Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №544/1011/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1011/26

пров. № 3/544/332/2026

Номер рядка звіту 146

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Пирятин

Суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В.,

захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвоката Зінов?євої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

у с т а н о в и л а :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 03.04.2026 року об 11 год. 10 хв. по дорозі А/Д Київ-ХарківДовжанський М-03 140 км+950м в напрямку з м.Київ до м. Харків водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ MAN TGX 24.400 д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом WECON ZWF 18 д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 , який був припаркований громадянином ОСОБА_2 в попутному напрямку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвокат Зінов?єва А.О. заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказує, що 03 квітня 2026 року близько 10:20 год. водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 24.400 д.н.з. НОМЕР_2 з причепом WECON ZWF 18 д.н.з. НОМЕР_3 , рухався у крайній правій смузі автодороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» у напрямку Харкова, коли на 141-му кілометрі виявив попереду перешкоду у вигляді нерухомого автомобіля MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 , який через технічну несправність був припаркований із суттєвим виступом на проїзну частину. Оскільки на дорозі не було заздалегідь встановлено знаку аварійної зупинки, а ліва смуга була щільно зайнята іншими автомобілями, ОСОБА_1 за можливості намагався завчасно змінити траєкторію та виїхати в ліву смугу. Попри вжиті заходи та спробу розминутися з перешкодою в межах своєї смуги, через обмежений габарит проїзної частини стався дотичний контакт з лівим бортом Meгcedes-Benz, що перебував у нерухомому стані без належного позначення місця проведення ремонтних робіт.

Зі складеним протоколом ОСОБА_1 не погоджується, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки вважає, що діяв з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а дорожньо-транспортна сталася не з його вини, а внаслідок дій іншого учасника дорожнього руху.

Згідно з матеріалами справи, автомобіль MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 на момент зіткнення перебував у нерухомому стані (що підтверджується самими поясненнями ОСОБА_2 та схемою ДТП), чим фактично створював перешкоду для дорожнього руху в розумінні п. 1.10 ПДР України. Водій транспортного засобу MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 , здійснюючи вимушену зупинку для ремонту на магістральній трасі М-03 «Київ-Харків Довжанський», грубо проігнорував вимоги п. 9.10 ПДР України, а саме: не забезпечив встановлення знака аварійної зупинки на відстані, що гарантує безпеку (не менше 40 м поза населеними пунктами).

Першопричиною та єдиним детермінуючим фактором даної пригоди стала груба протиправна бездіяльність водія ОСОБА_2 , який, всупереч п. 9.10 ПДР, фактично перетворив транспортний засіб на невидиму пастку для інших учасників руху, не забезпечивши належного дистанційного огородження місця ремонту. Стверджує, що будь-який дотичний контакт з боку ОСОБА_1 мав виключно вимушений характер та став наслідком непереборної аварійної обстановки, спровокованої іншим водієм, що згідно з принципом аналогії права та презумпцією невинуватості виключає склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки. особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Проте, аналіз судової практики та системне тлумачення ПДР вказує на те, що поняття «безпечний інтервал» застосовується виключно до динамічних процесів, у п. 1.10 ПДР, наведено визначення даного поняття, а саме безпечний інтервал - це відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються. У даній справі автомобіль MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 перебував у стані вимушеної зупинки, тобто був нерухомим об`єктом, що згідно з п. 1.10 ПДР є «перешкодою для руху». Перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Вважає, що правоохоронними органами безпідставно проігноровано норму п. 12.3 ПДР, яка є спеціальною для даного випадку. Вона зазначає: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди" яку водій об"єктивно спроможний виявити" він повинен негайно вжити заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об"їзду перешкоди». Оскільки автомобіль MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 , відповідно до дефініції п. 1.10 ПДР, перебував у статусі статичної «перешкоди для руху», правовий алгоритм дій водія ОСОБА_1 імперативно регулювався виключно нормами п. 12.3 ПДР України. Вказаний пункт є спеціальним для подібних ситуацій і вимагає від водія реакції на ту небезпеку, яку він «об`єктивно спроможний виявити».

Аналіз обставин події свідчить, що водій ОСОБА_1 , виявивши перешкоду (яка через відсутність знака аварійної зупинки згідно з п. 9.10 ПДР була юридично прихованою), діяв у суворій відповідності до приписів п. 12.3 ПДР, намагаючись здійснити безпечний об`їзд. Однак виконання цього маневру у повному обсязі було унеможливлено об`єктивними факторами дорожньої обстановки: високою інтенсивністю руху та щільною завантаженістю лівої смуги колоною транспортних засобів, що виключало можливість безпечного перелаштування.

За таких умов, враховуючи значні габарити та масу вантажного автомобіля MAN TGX 24.400 д.н.з. НОМЕР_2 з причепом, водій ОСОБА_1 вжив усіх доступних заходів для мінімізації наслідків, проте був позбавлений технічної можливості повністю уникнути дотичного контакту з перешкодою. Таким чином, інкримінування порушення п. 13.1 ПДР (безпечний інтервал) є не лише юридично безпідставним, а й методологічно хибним, оскільки ОСОБА_1 виконував зовсім інший алгоритм дій - об`їзд раптово виявленої перешкоди в умовах обмеженого простору, що виключає наявність у його діях складу правопорушення. Водій ОСОБА_1 мав законне право розраховувати, що за наявності нерухомої перешкоди на магістралі вона буде завчасно та належним чином позначена водієм ОСОБА_2 згідно з вимогами Розділу 9 ПДР.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з"ясувати інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а відповідно дост. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок доказування вини особи, зокрема, у порушенні Правил дорожнього руху, покладено на спеціально уповноважений орган держави, посадовою особою якого складено протокол у справі про адміністративне правопорушення- орган Національної поліції.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 124 КУпАП України, передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно приписів п.13.1. ПДР, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Проте, у судовому засіданні дослідженими доказами не було доведено порушення ОСОБА_1 , приписів п. 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася указана вище дорожньо-транспортна пригода.

Суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв, належить встановити причинний зв`язок між діянням (порушенням Правил дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, і те, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі (внесок) кожного з них у спричиненні наслідку. Причинний зв`язок в автотранспортних правопорушеннях встановлюється між порушеннями Правил дорожнього руху, які допустив водій, та відповідними наслідками, що настали. Згідно з пунктами 1.4., 1.5. Закону України «Про Правила дорожнього руху» кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Причинний зв`язок в автотранспортних правопорушеннях відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.

У доданій до протоколу про адміністративне правопорушення схемі місця ДТП зафіксоване взаємне розташування автомобілів після події та механічні пошкодження на транспортних засобах МАН та Мерседес Бенс, позначене місце зіткнення автомобілів. Зі схеми місця ДТП та фото місця події, наданої до клопотання захисником, можна встановити, що перешкода для руху водія автомобіля МАН ОСОБА_1 , у вигляді припаркованого автомобіля Мерседес Бенс, займала майже половину правої смуги для руху транспортних засобів. Тому в дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_3 мав діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, згідно якої разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об"єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об"їзду перешкоди.

У такому випадку посадова особа органу поліції, що склала протокол адміністративне правопорушення, мала б встановити чи мав водій ОСОБА_3 (з огляду на дорожню обстановку, видимість перешкоди для руху) об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху та вжити заходів для її безпечного об`їзду. Вказаних обставин поліцейським, що складав протокол про адміністративне правопорушення, встановлено не було і фабула протоколу відносно ОСОБА_3 не містить таких фактичних обставин. З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити причинний зв`язок між порушенням водієм ОСОБА_1 ПДР та наслідками у вигляді наїзду транспортного засобу MAN TGX 24.400 д.н.з. НОМЕР_2 з причепом WECON ZWF 18 д.н.з. НОМЕР_3 під його керуванням на автомобіль MERCEDES-BENZ 1217 д.н.з. НОМЕР_4 , що знаходився на узбіччі смуги для руху.

Таким чином, наявними доказами у справі не було доведено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, в залежності від дорожньої обстановки та швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами та здійснив наїзд на інший транспортний засіб, внаслідок чого спричинив пошкодження транспортного засобу.

Водночас за відсутності інших об`єктивних доказів у їх сукупності, єдиним доказом вини порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху є протокол про вчинене адмінправопорушення, який не може бути взятий судом до уваги, як такий, що містить припущення винуватості особи у порушенні ПДР.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Отже є очевидним, що зібрані по справі докази не викривають ОСОБА_1 як особу, що допустила порушення Правил дорожнього руху, що спричинило наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, оскільки факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, не доведено у судовому засіданні, в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відсутній, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.124, п.1. ч.1 ст. 247 КУпАП ,

п о с т а н о в и л а:

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адмінправопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови через Пирятинський районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора.

Суддя О.О.Сайко