Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №369/16990/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16990/25

Провадження № 2/369/10540/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/16990/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2025 позивач надав Відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США, що підтверджується власноруч написаною розпискою Відповідача. Відповідач зобов`язався повернути позику в строк до 31.07.2025 року.

Відповідач не повернув позику, чим не виконав своє зобов`язання з повернення позики, порушивши права та інтереси Позивача. Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2025 року відкрито позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

17.03.2026 року позивачем до суду подана заява про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами. Також позивач долучив до поданої заяви оригінал розписки від 06.06.2025 року.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Відповідно до розписки, датованої 06.06.2025, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США строком до 31.07.2025.

У встановлений строк Відповідач позику не повернув Позивачу.

Оригінал розписки було надано позивачем до суду 17.03.2026 року через канцелярію судом та оглянуто судом.

Суд встановив, що вона містить власноручний підпис Відповідача, чітко вказує суму позики, валюту, строк повернення та інші істотні умови, що підтверджує факт укладення договору позики та передання коштів. Оригінал розписки знаходиться у Позивача.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості (повернення позики Позивачу).

До спірних правовідносин судом застосовані такі норми права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Як встановлено практикою Верховного Суду (зокрема, постанова КЦС ВС від 31.01.2024 у справі № 448/852/21, де підкреслено, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання, а розписка є достатнім доказом, якщо вона містить істотні умови та не оскаржується; аналогічно постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 520/11358/15-ц), розписка є достатнім доказом укладення договору та передання коштів, якщо вона посвідчує факт отримання коштів боржником і не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Згідно з висновками Верховного Суду тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики (постанова КЦС ВС від 31.01.2024 у справі № 753/14634/22).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак у даній справі позивач не заявляв вимог щодо стягнення інфляційних втрат чи процентів річних, обмежившись стягненням основної суми боргу, тому суд не виходить за межі заявлених вимог (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлений факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 в борг грошових коштів у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США. Даний правочин не є оспорюваним і відповідає вимогам ЦК України. Відповідач не надав жодних доказів спростування факту отримання коштів чи їх повернення.

Станом на час звернення Позивача до суду, а також на час розгляду справи у суді, встановлено, що Відповідачем заборгованість за договором не погашена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Аргументи Позивача щодо порушення зобов`язання підтверджені розпискою та відсутністю доказів повернення, тоді як будь-які можливі заперечення Відповідача (наприклад, щодо неукладення договору чи повернення коштів) не надані.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 264,64 грн., що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача (ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049, 524, 533, 625 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів 00 центів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 264,64 (дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні) 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 04.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко