Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №940/561/26 — Тетіївський районний суд Київської області

04.06.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/97/26

Справа № 940/561/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі : ОСОБА_2

з участю прокурора : ОСОБА_3

обвинуваченої: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12026111300000056 від 19.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Тетієва Київської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, судимої вироком Тетіївського районного суду Київської області від 17.06.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, відповідно до ст. 75 КК України звільненої від покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , маючи не зняту та непогашену у визначеному законом порядку судимість на шлях виправлення не стала, вчинила нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «; Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє то теперішнього часу.

Так, 16 березня 2026 року близько 17 години ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_6 , побачила, що з кишені потерпілого ОСОБА_7 на підлогу випав належний йому мобільний телефон, який цього не помітив.

Достеменно знаючи, що мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно ОСОБА_4 заволоділа мобільним телефоном марки «TECno Spark 30c KL5n» з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 4270,20 грн., із силіконовим чохлом не встановленої вартості, який випав з кишені потерпілого ОСОБА_7 на підлогу, чим спричинила майнової шкоди останньому на загальну суму 4270,20 грн.

В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілому майнової шкоди на вищевказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті та надала показання, що дійсно 16.03.2026 року близько 17 год. вона перебувала в будинку ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 , де вони вживали алкогольні напої. Коли у ОСОБА_7 випав із кишені телефон вона його взяла собі та користувалася ним три дні. Вказала суду, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, нею відшкодована в повному обсязі, шляхом повернення викраденого майна потерпілому. Зазначила, що вона розкаюється у вчиненому та просила її суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з?явився, до суду надав заяву, в якій просив кримінальне провадження розглядати за його відсутності, просив врахувати що завдана шкода йому відшкодована, претензій до обвинуваченої він не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції - роз`яснивши обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Оцінюючі досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Її дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану .

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченої в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченій покарання за ч.4 ст.185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винної, яка раніше судима, в тому числі за вчинення злочинів проти власності з корисливих мотивів, що підтверджується вимогою про судимість, вчинила кримінальне правопорушення в період іспитового строку, посередньо характеризується за місцем проживання, не одружена, офіційно не працевлаштована, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, відшкодувала завдану своїми діями шкоду, розкаюється у вчиненому та інші обставини, які відповідно до положень Кримінального кодексу України, у тому числі статей 66,67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд відносить повне визнання нею своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 17.06.2025 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, відтак, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України суд вважає, що до покарання за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 17.06.2025 року.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.

Керуючись ст ст.ст.100, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 17.06.2025 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон марки «TECno Spark 30c KL5n» в силіконовому чохлі, переданий під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_7 – повернути у його розпорядження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя : ОСОБА_9