Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №570/5302/23 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5302/23

Номер провадження 2/570/42/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Михалевича Д.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Іовчик О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

- визнати домоволодіння АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя;

- визнати земельну ділянку, загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 5624685900020050087, що знаходиться в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, спільною сумісною власністю подружжя;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння АДРЕСА_1 ;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 5624685900020050087, що знаходиться в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 5624685900020050087, що знаходиться в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 5624685900020050087, що знаходиться в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 26 листопада 2002 року між ним та відповідачкою укладено шлюб, який розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року.

На підставі мирової угоди від 30 вересня 2003 року укладеної відповідачкою із колишнім чоловіком ОСОБА_3 , яка була затверджена ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2003 року, ОСОБА_2 набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку яка була виділена для будівництва вказаного домоволодіння.

За час перебування у шлюбі вони з відповідачкою проживаючи у вищевказаному будинку, за спільні кошти, добудували його та суттєво покращили.

Враховуючи, що в результаті проведення покращень спірного будинку його вартість істотно збільшилася позивач вважає, що він набув на нього та на земельну ділянку під ним право спільної сумісної власності подружжя в порядку передбаченому ч.1 ст.62 Сімейного кодексу України.

Оскільки, відповідач не погоджується з тим, що вищезазначене спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках, він вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

03 грудня 2023 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування заперечень на позову заяву представник відповідача посилається на те, що будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 5624685900020050087 нею отримані в приватну власність в результаті поділу спільного майна подружжя із попереднім чоловіком ОСОБА_3 , яке було набуте до укладення шлюбу із ОСОБА_1 . Відповідно вказане майно є її особистою приватною власністю та не може бути визнане спільною сумісною власністю подружжя.

На її думку, позивач безпідставно посилається на те, що в результаті проведення покращень спірного будинку його вартість істотно збільшилася і він набув на нього право спільної сумісної власності, як на майно подружжя, в порядку передбаченому ч.1 ст.62 СК України. Зокрема, позивач не надав жодного належного доказу факту істотного збільшення вартості вищевказаного будинку та доказів того, що він сприяв такому збільшенню вартості спірного майна.

В судовому засіданні позивач пославшись на обгрунтування викладенні в позовній заяві позов підтримав та просив його задовольнити повністю.

Представник позивача – адвокат Михалевич Д.А. в своїх поясненнях в судовому засіданні повністю підтримав позицію довірителя, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, яка була допитана за правилами свідка, позов не визнала та давши показання аналогічні обґрунтуванням викладеним у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник відповідача – адвокат Іовчик О.А. в своїх поясненнях в судовому засіданні повністю підтримав позицію викладену у відзиві, просила у задоволенні позов ОСОБА_1 відмовити.

Поряд з цим, представник відповідача просила призначити судове засідання для ухвалення додаткового рішення по даній справі для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки відповідачка з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір таких витрат.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_4 дав показання про те, що відповідачка є його дочкою. Під час того коли вона проживала у шлюбі з ОСОБА_5 вони побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Він допомагав будувати вказаний будинок.

Після розірвання шлюбу із ОСОБА_6 та поділу майна, зазначений будинок перейшов у власність його дочки.

В подальшому, після укладення його дочкою шлюбу з ОСОБА_7 він допомагав робити ремонт у вище вказаному будинку.

Вище зазначене повністю підтвердили в своїх показаннях свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 будучи допитаним в якості свідка дав показання про те, що він допомагав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 робити ремонт в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зокрема він робив електромонтажні роботи, штукатурив стіни, заливав стяжку, монтував гіпсокартон, вкладав ламінат, облаштовував стелю за допомогою гіпсокартону, фарбував стіни та стелю, проводив оздоблення ванної кімнати.

На його думку до початку ремонтних робіт будинок був непридатним до проживання.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши докази, суд приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Так, з 26 листопада 2002 року по 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_10 ") перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 26 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 153).

29 грудня 2003 року ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , на підставі мирової угоди від 30 вересня 2003 року укладеної із колишнім чоловіком ОСОБА_3 , яка була затверджена ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2003 року зареєструвала право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , а 05 листопада 2009 року право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624685900020050087. Вказані обставини підтверджено копією мирової угоди від 30 вересня 2003 року, копією ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2003 року (справа №2-1269/2003 р.), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 січня 2004 року та копією державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 05 листопада 2009 року (т. 1 а.с. 14, 15, 17, 24).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Враховуючи, що вищеописане майно, зокрема житловий будинок та земельна ділянка набуті ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , який відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (т. 2 а.с. 52) був розірваний 10 вересня 1998 року, тобто до укладення шлюбу із ОСОБА_11 , суд приходить до переконання, що в силу положень п.1 ч.1 ст.57 СК України домоволодіння АДРЕСА_2 та земельна ділянка кадастровий номер 5624685900020050087 є особистою власність ОСОБА_2 .

Поряд з цим, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.1 ст.62 СК України).

Статтями 12, 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

В силу положень статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень позивача він вказує на те, що за час перебування у шлюбі вони з відповідачкою відремонтували спірний будинок та суттєво покращили його за спільні кошти, в зв`язку із чим його вартість істотно збільшилась.

На підтвердження зазначених обґрунтувань позивачем надано фінансові документи на придбання будівельних матеріалів (т. 1 а.с 40 – 152).

Окрім цього, сторонами було погоджено та обумовлено стан будинку на момент укладення ними шлюбу, зокрема підтверджено, що в спірному будинку була зведена цегляна коробка повністю; облаштоване покриття дахом (цинковою бляхою); утеплення даху та підбиття його вагонкою: ці роботи виконані в приміщеннях коридору та підсобної мансардного поверху; підведено до будинку електрику та розведено її по будинку: в цокольному та першому поверсі були виконані всі електротехнічні роботи, на другому поверсі були виконані всі електротехнічні роботи, окрім монтажу розеток; на мансардному поверсі були виконані всі електротехнічні роботи; підведено до будинку газопостачання: газ був на території будинковолодіння, але в будинок не був заведений; влаштовано водовідведення з земельної ділянки, водопостачання та каналізації в будинку не було; встановлено стічні труби з даху; встановлено електроопору та встановлено 3-фазний лічильник у цоколі будинку; встановлено вікна та двері, вікна були встановлені всі, двері були встановлені на всіх поверхах окрім другого; змонтовані та встановлені сходи по трьом поверхам (по всьому будинку): був зроблений металевий каркас та змонтовані "чорнові" сходинки, які виконані з необроблених дошок (на період виконання будівельних робіт); обштукатурений повністю перший поверх будинку: штукатурні роботи були виконані на всіх поверхах, окрім другого, на другому поверсі стелю було підбито дранкою; повністю облаштоване покриття дерев`яною підлогою мансардного поверху: ці роботи виконані в приміщеннях коридору та підсобної мансардного поверху; встановлено ворота в підвальному приміщенні (в гаражі); облаштовано підлогу в цокольному приміщенні та котельні бетоном: в цих приміщеннях фактично було виконано щебеневу підготовку, по якій були розрівняні залишки цементно-піщаного розчину та бетону; встановлено на другому поверсі бетоне перекриття підлоги та покриття плитою: було влаштовано бетонне перекриття над першим поверхом та влаштована підлога з плити ДСП (бетонне перекриття влаштоване над цокольним і першим поверхами, над другим поверхом влаштоване дерев`яне перекриття); введено будинок в експлуатацію.

За клопотанням відповідача та згодою позивача судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта №240401/2_ФМ судової будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2024 року вартість домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 в результаті його покращення з моменту укладення сторонами шлюбу, а саме з 26 листопада 2002 року зросла з 5406061,00 грн. до 6430479,00 грн., що становить орієнтовно 18,95% від первинної вартості домоволодіння (т. 2 а.с 121-160).

Аналізуючи пояснення сторін та наявні докази, суд приходить до переконання, що сторони за час перебування у шлюбі з 26 листопада 2002 року спільною працею та за спільні кошти покращили житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку кадастровий номер 5624685900020050087, загальною площею 0,12 га, що збільшило їх вартість.

Однак, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи, суд вважає, що збільшення вартості вищевказаних будинку та земельної ділянки не являється істотним та не може бути підставою для визнання їх спільною сумісною власністю подружжя в розумінні ч. 1 ст. 62 СК України.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 5624685900020050087 є особистою власністю відповідачки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 81, 141, 246, 263-265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 12 год. 30 хв. 16 червня 2026 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2026 року.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Штогун О.С.