Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №156/177/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/177/26

Провадження № 1-кп/156/61/26

В И Р О К

Іменем України

04 червня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел.Іваничі Волинської області кримінальне провадження № 12025030520000765 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Нововолинськ, Волинської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, слюсаря ТОВ «Вербена», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 07.10.2025 у справі №165/2963/25, яка набрала законної сили 17.10.2025, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови.

Так, 20.12.2025 о 16 год 00 хв ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до вищевказаних рішень суду, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати дані судові рішенні, умисно їх не виконував, зокрема, умисно керував по бульвару Шевченка у місті Нововолинськ Володимирського району Волинської області транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT28» д.н.з. НОМЕР_2 аж поки не був виявлений та зупинений працівниками ГРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.

Крім того, 06.01.2026 о 17 год 55 хв ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до вищевказаних рішень суду, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати дані судові рішенні, умисно їх не виконував, зокрема, умисно керував у селищі Іваничі, Володимирського району, Волинської області транспортним засобом «Volkswagen» моделі «LT28» д.н.з. НОМЕР_2 аж поки не був виявлений та зупинений працівниками ГРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Тому суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю та його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, з його слів - активно допомагає армії та військовим, до адміністративної відповідальності протягом 2025-2026 р р. притягувався за порушення правил дорожнього руху, а саме: ч. 3, 5 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також 20.12.2025р. було складено адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 130 КУпАП; скарг від сусідів на вищевказаного громадянина до відділення поліції не надходило; на профілактичних обліках у ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області гр. ОСОБА_4 не перебуває, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, під консультаційним наглядом у зазначених спеціалістів не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину у вчиненому правопорушенні визнав, відповідно до платіжної інструкції 16.02.2026 обвинувачений перерахував на рахунок Військової частини НОМЕР_3 10 000,00 грн благодійного внеску для забезпечення обороноздатності України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді мінімального штрафу, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення (злочину). Саме такий вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувались, підстав для його застосування суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно обвинуваченого не накладено.

Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 174, 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п"ятсот) гривень 00 копійок.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «LT28» д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «LT28» д.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 – повернути володільцеві ОСОБА_4

- оптичний диск з відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейськимх ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яких зафіксовано керування транспортними засобом ОСОБА_4 , який позбавлений права керування транспортними засобами – залишити у матеріалах кримінального провадження № 12025030520000765.

- оптичний диск з відеозаписом, на якому зафіксовано ознайомлення ОСОБА_4 із постановою Нововолинського міського суду Волинської області, згідно з якою він позбавлений права керування транспортними засобами – залишити у матеріалах кримінального провадження № 12025030520000765.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1