Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №532/1239/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1239/26

3/532/333/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р. м. Кобеляки

Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Тесленко Т. В., з участю секретаря судового засідання Климченко А. О., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Встановив:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 651216 від 27.04.2026 вказано, що ОСОБА_1 27 квітня 2026 року об 11 год 30 хв на АЗС «БВС» в с. Підгора, вул. Різдвяна,3А, Полтавський район, Полтавська область, в порушення п. 15.13 ПДР України, після зупинки на автомобілі марки ВАЗ 21104, н/з НОМЕР_2 не переконався в безпечності відкриття водійських дверей і допустив зіткнення з кузовом автомобіля марки Hyundai Sonata, н/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що водій Hyundai Sonata не дотримався безпечного інтервалу під час руху на АЗС, що потягло за собою зіткнення з його автомобілем. Зауважив, що лише після відкриття ним водійських дверей, водій ОСОБА_2 почав рух свого транспортного засобу. Тому прохав суд закрити провадження в справі через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Пунктом 15.13 Правил дорожнього руху України визначено, що забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Стаття 124 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, підставою для притягнення до відповідальності за ст.124 КпАП України є не будь-яке порушення Правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв`язку із настанням наслідків.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення надано лише схему місця ДТП та пояснення учасників ДТП. Свідки не залучалися, відеозапис не здійснювався, що підтверджується текстом вказаного вище протоколу.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких.

Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Згідно з ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Доказів, які б об`єктивно вказували на вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду не надано.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 124, 247, 251, 252, 254, 284 КУпАП, суддя,

Постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя