Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №462/1286/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 462/1286/26

Провадження № 2/159/1533/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі – позивач або ТОВ «Кредит-Капітал»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач - або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 2162990 від 19.03.2020 (далі – кредитний договір) у розмірі 22960,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.03.2020 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем у електронній формі було укладено договір № 2162990 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 гривень.

30.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладеного договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № ККАУ-30042021, за умовами якого до ТОВ «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2162990, укладеного з відповідачем.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 22960,00 грн, яка складається з 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15960,00 грн заборгованості за процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач у відзиві та запереченні на відповідь на відзив не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні,

Зокрема відповідач стверджує, що не отримував належного повідомлення про відступлення права вимоги, а долучена до позову досудова вимога датована 2026 роком (після виникнення спору) і не містить доказів її відправлення та вручення.

На переконання відповідача надана позивачем платіжна інструкція свідчить про сплату понад 511 тис. грн, що не відповідає сумі позову (7000 грн тіла кредиту), не містить дати складання та ідентифікуючих даних, які б підтверджували перехід права вимоги саме за кредитним договором відповідача.

На переконання відповідача позивач не надав достатніх доказів укладення кредитного договору, заборгованість по якому є предметом спору, надав лише текст електронного договору, але не надав обов`язкових технічних доказів, таких як лог-файли, IP-адреси, дані геолокації чи підтвердження генерації одноразового ідентифікатора, які б підтвердили волевиявлення та ідентифікували підписанта.

Також відповідач зазначає, що договір був укладений на 30 днів (до 18.04.2020), проте позивач нарахував відсотки після спливу цього строку без надання доказів пролонгації договору.

Відповідач звертає увагу, що у різних документах позивача містяться, на його думку, взаємовиключні дані щодо суми заборгованості (наприклад, у позові заявлено 15 960 грн відсотків, а у витягу з реєстру боржників — 3 990 грн відсотків та 11 970 грн прострочених відсотків), що унеможливлює перевірку правильності розрахунку.

Також відповідач припускає, що "прострочені відсотки" є прихованою формою штрафних санкцій, нарахування яких заборонено в період дії карантинних обмежень (COVID-19) відповідно до Закону України № 533-IX.

Крім того відповідач заперечує стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач заявив про стягнення 8000 грн витрат на адвоката, проте не надав платіжних доручень, квитанцій чи банківських виписок, які б підтверджували фактичне понесення цих витрат.

У відзиві на позов відповідач також заявляє про застосування наслідків спливу трирічного строку позовної давності, оскільки договір укладено у 2020 році, платежів за останні три роки не здійснювалося, а строк сплив у 2023 році.

У відповіді на відзив позивач вважає аргументи відповідача безпідставними та спрямованими на уникнення відповідальності, обґрунтовуючи свою позицію наступним:

Щодо переходу права вимоги, позивач зазначає, що долучив усі необхідні докази (договір відступлення, витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі та платіжне доручення), які підтверджують законність набуття прав нового кредитора. Відсутність повідомлення боржника не робить відступлення недійсним згідно зі ст. 516 ЦК України.

Щодо факту укладення кредитного договору, то позивач зазначає, що договір підписаний аналогом власноручного підпису через введення одноразового ідентифікатора, надісланого в SMS. Факт підписання саме Відповідачем підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка містить його РНОКПП та персональні дані.

Щодо перерахування кредитних коштів, позивач зазначає, що надав повідомлення системи WayForPay про успішне перерахування 7000 грн на платіжну картку позичальника, яку той свідомо вказав при оформленні кредиту. Оскільки первісний кредитор та фінансова компанія не є банками, вони не формують виписки по особових рахунках.

Також позивач зазначає, що проценти за кредитним договром нараховувалися відповідачу правомірно, оскільки відповідно до умов договору (п. 1.5.2 та 3.1), стандартна ставка 1,90% на день нараховується як у межах строку кредитування (30 днів), так і протягом періоду прострочення, але не більше 90 днів поспіль. Таким чином, правомірний період нарахування становить 120 днів, що відповідає заявленій сумі відсотків (15 960 грн).

Також на переконання позивача, строк позовної давності ним пропущено не було, оскільки його перебіг був продовжений на час дії карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у період дії воєнного стану. Крім того, перебіг позовної давності переривався частковими платежами, які боржник здійснив 14.04.2020 та 14.05.2020.

Щодо витрат на правову допомогу, то на переконання позивача право на компенсацію цих витрат гарантоване Конституцією України та ЦПК України, а їх розмір (8000 грн) є співмірним із виконаною роботою.

16.03.2026 до суду надійшли матеріали зазначеної вище цивільної справи, яка ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2026 передана за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 головуючим у цій справі визначено суддю Смалюха Р.Я.

Ухвалою від 18.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху надавши позивачу десятиденний строк для усунення недоліків. Копію ухвали в електронному вигляді позивач отримав 19.03.2026.

20.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та представник позивача усунув визначені ухвалою суду недоліки у встановлений у ній строк.

Ухвалою від 24.03.2026 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ухвалено здійснювати подальший розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі -ЦПК України).

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 05.05.2026 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував у АТ КБ “Приват Банк” інформацію, що становить банківську таємницю, яка надійшла до суду 26.05.2026.

Ухвалою від 03.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

19.03.2020 між кредитором та позичальником укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2162990, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 7000,00 грн (п. 1.3). Тип процентної ставки є фіксованим (п. 1.5).

Умови застосування процентної ставки диференційовані: знижена процентна ставка у розмірі 0,01 % в день застосовується у межах строку надання кредиту за умови, що позичальник здійснить повне погашення заборгованості протягом цього строку або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою його закінчення (п. 1.5.1). Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день і застосовується у межах строку надання кредиту (якщо позичальник не виконав умови для застосування зниженої ставки), у межах нового строку (якщо відбулася пролонгація), а також у межах періоду прострочення, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль (п. 1.5.2).

У п. 2.1 договору зазначено, що кредитні кошти видаються у безготівковій формі, шляхом зарахування на банківську карту НОМЕР_1 .

Строк кредитування (строк кредиту) складає 30 днів (п. 1.4). Відповідно до Графіку платежів (Додаток №1), датою повернення кредиту визначено 18.04.2020 року. Умови договору передбачають право на продовження (пролонгацію) строку кредиту на таку ж кількість днів. Ініціювання пролонгації здійснюється позичальником шляхом подання заявки через особистий кабінет або шляхом здійснення платежу в сумі, що є не меншою за суму нарахованих та несплачених процентів (п. 4.1, 4.2, 4.3).

Комісії за надання кредиту умовами договору не передбачені. За порушення строків виконання зобов`язань встановлені штрафні санкції: у випадку неповернення суми кредиту та/або процентів позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 336,00 грн на 4-й день такого невиконання, та по 84,00 грн починаючи з 5-го дня за кожен день невиконання (п. 7.4.1, 7.4.2). Максимальний сукупний розмір неустойки (штрафів) не може перевищувати 50 % від суми одержаного кредиту, що становить 3500,00 грн (п. 7.4.3).

Серед інших істотних умов визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7021,00 грн (за зниженою ставкою) та 10990,00 грн (за стандартною ставкою), а реальна річна процентна ставка становить 3,66 % та 695,40 % відповідно (п. 1.7, 1.8). Умови, що впливають на розмір тіла кредиту, процентів та строк користування кредитом: позичальник має право достроково повернути кредит як у повному обсязі, так і частково, сплативши проценти лише за фактичний строк користування кредитом (п. 5.3.1). Також передбачено право позичальника відмовитись від договору протягом 14 календарних днів з дня його підписання (п. 5.3.2).

Умовами договору прямо визначено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги або договори факторингу за цим договором з будь-якою третьою особою без окремої згоди на це позичальника (п. 5.1.3).

Невід`ємними частинами кредитного договору є додатки. Додаток «Паспорт споживчого кредиту» фіксує суму кредиту 7000,00 грн на строк 30 днів, підтверджує відсутність додаткових обов`язкових послуг третіх осіб та деталізує умови застосування зниженої (3,66 % річних) і стандартної (695,40 % річних) ставок, а також розміри штрафів за прострочення. Додаток № 1 «Графік платежів» визначає внесення одного платежу 18.04.2020 року в розмірі 7021,00 грн, з яких 7000,00 грн — тіло кредиту та 21,00 грн — проценти, розраховані за зниженою ставкою.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису (п. 9.6). У реквізитах позичальника зазначено що договір підписаний позичальником за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) «M479716», зазначені ПІП відповідача, його РНОКПП, серія і номер паспорта, дата його видачі, місце реєстрації, номери мобільних телефонів, та електронної пошти.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що позичальник уклав кредитний договір № 2162990 від 19.03.2020 із ТОВ «Авентус Україна». Договір підписано електронним підписом, створеним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М479716, який було сформовано на сайті товариства та направлено позичальнику 19.03.2020 на вказаний ним номер мобільного телефону.

Довідкою ТОВ «ФК Way for Pay» від 16.12.2025 підтверджується, що 19.03.2020 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів у сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 із кодом авторизації 553945.

Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 16.05.2026 підтверджується, що у період з 19.03.2020-21.03.2020 на картковий рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 7000,00 грн. Також банком зазначено, що платіжна картка НОМЕР_3 належить відповідачу.

У розрахунку заборгованості (Картці обліку Договору) станом на 29.04.2021 кредитор зазначив, що 19.03.2020 позичальнику було видано кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. За період користування позичальнику було нараховано процентів на загальну суму 19968,90 грн. У період з 19.03.2020 по 14.04.2020 проценти нараховувались за зниженою ставкою 0,70 грн на день (всього 18,90 грн), а у період з 15.04.2020 по 10.09.2020 — за стандартною ставкою 133,00 грн на день (всього 19950,00 грн). Штрафи та пеня позичальнику не нараховувались. Заборгованість станом на 29.04.2021 складає 22960,00 грн, з яких: 7000,00 грн — залишок тіла кредиту, 15960,00 грн — залишок процентів за кредитом. Нарахування процентів припинилося 10.09.2020 року.

З розрахунку також видно, що позичальник частково сплачував за кредитним договором: 18,90 грн – 15.04.2020 року, та 3990,00 грн – 14.05.2020 року.

30.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № КККАУ-30042021. Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з п. 6.2.3 договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

Отже відповідно до вказаного пункуту договору, для переходу права вимоги додаткові дії, окрім підписання договору, не є необхідними.

Витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 30.04.2021 підтверджується, що за порядковим номером 128 зазначено право вимоги до позичальника за кредитним договором № 2162990 від 19.03.2020. Заборгованість становить 22960,00 грн, з яких: 7000,00 грн — тіло кредиту, 3990,00 грн — заборгованість по процентах, 11970,00 грн — заборгованість по прострочених процентах.

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 30.04.2021 підтверджується його підписання між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ «Авентус Україна».

Досудовою вимогою від 13.02.2026 підтверджується звернення ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до позичальника з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 22960,00 грн.

Випискою з ЄДР від 27.09.2021 підтверджується, що позивач здійснює інші види кредитування та надання інших фінансових послуг відповідно до КВЕД 64.92 та 64.99.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 2162990 про надання споживчого кредиту від 19.03.2020 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M479716», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до умов кредитного договору позикодавець має право без згоди відповідача поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв`язку з чим відбудеться зміна сторони – кредитодавця за цим договором.

Відповідно до умов договору уступки права вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2021 позивач набув право вимоги за кредитним договором з моменту підписання самого договору уступки права вимоги. Актом прийому-передачі реєстру прав вимоги та витягом з реєстру прав вимоги, підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором відповідача до позивача.

Умови договору не містять вимоги про те, що права вимоги за кредитними договорами набуваються новим кредитором лише після здійснення ним оплати.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідкою ТОВ «ФК Way for Pay» від 16.12.2025 підтверджується, що 19.03.2020 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів у сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 із кодом авторизації 553945.

Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 16.05.2026 підтверджується, що у період з 19.03.2020-21.03.2020 на картковий рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 7000,00 грн. Також банком зазначено, що платіжна картка НОМЕР_3 належить відповідачу.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 19.03.2020 (строк кредитування), однак цей строк може бути продовжений не більше як 90 днів за домовленістю сторін.

Умови договору передбачають право на продовження (пролонгацію) строку кредиту на таку ж кількість днів. Ініціювання пролонгації здійснюється позичальником шляхом подання заявки через особистий кабінет або шляхом здійснення платежу в сумі, що є не меншою за суму нарахованих та несплачених процентів (п. 4.1, 4.2, 4.3).

Умовами кредитного договору не передбачене автоматичне продовження строку кредитування.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник ініціював пролонгацію шляхом подання заявки через особистий кабінет.

Отже, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором настав 18.04.2020.

Докази того, що відповідач повністю погасив суму кредиту, у матеріалах справи відсутні.

Контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту позичальник не надав.

Отже, позивач вправі вимагати повернення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,01% на день (п. 1.5.1 договору) за умови, що позичальник здійснить повне погашення заборгованості по кредиту протягом 3 днів що слідує за датою закінчення строку кредитування - 18.04.2020 (відповідно до Графіку платежів).

Водночас, якщо умови п. 1.5.1 не будуть виконані, позичальнику нараховуються проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, що складає 1,90 % на день, починаючи з дня видачі кредиту (п. 1.5.2).

З розрахунку заборгованості видно, що позичальник що позичальник частково сплачував за кредитним договором: 18,90 грн – 15.04.2020 року, та 3990,00 грн – 14.05.2020 року.

Зазначене свідчить. Що позичальник умови п. 1.5.1 кредитного договору не виконав, всієї заборгованості за кредитним договором ні до 18.04.2020, ні до 21.04.2020 — не погасив.

Отже, у позичальника виник обов`язок сплатити проценти за користування кредитними коштами виходячи з розміру 1,9% на день, починаючи з дати видачі кредиту.

Умови пролонгації строку кредитування позичальником виконані не були, а тому строк кредитування закінчився 18.04.2020.

Відтак, за період з 19.03.2020 по 18.04.2020 позичальнику мало бути нараховано процентів на суму 3990,00 грн (7000,00 грн * 1,9% на день * 30 днів).

Водночас відповідач сплатив 18,90 грн – 15.04.2020 року та 3990,00 грн – 14.05.2020 року.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач оплачував за кредитним договором у більшому розмірі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача є підставною лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6981,10 грн (7000,00 грн тіла кредиту + 3990,00 грн нарахованих процентів — 18,90 грн — 3990,00 грн).

Щодо застосування заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України було запроваджено карантин.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12. У ньому передбачено, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин, запроваджений у зв`язку з поширенням COVID-19, було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, яка набрала чинності 01 липня 2023 року.

Водночас, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану строки, визначені статтями 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого стану.

Надалі Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 пункт 19 було викладено у новій редакції, якою передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначеної цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У подальшому пункт 19 Перехідних положень ЦК України було виключено Законом України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Отже у період з 30.03.2020 по 04.09.2025 строк позовної давності або продовжувався, або зупинявся.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором яка виникла 18.04.2020.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строку позовної давності на звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 6981,10 грн заборгованість за тілом кредиту; у стягненні 18,90 грн тіла кредиту та 15960,00 грн процентів, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 809,64 грн (30,40% від 2662,40 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги № 0107. Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правничої допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції. Вартість надання послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ (п. 2.3), а строк дії договору становить 3 роки (п. 1.4).

Актом наданих послуг № 1080 від 13.02.2026 підтверджується, що адвокатське об`єднання надало позивачу послуги з правової допомоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором відповідача. Вартість наданих послуг становить 8000,00 грн.

Детальним описом наданих послуг від 13.02.2026 підтверджується обсяг правової допомоги, наданої адвокатським об`єднанням позивачу.

Копією ордера адвоката від 02.07.2025, що міститься в матеріалах справи, підтверджуються повноваження адвоката на надання правової допомоги.

На переконання суду розмір понесених позивачем судових витрат є співмірним складності справи та суми позову, відповідач не довів суду протилежного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На переконання суду, надані позивачу послуги були необхідними та пов`язані з розглядом спору, не є надмірними, відповідають складності справи та виконаній роботі.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 8000,00 грн, які підлягають розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 6981,10 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 30,41% від суми позову – 22960,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 30,41% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 2512,80 грн (30,41% від 8000,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2162990 від 19.03.2020 у розмірі 6981,10 грн заборгованості за тілом кредиту.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18,90 грн процентів в розмірі 15960,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 809,64 грн та 2512,80 грн витрат на правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх; ЄДРПОУ 35234236);

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене 04.06.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх