільники Львівська область,

про:стягнення інфляційних витрат та 3 % річних

Представники учасників справи:

від позивача: Іванкевич Юлія Сергіївна– представник,

від відповідача: Стасишин Анна Романівна – представник.

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Сокільницька сільська рада (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" (надалі відповідач, апелянт) про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами розгляду господарської справи № 914/3777/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" на користь Сокільницької сільської ради стягнуто 2 080 091, 32 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Зважаючи на несвоєчасну сплату коштів пайової участі, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму безпідставно збережених грошових коштів за період з 10 серпня 2022 року (дати видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) до 19 травня 2025 року (дати сплати відповідачем заборгованості) у розмірі 688 211, 31 грн та 3 % річних у розмірі 173 188, 95 грн, нарахованих за вказаний період.

Господарський суд Львівської області рішенням від 01.04.2026 у справі № 914/306/26 позовні вимоги задоволив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо дати, з якої слід здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки до 20.02.2025 розмір заборгованості відповідача зі сплати пайової участі був спірним, існували взаємовиключні судові рішення, а остаточний обсяг суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити не був встановлений.

На думку апелянта лише постановою Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 914/3777/23 було визначено розмір безпідставно збережених коштів, відтак нарахування 3 % річних та інфляційних втрат слід здійснювати з 20.02.2025 по 19.05.2025, проте суд першої інстанції помилково погодився з наданим позивачем розрахунком.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що у справі № 914/3777/23 Верховний Суд встановив, що здійснювати нарахування безпідставно збережених коштів слід на дату введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, оскільки саме з цього моменту Верховний Суд вважає порушеним основне зобов`язання зі сплати таких коштів. Отже, на думку позивача місцевий господарський суд правильно встановив початкову дату нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, що є предметом стягнення у цій справі.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" залишено без руху.

07.05.2026 на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" від 23.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/306/26, витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/306/26.

У зв`язку з надходженням до апеляційного суду матеріалів справи ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 розгляд справи призначено на 01.06.2026 року.

У судове засідання 01.06.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях

У судове засідання 01.06.2026 представник позивача з`явився, заперечив проти апеляційної скарги.

У судовому засіданні 01.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі грошові зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як встановлено місцевим господарським судом, Сокільницька сільська рада зверталась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на суму 4 440 466, 32 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 року у справі № 914/3777/23 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 року) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 914/3777/23 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025 року у справі № 914/3777/23, касаційну скаргу Сокільницької сільської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 914/3777/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 080 091, 32 грн скасовано. У цій частині позовних вимог рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі № 914/3777/23 змінено, та викладено його резолютивну частину в такій редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокільники-Естейт" на користь Сокільницької сільської ради 2 080 091, 32 грн. В іншій частині позовних вимог постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 914/3777/23 залишено без змін.

У подальшому, відповідач 19.05.2025 на виконання судового рішення у справі № 914/3777/23 сплатив безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 2 080 091, 32 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу від 22.10.2025 № 02-32/1641-25 про сплату 3 % річних та інфляційних витрат, за період прострочення сплати основного боргу, проте така вимога залишена відповідачем без відповіді.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, періодом за який слід здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є з 10.08.2022 по 19.05.2025 з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 914/3777/23 встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокільники-Естейт» зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва першої черги (зокрема будинку № 6 і трансформаторної підстанції № 8) і до введення об`єктів в експлуатацію в серпні 2022 року сплатити пайові внески.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом першої черги об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.

Як зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду у справі № 914/3777/23, 10.08.2022 було видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - будівництво багатоквартирних житлових будинків № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 на генплані та підземного паркінгу № 7 на генплані в с. Сокільники (вул. Проектована 1, вул. Підстригача, вул. Проектована 3) Пустомитівського району Львівської області. І-ша черга будівництва житлові будинки № 4, 5, 6 на генплані та трансформаторної підстанції № 8 на генплані (сертифікат ІУ123220808590).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 914/3777/23 встановлено преюдиційну для даної справи обставину, а саме невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі та визначено до якого моменту відповідач повинен був здійснити добровільну оплату такої пайової участі.

З врахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо дати 10.08.2022, з якої слід обраховувати 3 % річних та інфляційні втрати.

Щодо кінцевої дати нарахування, то як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 19.05.2025 відповідачем сплачено безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 2 080 091, 32 грн на користь позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про правомірність нарахування на суму заборгованості 2 080 091, 00 грн за період з серпня 2022 року по травень 2025 рік інфляційних втрат у розмірі 688 211, 31 грн та нарахуванням 3 % річних за період з 10.08.2022 року по 19.05.2025 рік у розмірі 173 188, 95 грн.

Як вказувалось вище, положеннями статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Посилання представника апелянта на те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Близька за змістом позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 23.03.2023 у справі № 910/1193/22, від 02.08.2023 у справі № 910/8451/21, від 03.12.2024 у cправі № 910/14554/23.

З урахуванням зазначеного, місцевим господарським судом за результатами дослідження наданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, перевірки поданого розрахунку щодо сум, строків і ставок нарахувань, зроблено правильний висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних позивачем здійснено вірно.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що апелянт в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокільники - Естейт» від 23.04.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/306/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.