Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №274/2770/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2770/26

Провадження № 1-кп/0274/651/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 27.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060480000132, щодо:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хмільник Вінницької області, є громадянином України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості,

про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в :

згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 скоїв кримінальні правопорушення за таких обставин.

26.02.2026 близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебував поблизу будинку № 99 по вул. Козацькій в м. Бердичеві, де на землі помітив гаманець, в середині якого була банківська карта AT «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 та пін-код до неї, яка належала ОСОБА_6 .

В ці же день, час та місці за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на привласнення офіційного документу, а саме: вищевказаної банківської карти, з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдена банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 взяв зазначену пластикову банківську картку AT «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , та яка згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та примітки ст. 358 КК України є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, не вживаючи будь-яких заходів для встановлення власника банківської картки та її повернення, діючи з корисливих мотивів, місце вчинення проступку залишив, таким чином привласнив її, після чого розпорядився нею на власний розсуд.

В подальшому, 26.02.2026 близько 19 год. 49 хв. у ОСОБА_5 , який перебував поряд з банкоматом AT КБ «ПриватБанк», що за адресою м. Бердичів, вул. Льва Толстого, 4, з корисливих мотивів виник умисел направлений на таємне викрадення грошових коштів з раніше привласненої банківської картки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів з банківської картки, що належить ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотив, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та про його незаконні дії нікому не відомо, діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 40/2026 від 12.01.2026, використовуючи раніше привласнену банківську картку AT «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , за допомогою банкомату AT «ПриватБанк», що розташований за адресою м. Бердичів, вул. Льва Толстого, 4, обготівкував грошові кошти в сумі 4000 грн.

У подальшому ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 4000 грн. 00 коп.

Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , передбачена:

ч. 1 ст. 357 КК України, як за привласнення офіційного документу з корисливих мотивів;

ч. 4 ст. 185 КК України, як за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

17.04.2026 прокурор Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 уклали угоду про визнання винуватості, згідно з якою сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України та узгоджують покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі;

із застосування судом положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні висловив думку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному; обвинувачений підтвердив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер висунутих йому обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України; обвинувачений повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку укладено добровільно.

Захисник адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала угоду та просила суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами, звільнивши обвинуваченого від покарання з випробуванням впродовж мінімального іспитового строку.

Вирішуючи питання про відповідність цієї угоди вимогам КПК України та закону, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

Провадження не здійснюється щодо юридичної особи.

Потерпілий ОСОБА_6 подав заяву, у якій не заперечує проти укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, в якій зазначив, що заподіяна йому шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Тобто, сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. 4 ст. 469 КПК України.

Не встановлено і порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_6 про підозру та до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Сторонами дотримано вимоги положень ст. 472 КПК України і в угоді, у відповідності до цих вимог, зазначено сторони, сформульовано обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України), істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним винуватості у вчиненні злочину, зазначено узгоджене покарання та згоду підозрюваного на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Укладення угоди між прокурором та обвинуваченим є добровільним, на чому наголосили сторони в судовому засіданні.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, в тому числі за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, скоєних обвинуваченим, вони не є більш тяжкими ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Не встановлено невідповідності інтересам суспільства умов угоди та ці умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

Обвинувачений заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Для визнання винуватості обвинуваченого наявні фактичні підстави.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (який є неодружений, непрацевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України).

Цивільний позов у провадженні не подано.

Даних про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.

Арешт на майно в кримінальному провадженні не накладався.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, клопотань про обрання такого заходу не надходило, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.04.2026 між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника адвоката ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік;

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим обвинуваченому ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо він впродовж визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме: оптичний диск з банківською інформацією з 2 відеозаписами, - залишити при матеріалах кримінального провадження в Бердичівській окружній прокуратурі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником виключно з таких підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди, а прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не могла бути укладена.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1