Окрема думка від 28 травня 2026 р. у справі №753/4851/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Краснощокова Є. В.

29 травня 2026 року

м. Київ

справа № 753/4851/22

провадження № 61-3913св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., постановою від 29 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнив. Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В цій справі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, в якій просив її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що справу розглянуто за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Київський апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження без виклику сторін; ні ОСОБА_1 , ні його представник не були повідомлені про відкриття апеляційного провадження, не отримували копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження. Вказане порушення позбавило ОСОБА_1 можливості подати відзив і довести суду факт відсутності майнових претензій щодо відшкодування матеріальної шкоди з боку позивача.

Верховний Суд зазначив, що:

ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «СК «АРКС» (т.2, а. с. 150-151). Відповідно до супровідного листа від 16 серпня 2024 року №753/4851/22/166381/2024 та звіту про доставку вихідної кореспонденції копія ухвали Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року та копія апеляційної скарги АТ «СК «АРКС» надіслані ОСОБА_2 як представнику ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 152, 155). Доказів надсилання ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_1 матеріали справи не містять;

ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 179 - 180). Відповідно до супровідного листа від 16 серпня 2024 року №753/4851/22/166381/2024 та звіту про доставку вихідної кореспонденції копія ухвали Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року та копія апеляційної скарги ОСОБА_3 надіслані ОСОБА_2 як представнику ОСОБА_1 (т. 2, а.с.184, 188). Доказів надсилання ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_1 матеріали справи не містять;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що у матеріалах справи є ордер на надання правничої допомоги від 22 серпня 2023 року № 1194416 на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 у Подільському районному суді м. Києва (т. 2 а. с. 65). Докази на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_1 копій ухвал Київського апеляційного суду від 12 серпня та 23 вересня 2024 року про відкриття апеляційних проваджень та копій апеляційних скарг АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_3 . За таких обставин суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_3 , не встановив, чи були вони вручені ОСОБА_1 ,чи був він повідомлений про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив ОСОБА_1 можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційних скарг та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

З таким висновком Верховного Суду погодитися не можу.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК Українине може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

У статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Одним із реквізитів ордера є назва органу, у якому надається правнича допомога адвокатом. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо) (п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги).

Отже, за загальним правилом учасник справи бере участь у судовому процесі як особисто, так і через представника, незалежно від його стадії та/або інстанції. Такий реквізит ордера адвоката як назва органу заповнюється для надання ним правничої допомоги (вчинення певної процесуальної дії) у певному органі та не є тотожним обсягу повноважень представника у судовому процесі, який визначається у договорі про надання правничої допомоги. Обмеження повноважень мають бути окремо застережені в ордері.

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи, крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет (статті 361 ЦПК України).

У частині одинадцятій статті 272 ЦПК Українипередбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд розглядав справу у порядку письмового провадження справу без повідомлення учасників судового процесу (частина перша статті 369 ЦПК України, ухвали про призначення справи до розгляду від 16 вересня 2024 рокута 16 жовтня 2024 року), а Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі як малозначній у силу вимог закону (на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України);

касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить доводів щодо порушення апеляційним судом порядку розгляду справи. Тому аргумент скарги про те, що справу розглянуто за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), є помилковим;

при перевірці аргументу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що ні ОСОБА_1 , ні його представник не були повідомлені про відкриття апеляційного провадження, не отримували копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, і це позбавило ОСОБА_1 можливості реалізації його процесуальних прав в апеляційному суді, Верховний Суд дослідив матеріали справи та встановив, що копії ухвали Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року та апеляційної скарги АТ «СК «АРКС», ухвали Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року та апеляційної скарги ОСОБА_3 надіслані ОСОБА_2 як представнику ОСОБА_1 в його Електронний кабінет (т. 2, а.с. 152, 155, 184, 188);

касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить доводів, що його повноваження як представника у цьому судовому процесі були обмежені лише участю в суді першої інстанції, відповідного договору про надання правничої допомоги він не надавав. Про такі обмеження ОСОБА_2 апеляційний суд не повідомив, отримавши матеріали апеляційного провадження у справі як представник ОСОБА_1 ;

без таких доводів у суду касаційної інстанції не було підстав для висновку, що адвокат ОСОБА_2 не мав повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді та, відповідно, що апеляційний суд мав обов`язок окремо направляти судові рішення та матеріали апеляційного провадження ОСОБА_1 , лише з посиланням на наявний у матеріалах справи ордер на надання правничої допомоги від 22 серпня 2023 року № 1194416 на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 у Подільському районному суді м. Києва;

колегія суддів при вирішенні цього процесуального питання не врахувала, що такий реквізит ордера адвоката як назва органу не є тотожним обсягу повноважень представника у судовому процесі, який визначається у договорі про надання правничої допомоги. Ордер на надання правничої допомоги, який надавався адвокатом ОСОБА_2 у Подільському районному суді м. Києва, окремого застереження щодо відповідних обмежень повноважень представника не містить.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містила доводів, що він не мав повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді, Верховний Суд по суті скасував постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року з підстави, на яку не посилалася особа, яка подала касаційну скаргу, за відсутності підстав для виходу на межі доводів касаційної скарги, тобто з порушенням принципу диспозитивності у цивільному судочинстві.

Тому колегії суддів належало відповідні доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права відхилити та вирішити скаргу по суті з інших підстав, за якими відкрите касаційне провадження.

Суддя Є. В. Краснощоков