Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №754/17640/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 754/17640/25

Провадження № 2/161/936/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2024 між ТОВ « Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір № 1561811 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7 000,00 грн. зі сплатою процентів (1,5% в день) та терміном користування 360 днів. Позивач вказує, що за договором факторингу набув права вимоги за цим договором.

Станом на день подання позову, заборгованість за кредитним договором становить 34545,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 7 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27545,00 грн.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі становить 34545,00 грн, судовий збір – 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 травня 2026 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову залишено без змін.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідно ч. 8 ст.128, п. 5 ч. 6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір № 1561811 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7 000,00 грн. зі сплатою процентів (1,5% в день) та терміном користування 360 днів.

Договір та додаток до договору підписано одноразовим ідентифікатором «А519», про що зазначено у п.10 Договору, п4 Додатку до договору.

Відповідно до відповіді АТ «Універсалбанк» на ухвалу суду про витребування доказів вбачається, що банком емітовано карту зазначену у позовній заяві на ім`я відповідача. Крім того надано виписку по рахунку за період з 11.06.2024 – 14.06.2024.

Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Своєю чергою відповідач користувався наданим кредитом, належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого згідно з розрахунком у нього утворилась заборгованість перед кредитором в розмірі 34545,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 7 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27545,00 грн.

18.12.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» на підставі договору факторингу № 18/12/24 за плату відступило, а ТОВ «УМ Факторинг» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідно до витягу із Акту приймання передачі Реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24, ТОВ «УМ Факторинг» набуло право вимоги до відповідача за договором № 1561811 від 11.06.2024.

Таким чином, ТОВ «УМ Факторинг» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1561811 від 11.06.2024.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «Ум Факторинг» посилається на те, що між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 був укладений договір позики, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відповідно до яких було надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

На підтвердження умов договору надано суду також розрахунок заборгованості.

За наведених обставин є підстави вважати, що ТОВ «УМ Факторинг» як клієнт за договором факторингу набув право вимоги за вищенаведеним кредитним зобов`язанням до відповідача на умовах визначених договором кредитування.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив ,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання договору позики позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики та факт невиконання зобов`язання щодо їх повернення позивачу, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі тіла кредиту – 7000 грн.

Стосовно заборгованості за відсотками - 27545,00 грн встановлено, що за користування відповідачем кредитними коштами позивач нараховував відсотки за ставкою 2,50% в день, що узгоджується з умовами договору.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні відповідати нормам чинного законодавства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про надання споживчого кредиту № 1561811 укладений 11.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5% є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Укладаючи 11.06.2024 кредитний договір кредитодавець не мав законних підстав визначати процентну ставку на рівні 1,5% за кожен день користування кредитом, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки у даному випадку не міг перевищувати 1%.

У зв`язку з цим суд здійснив власний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем.

Загальний розмір суми відсотків за користування кредитом становить: 25200 грн (7000 х 1% х 360).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не вніс жодного платежу на погашення заборгованості.

Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором, та факт невиконання ним зобов`язання щодо їх повернення первісному кредитору або позивачу, як фактору, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 32200 грн (7000 + 25200).

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2257,92 грн. (2422,40 х (32200/34545)).

Керуючись ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 78, 82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за договором № 1561811 від 11.06.2024 у розмірі 32200,00 (тридцять дві тисячі двісті) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судовий збір у розмірі 2257,92 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім гривень 92 коп.) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-г, оф. 7/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного місця проживання (ВПО): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Повне судове рішення складено та підписано 02.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК