Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №531/487/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/487/26

номер провадження 2/531/649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря – Клименко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Жолонко Олександра Валерійовича, до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Жолонко О.В., звернулась до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до закінчення навчання або досягнення дитиною 23-х років.

У позові зазначається, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . На даний час син перебуває на утриманні матері. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 16.07.2019 року по справі 531/1353/18 шлюб між сторонами по справі було розірвано. Згідно судового наказу Карлівського районного суду Полтавської області від 11.01.2019 по справі № 531/19/19 з відповідача примусово стягувались аліменти на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення його повноліття в розмірі 1/4 від доходу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досяг повноліття і стягнення аліментів припинилося. Наразі син продовжує навчання , навчається у 12 класі Таллінської державнорї гімназії Тонісияе (школа Вабадусе). Стан здоров`я відповідача та його матеріальне становще дозволяють йому сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, але добровільно матеріальну допомогу не надає, що змусило позивачку звертатися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 11.03.2026 було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому не визнає позовні вимоги та зазначає, що не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який навчається, через стан здоров`я, наявність на утриманні інших осіб та скрутне матеріальне становище.

Третя особа до суду не з`вилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося у встановленому законом порядку. Заяви чи клопотання на адресу суду не надходили.

Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, від учасників справи не надходило.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст.77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до довідки №1-10/26/21 від 14.01.2026 Державної гімназії Тинісмяе, з перекладом з естонської мови на українську, що завірений приватним нотаріусом Полтавського МНО Гергієвською Т.В., підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Таллінській державній гімназії Тинісмяе у 12 класі Школи Свободи.

Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Прозастосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14.

Відповідно до ст. 199 ч.1 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто передбаченою цією нормою обов`язковою умовою для стягнення аліментів є потреба повнолітнього сина чи дочки у матеріальній допомозі з боку батьків, та наявна у батьків можливість надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд, даючи оцінку доказам наявним у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що відповідач має обов`язок надавати допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, виходячи з наступного.

Повнолітній син відповідача ОСОБА_4 , на даний час проживає за кордоном та навчається у Таллінській державній гімназії Тинісмяе у 12 класі Школи Свободи. У зв`язку з навчанням він не має можливості працювати та самостійно себе забезпечувати матеріально. Як зазначає позивачка, син повністю перебуває на її утриманні, відповідач, після досягнення сином повноліття не допомагає матеріально.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 та вони мають двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач рахується ФОП, але більше трьох років не отримує прибуток, тому утритмувати сім`ю доводиться дружині. Крім того, відповідач надав ряд медичних документів на підтвердження стану свого здоров`я, що позбавляє його можливості працювати у поній мірі та забляти достатньо коштів, оскільки лікарями рекомендовано уникнення тяжкої фізичної праці, стресових факторів, дотримання режиму праці та відпочинку. Через скрутне матеріальне становище, у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, нарахованих до повноліття сина ОСОБА_4 .

Посилання відповідача у відзиві на відсутність у сина потреби у матеріальній допомозі, суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_3 проживає та навчається в іншій країні, працювати не має можливості та самостійно себе забезпечувати. А покладення обов`язку утримання повнолітнього сина лише на матір, не відповідає принципу пропорційності обох батьків спільно утримувати повнолітню дитину у період навчання та не більш ніж до 23 років.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Отже, суд при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги положення ст. 182 СК України, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти на користь повнолітнього сина на його утримання, на період його навчання, у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не більш, як до досягнення ним 23 років, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку сина, а також пропорційним і справедливим обов`язком батьків в утриманні спільного повнолітнього сина.

Отже, суд прийшов до висновку, про наявність підстав, передбачених ст.199 СК України, для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, та з врахуванням обставин, передбачених ст.ст. 184, 200 СК України, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331 грн. 20 копійок

Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню у межах платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 199 СК України, ст.ст. 206, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Жолонко Олександра Валерійовича, до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на його утримання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2026 року, до припинення навчання, але не пізніше, ніж до досягнення сином 23 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя