Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №183/2868/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 183/2868/21

провадження № 61-3795св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Квартирно-експлуатаційний відділ (далі - КЕВ) міста Дніпро, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги відмовилися від прийняття спадщини.

На підставі рішення начальника КЕВ м. Дніпро про приватизацію від 20 вересня 2019 року спадкодавець ОСОБА_4 набув право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Лила І. А. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру. Вказана обставина зумовлена тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно було оформлене 25 листопада 2019 року, проте не підписане керівником органу приватизації, оскільки за життя ОСОБА_4 не встиг звернутися зі свідоцтво до КЕВ м. Дніпро для завершення оформлення права власності.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 17 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач є спадкоємцем за законом, спадкодавцю належало спірне майно, позивач своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 07 грудня 2023 року судові витрати зі сплати судового збору поклав на позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області) від 17 серпня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у позові.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що до участі у справі судом першої інстанції не було залучено як співвідповідача ОСОБА_2 , яка на час подання позовної заяви була вселена у спірну квартиру, а тому вимоги про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року

у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року і залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2022 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21),від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19).

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 не повідомила суд першої інстанції про надання їй ордера на службове житлове приміщення на вселення у спірну квартиру і при цьому не заперечувала про визнання права власності на вказану квартиру за позивачем як спадкоємцем, оскільки після приватизації житла спадкодавець за життя не встиг оформити правовстановлюючі документи.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України не закрив апеляційне провадження, помилково вважаючи, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки особи, яка звернулася з апеляційною скаргою.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який позивачу ОСОБА_1 доводився батьком, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 та копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 (а. с. 8, 9). Як вбачається з копії спадкової справи, спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 . Інші спадкоємці першої черги - ОСОБА_6 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_7 (син спадкодавця), відмовилися від прийняття спадщини.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 75-103). 10 грудня 2020 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Лилою І. А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а також відсутністю відомостей щодо реєстрації права власності спадкодавця на квартиру в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно (т. 1, а. с.17).

Рішенням начальника КЕВ м. Дніпро від 20 вересня 2019 року № 525/2995 вирішено прохання наймача ОСОБА_4 щодо приватизації квартири, в якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , задовольнити і передати вказану квартиру у приватну власність. Цим же рішенням зобов`язано начальника КП «Новомосковського БТІ» Дніпропетровської обласної ради оформити свідоцтво на право власності на квартиру у десятиденний термін. На підставі вказаного рішення було виготовлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2019 року на ім`я ОСОБА_4 , на якому відсутній підпис керівника органу приватизації.

Листом від 01 лютого 2021 року начальник КЕВ м. Дніпро повідомив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2019 року - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не було підписано, оскільки ОСОБА_4 не звернувся із вказаним свідоцтвом до КЕВ м. Дніпро.

Згідно з ордером на службове жиле приміщення від 01 квітня 2021 року № 10 виданим КЕВ м. Дніпро, родина ОСОБА_2 вселилась у спірну квартиру у складі: Лобова В. Ю. - наймач, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка). Всі особи зареєстровані 08 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 198, 199).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям постанова апеляційного суду відповідає з огляду на таке.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона

у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі

є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. [..] Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку наданим доказам у їх сукупності, взявши до уваги, що до участі у справі судом першої інстанції не було залучено як відповідача ОСОБА_2 , яка на законних підставах була вселена у спірну службову квартиру разом із своїми неповнолітніми дітьми, враховуючи, що вимоги про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом можуть впливати на права, інтереси та/або обов`язки особи, яка не залучена судом першої інстанції до участі у розгляді справи як відповідач (співвідповідач), а тому є передчасними, виснував про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21),від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19), колегія суддів до уваги не бере, оскільки встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача (постанова Верховного Суду

від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не повідомила суд першої інстанції про надання їй ордера на службове жиле приміщення на вселення у спірну квартиру і при цьому не заперечувала про визнання права власності за позивачем як спадкоємцем не спростовують висновку апеляційного суду про незалучення ОСОБА_2 до участі у справі. Крім того, ОСОБА_2 01 квітня 2021 року на законних підставах була вселена до спірної квартири та з 08 квітня 2021 року зареєстрована у спірному житлі разом із своїми дітьми. Водночас із позовом до суду позивач звернувся 29 квітня 2021 року (т. 1, а. с.1), при цьому не повідомив суд про те, що у квартирі уже проживають ОСОБА_2 та її діти.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України не закрив апеляційне провадження, то такі спростовуються дослідженими під час апеляційного перегляду справи доказами, зокрема тим, що з 01 квітня 2021 року ОСОБА_2 , яка не була залучена до розгляду справи як відповідач, на законних підставах разом із неповнолітніми дітьми проживає у спірній квартирі, що може впливати на її права, свободи, інтереси та/або обов`язки.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями

77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли

під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору

на встановлені апеляційним судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого і правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара