Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №288/638/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/638/26

Провадження № 2/288/670/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судового засідання – Франчук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про зменшення розміру аліментів, в якій вказує, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23.12.2014 року в цивільній справі № 288/1717/14 з позивача на користь відповідача вирішено стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 11.12.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист перебуває на виконанні в Коростишівському ВДВС.

Позивач вже тривалий час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в якій має постійний дохід у вигляді заробітної плати.

З позивача стягуються систематично аліменти, заборгованості зі сплати аліментів немає.

З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь відповідача у позивача змінився сімейний стан, він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5 .

В зв`язку з цим в позивача збільшились витрати, зокрема на утримання нової сім`ї.

Таким чином, позивач зазначає, що зміна сімейного стану та поява на його утриманні сина є підставою для зменшення, раніше визначеного розміру аліментів.

Так, на користь відповідача з позивача на утримання сина з урахування заробітної плати позивача стягуються щомісяця близько 30000,00 гривень, що підтверджується розрахунком і звітом. Вказана сума майже в 10 разів перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку.

За вказаних обставин позивач на даний час сплачує і з його доходів будуть відраховуватись значні кошти, які перевищують як прожитковий мінімуму на дитину так і мінімальну заробітну плату, а навіть не прожитковий мінімуму для працездатних осіб.

Народжені в різних шлюбах від різних матерів діти, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу і визначення розміру аліментів у різний час та у різному розмірі призведе до того, що діти опиняться у нерівних умовах.

Тому позивач вважає, що розмір стягуваних з нього аліментів підлягає зміні у зв`язку зі зміною сімейного становища позивача та появою іншої дитини на його утриманні з 1/4 частки на 1/6 частку всіх видів заробітку (доходів).

В разі зменшення аліментів до такого розміру буде дотримано балансу інтересів батька- платника аліментів та сина, на утримання якого такі стягуються.

Так, в разі отримання таких же доходів позивачем, з нього будуть стягуватись аліменти в розмірі близько 20000,00 гривень, що буде достатнім для утримання дитини, забезпечення її потреб, розвитку та навчання. Тим більше обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох з її батьків.

Позивач просить змінити розмір стягуваних, на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 288/1717/14-ц, з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надав через канцелярію суду заяву, в якій просить розгляд даної справи розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення, з якої вбачається, що відправлення вручено одержувачу 21 травня 2026 року, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року по справі № 288/1717/14-ц, вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , уродженця села Мальованка Шепетівського району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до його повноліття, починаючи з 11.12.2014 року. Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. /а.с. 5/

Як вбачається з Звіту про здійснення відрахування та виплати № 4371 від 16 квітня 2026 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , з ОСОБА_1 за постановою від 17.12.2025 року ВП № 46237121 виданою за виконавчим листом № 288/1717/14-ц-2/288/702/14 виданого 23.01.2015 року, здійснено відрахування за січень-квітень 2026 року на суму 82335,64 гривень. /а.с. 6/

Згідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 01 квітня 2026 року Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у боржника ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2026 року відсутня заборгованість зі сплати аліментів. /а.с. 7/

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 09 листопада 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванківському та Поліському районах Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 09 листопада 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 », актовий запис № 109. /а.с. 8/

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27 грудня 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванківському та Поліському районах Головного територіального управління юстиції у Київській області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 166./ а.с. 9/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 7 Сімейного Кодексу України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст. 182 Сімейного Кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Також у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд констатує, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі № 509/5304/20, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі № 712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах : від 19.06.2024 року №686/22677/23; від 30 червня 2020 року в справі №343/945/19; від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19; від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, а саме, ст.ст. 182 - 184 СК України.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів ґрунтуються на тому, що на даний час він одружився і в нього народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і тому в нього збільшились витрати, зокрема на утримання нової сім`ї.

Відповідно зазначені факти свідчать про потребу у додаткових витратах позивача, а отже доведено погіршення майнового стану позивача і тому відповідно до положень ст. 192 СК України, суд вбачає підстави для зменшення розміру аліментів.

Отже, зменшення розміру аліментів з 1/4 частини всіх видів доходу на 1/6 частину всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дитини щомісяця, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей позивача.

17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розміру аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи такий розмір стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Тому, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, те що у позивача змінився сімейний стан, а саме народження дитини, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовими рішеннями до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно на дитину відповідного віку, з метою як найкращого забезпечення інтересів всіх дітей позивача, які мають рівні права на утримання від батька.

Крім того, враховуючи розмір доходу військовослужбовців, зменшення розміру аліментів до 1/6 частки забезпечуватиме виплату аліментів у більшому розмірі за встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3; статтями 7, 80, 180, 182, 183, 192 Сімейного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 211, 258, 259, 263-265, 273, 274 - 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Змінити розмір стягуваних, на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 288/1717/14-ц, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1331 гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук