Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №569/28519/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/28519/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 13.04.2026 № 25538/26-Вх. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 52704, 60 ( п`ятдесят дві тисячі сімсот чотири) грн. 80 коп. за договором позики; покласти на Відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтував наступними доводами. 15.03.2019 року Відповідач, з яким вони знаходились у приятельських стосунках, для догляду за хворим батьком попросив у нього в борг 1200 доларів США. На той час у нього були вільними такі кошти, тож він погодився їх йому позичити без відсотків, з метою благодійної допомоги людині у якої виникли важкі обставини. Датою повернення боргу було визначено грудень - місяць 2019 року, так як поточного доходу йому цілком вистачало на життя. На виконання домовленості між ними, вони уклали договір позики 15 березня 2019 року на 1200 доларів США, за яким Відповідач отримав від нього борг сумі 1200 доларів США, надавши йому написану ним власноручно розписку. Відповідно до якої, позичальник зобов`язувався повернути йому суму боргу до кінця 2019 року.

Певний час Позивач Відповідача не турбував, навіть після закінчення строку за борговою розпискою, так як ці кошти не були йому особливо потрібні, на той час він працював ФОПом та їх відсутність особливо не відчував, а згодом взагалі забув за існуючий борг.

Однак у 2022 році у нього змінилась фінансова ситуація, в зв`язку із військовими подіями в Україні він втратив роботу, а наприкінці 2023 року був змушений припинити діяльність фізичної особи - підприємця та в подальшому був призваний по мобілізації до лав ЗСУ.

Переглядаючи документи у вересні 2025 року по прибуттю до м. Рівне, випадково натрапив на боргову розписку та згадав про існування боргу.

Однак зв`язатись з Відповідачем з метою нагадування про боргове зобов`язання не виявилось можливим, так як останній на дзвінки не відповідав.

Всі намагання знайти боржника протягом жовтня 2025 року виявилися марними, Відповідач просто зник з поля його зору.

Таким чином, до теперішнього часу Відповідач борг не повернув, виконання своїх зобов`язань по договору прострочив, а можливості досудового розв`язання спору виявилися марними. Тому вважає, що у нього з`явилися всі підстави для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних Законом інтересів для стягнення боргу у примусовому порядку.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву згідно якої просив розглядати справу у його відсутність . Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Не заперечив проти ухвалення заочного рішення. До заяви долучив оригінал розписки від 15.03.2019 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно. Копія позовної заяви з додатками , ухвала про відкриття провадження, судова повістка направлялася відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. Крім того його виклик в судове засідання здійснювалося СМС повідомленнями на наданий суду номер мобільного телефону. З заявою про розгляд справи в його відсутність не звертався, причину неявки суду не повідомив. Письмового відзиву на позов не подав.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач у належний спосіб був повідомлений про дату судового засідання, а тому у відповідності до ч.1ст.223 ЦПК можливо розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280 - 282 ЦПК України, проти чого не заперечив позивач.

Ухвалою суду від 16.01.2026 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи з викликом сторін.

Згідно заяви від 13.04.2026 р. (№ 25538/26-вх.) позивач збільшив позовні вимоги.

Враховуючи, що позика підтверджена борговою розпискою надавалась у доларах США Позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги в частині перерахування суми боргу за офіційним курсом національної валюти до долара США станом на 25 березня 2026 року, оскільки стягнення боргу в судовому порядку передбачає визначення його суми у національній валюті. Тому, Позивачем проведено перерахунок за офіційним курсом НБУ гривні до долара США станом на 25.03.2026 року. Розрахунок: 1200 $ х 43,9205 = 52704 грн. 60 коп.

Дослідивши надані докази, та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

Відповідно до ч.2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання , повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

За ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно розписки від 15.03.2019 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в борг в розмірі 1200 доларів США, та зобов`язувався повернути борг в повному обсязі до кінця поточного 2019 року.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір позики від 15.03.2019 року (оформлений у вигляді простого письмового договору - розписки про отримання коштів) свідчить про отримання відповідачем позики від позивача, даний договір також вказує про суму боргу, проте, відповідач умови договору позики не виконав і гроші позивачу у визначений строк не повернув. Будь-яка інша угода про виконання цього договору позики, доповнення чи зміну умов договору, сторонами не складалася. Боргова розписка в оригіналі надана та оглянута судом, приєднана до матеріалів справи, що також слугує підтвердженням невиконання боржником свого зобов`язання в повному об`ємі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупністю достовірних та належних доказів підтверджується укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, за яким ОСОБА_2 взяв у борг 1200,00 доларів США, які у визначений договором строк не були повернуті позичальником

Оскільки позика не повернута, то виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, яка підлягає до стягнення у сумі 1200,00 доларів США рішенням суду, що еквівалентно 52704,60 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 25.03.2026 р. (1200 дол. США х 43,9205 = 52704,60 грн.)

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що сукупністю досліджених судом достовірних та належних доказів підтверджується невиконання відповідачем боргових зобов`язань перед позивачем, доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано, а судом таких доказів встановлено не було, а відтак позовна заява підлягає до задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 52704,60 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати – оплата судового збору в сумі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15.03.2019 року в розмірі 52 704 ( п`ятдесят дві тисячі сімсот чотири) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлене - 01.06.2026.

Суддя О.В.Панас