Додаткове рішення від 31 травня 2026 р. у справі №909/667/23 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/667/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" б/н від 15.05.2026 (вх. суду від 15.05.2026 № 01-05/1519/26) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

при розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" б/н від 19.05.2025 (вх. суду від 20.05.2025 №01-05/1512/25)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2025 (повне рішення складено 28.04.2025, суддя О.В. Малєєва)

у справі № 909/667/23

за позовом: Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", м. Київ

до відповідач: Приватне акціонерне товариство "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО", м. Івано-Франківськ

про: стягнення 6 489 920,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 5 716 143,54 грн, з яких 3 479 833,45 грн інфляційні втрати, 2 236 310,09 грн 3% річних, а також 85 742,16 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 773 776,84 грн інфляційних втрат.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" б/н від 19.05.2025 (вх. суду від 20.05.2025 №01-05/1512/25) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2025 у справі № 909/667/23 – залишено без змін.

15.05.2026 до апеляційного суду від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з скаржника 23 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн.

До заяви представником долучено:

- копію довіреності №1323 від 20.05.2025;

- копію Договору про надання професійної правничої допомоги №2025/15 від 02.01.2025;

- копію Акту приймання-передачі послуг від 15.05.2026 за договором про надання про надання професійної правничої допомоги №2025/15 від 02.01.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено Приватному акціонерному товариству "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" строк для подання заперечень на подану відповідачем заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Також позивач просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання заперечень на заяву про стягнення витрат на про професійну правничу допомогу у зв`язку із технічними недоліками в роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, враховуючи, що позивач знаходиться територіально в місті Києві, де оголошення тривоги та її тривалість є значною та систематичною.

Колегія судів, враховуючи принцип змагальності, задля забезпечення права сторони на подання заперечень на заяву про стягнення витрат, вважає за можливе взяти до уваги подані позивачем заперечення.

У запереченнях Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказало, що вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін, часу, необхідного для вчинення тих чи інших дій.

Відтак, позивач просив суд зменшити розмір заявлених витрат до обґрунтованої за складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом, що на думку позивача складає 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджено, що представництво відповідача у цій справі здійснювалось адвокатом Дмитруком Олегом Іванович, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги №2025/15 від 02.01.2025.

Згідно з умовами п.1.1 договору, адвокат зобов`язався надавати клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного чи кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що для виконання даного договору клієнт надає адвокату наступні повноваження:

1.2.1 представляти інтереси товариства в усіх підприємствах, установах, організаціях, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, органах Державної виконавчої служби з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу.

Вказаним договором сторони погодили умови договору щодо суми та порядку розрахунків.

Так пунктом 4.2 сторони погодили, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що розмір, вартість та порядок розрахунків за надані послуги відповідно до умов цього договору підтверджується погодженими сторонами актами приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату коштів згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг №б/н від 15.05.2026 року адвокат надав, а Приватне акціонерне товариство "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" отримало професійну правничу допомогу по здійсненню захисту, представництва, інших видів правничої допомоги у справі №909/667/23 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2025 за позовом "НЕК "УКРЕНЕРГО" до АТ "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" про стягнення боргу, а саме:

1. підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 20 000,00 грн;

2. участь в судовому засіданні 26.08.2025 - 1 000, 00 грн;

3. участь в судовому засіданні 07.10.2025 - 1 000, 00 грн;

4. участь в судовому засіданні 12.05.2026 - 1 000, 00 грн.

Загальний розмір витрат на правову допомогу відповідно до акту № б/н від 15.05.2026 становить 23 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та є усталеною практикою.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №916/4768/24 вказав, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою та незмінною, адвокат Дмитрук О.І. надавав правову допомогу відповідачу в суді першої інстанції, був обізнаний з усіма обставинами цієї справи. Отже, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у відзиві на апеляційні скарги, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у оскаржуваних рішеннях місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості яких наголошував відповідач.

Крім того, суд звертає увагу на те, що єдиним документом по суті спору у суді апеляційної інстанції, поданим відповідачем є відзив на апеляційну скаргу, зміст якого викладено на трьох сторінках. При цьому, відповідач у вказаному відзиві не наводить нову практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а посилається лише на висновки зроблені місцевим судом. Відповідачем об`єктивно не здійснено аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики тому сума 20 000 грн яку скаржник просить стягнути з позивача за подачу відзиву у справі об`єктивно не відповідає критеріям розумності та необхідності.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, відповідно до яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Щодо стягнення 3 000 грн витрат за участь адвоката у судових засіданнях, колегія суддів зазначає, що при розгляді апеляційної скарги у даній справі відбулось три судових засідання, незначної тривалості.

Суд зауважує, що на розгляд суду не було подано додаткових заяв, клопотань, що підлягали вирішенню безпосередньо в судовому засіданні та потребували б здійснення адвокатом додаткових процесуальних дій. Відтак, участь адвоката у судовому засіданні зводилась лише до надання усних пояснень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На підставі викладеного та враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та враховуючи те, що правова позиція відповідача викладена у відзиві на апеляційну вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" б/н від 15.05.2026 (вх. суду від 15.05.2026 № 01-05/1519/26) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" (вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76014; ідентифікаційний код 00131564) 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу у справі №909/667/23.

3. В решті вимог заяви – відмовити.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець