Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №739/1032/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 739/1032/24

провадження № 61-11149св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ігнатенка В. М.

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у складі суддів Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 05 квітня 2014 року по 10 березня 2022 року на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем і загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 05 квітня 2014 року

по 11 березня 2022 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , який був мобілізований та проходив військову службу у складі Збройних Сил України.

Разом з чоловіком позивач виховували та утримували спільного сина ОСОБА_5 та дочку позивача ОСОБА_6 , відомості про батька якої у свідоцтві про народження записані в порядку ст.135 СК України.

ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання, а тому відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» члени його сім`ї мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн.

Оскільки ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , знаходячись на їх утриманні, то дитина має право на отримання частини вказаної виплати.

Позивач в інтересах дочки зверталась до Міністерства оборони України з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю члена сім`ї, але отримала відмову.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 07 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі

на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Суд першої інстанції керувався тим, що зі змісту позову слідує, що встановлення зазначеного факту позивачу необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, однак доказів щодо наявності інших осіб, які вчинили дії щодо прийняття спадщини після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , позивачем не надано, а тому у зв`язку з відсутністю спору про право, справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 07 травня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що заявник звернулась до суду з позовом з метою отримання дочкою ОСОБА_7 права на призначення та виплату відповідної частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з яким не згодна відповідач, що вбачається з адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже між сторонами виник спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, який не залежить від факту прийняття або неприйняття спадщини після його смерті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 липня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник

ОСОБА_8 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, витребував з Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 739/1032/24.

02 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2025 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2025 року зупинив касаційне провадження у справі № 739/1032/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

11 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 березня 2026 року.

Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року поновив провадження у справі № 185/2856/22.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вважає, що заяви про встановлення факту перебування особи на утриманні повинні розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки вимог до відповідача не заявлено. Розгляд такого факту в порядку позовного провадження процесуальним законодавством не передбачено.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строки, що визначені в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни

або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб, коли між цими особами виникає спір про право.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням,

а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір

про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду

справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

В контексті доводів касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, колегія суддів звертає увагу на таке.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту перебування фізичної особи на утриманні.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , заявник просила встановити факт перебування на утриманні у ОСОБА_4 дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05 квітня 2014 року по 10 березня 2022 року, зазначивши у позовній заяві, що обставини, якими вона обґрунтовує позов, свідчать про наявність спору про право, тому нею подається саме позовна заява.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі

№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Отже, позивач, користуючись своїм диспозитивним правом, самостійно сформувала зміст та обсяг позовних вимог та обрала спосіб захисту своїх прав, тобто розпорядилась своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у справі, яка переглядається, заявник звернулась до суду з позовом задля доведення факту належності її дочки ОСОБА_7 до сім`ї загиблого ОСОБА_4 з метою отримання права на призначення та виплату відповідної частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з яким незгодна відповідачка, що вбачається з адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже між сторонами виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, який не залежить від факту прийняття або не прийняття спадщини після його смерті.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко

Судді С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська