Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №909/1341/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1341/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Орищин Г.В.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача: Голубчак Н.В.,

відповідача: Гоцанюк І.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області б/н від 16.02.2026 (вх. суду від 16.02.2026 № 01-05/434/26)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 (повне рішення складено 29.01.2026, суддя Скапровська І. М.)

у справі № 909/1341/25

за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, смт. Солотвин (з), Івано-Франківська обл.

про: стягнення 1 327 014,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про стягнення шкоди в розмірі 1 327 014,53 грн, що заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яка полягає у незабезпеченні нею охорони і збереження лісового фонду.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 позов задоволено. Стягнуто на користь держави з Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області 1 327 014,53 грн шкоди, яку перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища Солотвинської селищної ТГ, на території якої вчинені дані правопорушення. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд вказав, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, яка знаходиться у межах території відповідача – Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені ч. 2 ст. 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 у справі № 909/1341/25 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги докази надані відповідачем, які підтверджують, що місце розташування, де зрізані дерева знаходиться у прибережній захисній смузі річки Перегинець та відповідно до ст. 58, 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України належать до земель водного фонду зі спеціальним режимом використання.

Також скаржник вказує, що судом до суми завданої шкоди помилково враховано три сухостійні дерева, які відповідно до методик обчислення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р №665 не підлягають включенню до розрахунку.

Таким чином, на думку скаржника, судом безпідставно стягнуто шкоду, заподіяну природному середовищу та покладено відшкодувати таку шкоду відповідачу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що факт правопорушення зафіксовано Актом №123/02.1 від 21.05.2025 року складеним за результатами проведеного планового заходу державного контролю Івано-Франківського району Івано-Франківської області, де виявлено незаконну порубку 145 дерев. Матеріали перевірки було надіслано до відділку поліції для проведення розслідування зі встановлення осіб причетних до здійснення незаконної порубки лісових насаджень та на час звернення з позовом винних осіб у вчиненні правопорушення не встановлено.

Крім того позивач вказує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують перебування земельних ділянок, на території яких було вчинено правопорушення поза межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської селищної ради Івано-Франківської області.

На підставі наведеного позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 у справі №909/1341/25 залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справу № 909/1341/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Орищин Г.В., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області б/н від 16.02.2026 (вх. суду від 16.02.2026 № 01-05/434/26) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 у справі № 909/1341/25, витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.

Подальший процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 26.05.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Скаржник надав суду усні пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задоволити, а оскаржуване рішення суду скасувати.

Позивач надав суду усні пояснення в межах доводів відзиву на апеляційну скаргу, просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Державною екологічною інспекцією Карпатського округу з 20.05.2025 по 21.05.2025 було здійснено державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах с. Солотвино, с. Раковець, с. Росільна, с. Богрівка за наслідками якого виявлено факт рубки 145 дерев на території за географічними координатами: 48.717738,24.279097; 48.718001,24.278235; 48.717787,24.277600; 48.717387,24.278040; 48.717215,24.279170; 48.717033,24.279730.

Факт правопорушення зафіксований в Акті №123/02.1 від 21.05.2025 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу.

У вказаному акті зазначено, що облік пнів зрубаних дерев проведено за участю начальника відділу комунальної власності ЖКГ, інфраструктури Солотвинської селищної ради Волочія М.С. та старости с. Богрівка Солотвинської селищної ради Савина І.М.

Згідно з розрахунком розміру шкоди завданої навколишньому природному середовищу за незаконну порубку виявлених сироростучих та сухостійних дерев породи верба, осика, граб, клен, черешня, ялина, бук, вільха, дуб за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району (географічні координати: 48.717738,24.279097; 48.718001,24.278235; 48.717787,24.277600; 48.717387,24.278040; 48.717215,24.279170; 48.717033,24.279730), який долучений позивачем до позовної заяви розмір завданої шкоди, розрахований у відповідності до Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 становить 1 327 014,53 грн.

Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводилися повіреною вимірювальною металевою рулеткою Р-10 УЗК виробництва "Союзний завод" № 34. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 0647/м від 12.05.2025).

Солотвинська селищна рада листом від №329/02-47 від 22.05.2025 повідомила, що земельні ділянки з географічними координатами: 48.717738,24.279097; 48.718001,24.278235; 48.717787,24.277600; 48.717387,24.278040; 48.717215,24.279170; 48.717033,24.279730 знаходяться за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Позивач листом від 26.05.2025 №01-03/2085 повідомив начальника ВП №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області 02.05.2025 про виявлений факт незаконної вирубки лісів для внесення відомостей в ЄРДР та проведення розслідування.

Івано-Франківське районне управління поліції відділення поліції № 2 (смт. Богородчани) листом 2216 від 25.06.2025 на лист Державної екологічної інспекції Карпатського округу повідомило, що матеріали про виявлення факту самовільної незаконної рубки 145 дерев за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської ТГ (лист №01-03/2085 від 26.05.2025) долучено до матеріалів кримінального провадження №42025092250000008 від 26.05.2025, особи, причетні до вчинення даних кримінальних правопорушень не встановлені, триває досудове розслідування.

Головне управління Держгеокадасту в Івано-Франківській області листом №8-9-0.221-5209/0/2-25 від 24.10.2025 про надання інформації повідомило, що відомості про вищезазначені земельні ділянки, не внесені до Державного земельного кадастру, земельні ділянки несформовані, кадастрові номери не присвоєні, надати інформацію про категорію земель, їхнє цільове призначення в зв`язку із несформованими земельними ділянками неможливо.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, правовою підставою позову є ч. 2 ст. 107 ЛК України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина перша статті 86 ЛК України).

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.

Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:

- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та

- якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З 27.05.2021 з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", крім іншого, Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення", відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як слідує з матеріалів справи, листом №2216 від 25.06.2025 Івано-Франківського районного управління поліції відділення поліції № 2 (смт. Богородчани) повідомлено, що матеріали про виявлення факту самовільної незаконної рубки 145 дерев за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської ТГ (лист №01-03/2085 від 26.05.2025) долучено до матеріалів кримінального провадження №42025092250000008 від 26.05.2025, особи, причетні до вчинення даних кримінальних правопорушень не встановлені.

Державною екологічною інспекцією Карпатського округу Актом №123/02.1 від 21.05.2025 зафіксовано, що за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району (географічні координати: 48.717738,24.279097; 48.718001,24.278235; 48.717787,24.277600; 48.717387,24.278040; 48.717215,24.279170; 48.717033,24.279730) факт незаконної порубки сироростучих та сухостійних дерев породи верба, осика, граб, клен, черешня, ялина, бук, вільха, дуб.

Листом Солотвинської селищної ради від №329/02-47 від 22.05.2025 повідомлено, що земельні ділянки з географічними координатами: 48.717738,24.279097; 48.718001,24.278235; 48.717787,24.277600; 48.717387,24.278040; 48.717215,24.279170; 48.717033,24.279730 знаходяться за межами населеного пункту с. Богрівка Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Щодо посилань скаржника на те, що вирубка відбулась у прибережній захисній смузі та землі водного фонду не переходять автоматично у комунальну власність, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка – земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.

Крім того, норма, закріплена у частині другій статті 107 ЛК України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.

До того ж, з листа Головного управління Держгеокадасту в Івано-Франківській області №8-9-0.221-5209/0/2-25 від 24.10.2025 вбачається, що відомості про вищезазначені земельні ділянки, не внесені до Державного земельного кадастру, земельні ділянки несформовані, кадастрові номери не присвоєні, надати інформацію про категорію земель, їхнє цільове призначення в зв`язку із несформованими земельними ділянками неможливо.

Щодо тверджень апелянта про помилковість врахування до суми завданих збитків трьох сухостійних дерев, які відповідно до методик обчислення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р №665 не підлягають включенню до розрахунку колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р №665 за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у 2 рази.

Згідно з розрахунком розміру шкоди завданої навколишньому природному середовищу за незаконну порубку виявлених сухостійних дерев породи верба та ялина.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, що наявний у матеріалах справи сума збитків завданих незаконною порубкою вказаних дерев становить 2 427,81 грн (діаметр пня 26 см.), 6539,13 грн (діаметр пня 36 см.) та 8031,26 грн (діаметр пня 42 см.), що є арифметично правильним, отже доводи скаржника є безпідставними в цій частині.

Апеляційний суд зазначає, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідальність ради за встановлених у справі обставин прямо передбачена частиною другою статті 107 Лісового кодексу України, де визначено обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду за наявності таких умов у їх сукупності - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, з врахуванням ч. 2 ст. 107 ЛК України, колегія суддів констатує, що суд попередньої інстанції підставно вказав, що на Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 1 327 014,53 грн, тому позов слід задоволити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 у справі № 909/1341/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 130, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області б/н від 16.02.2026 (вх. суду від 16.02.2026 № 01-05/434/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 у справі № 909/1341/25 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г. Якімець