Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №154/825/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/825/26

2/154/836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії підготовчого розгляду в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на майно та визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до суду до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та визнання права на завершення приватизації.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом від 05.10.2000, в тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт 05.10.2000 року, який посвідчений секретарем Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського (зараз Володимирського) району Волинської області, і на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, що усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає дочці ОСОБА_1 .

Крім вищезазначеного спадкового майна, після смерті спадкодавця, залишилось право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку, розмір якої не визначено, відповідно до рішення Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області №19/40 від 01.04.1994 «Про приватизацію землі на території сільради». Відповідно до витягу з погосподарської книги №1 за 2016-2023 Зимнівської сільської ради від 24.07.2023 №218 «По особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з надвірними будівлями та спорудами належав ОСОБА_2 . За особовим рахунком рахується 0,25га земельної ділянки для ОЖБ.

Зазначає, що частину спадкового майна, нею вже прийнято та переоформлено на своє ім,я.

Однак в даний час виникла необхідність оформити право власності на решту спадкового майна та при підготовці необхідних документів було виявлено, що відсутні правовстановлюючи документи на спадкове майно, що є перешкодою для оформлення та отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальному порядку. При цьому, в порядку досудового врегулювання спору, в усному порядку звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» а саме на земельну ділянку площею 0,25 га, яка згідно з рішенням Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 01.04.1994 року № 19/40 «Про приватизацію землі на території сільради», була безкоштовно передана для приватизації ОСОБА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за заповітом, яке вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.02.2026 ухвалою Володимирського міського суду відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 30.03.2026

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Жук М.В. на розгляд справи не з`явились, надали до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та слухати справу у їх відсутність.

Представник відповідача також у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що не заперечує щодо визнання позовних вимог у повному обсязі, та просить провести розгляд за його відсутність.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає за можливе провести розгляд справи у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12,13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із фактичних даних, які містяться в матеріалах справи, правовідносини щодо набуття права власності на спадкове майно виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 01 січня 2004 року та продовжують існувати у даний момент.

У відповідності до п. п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За таких умов, при розгляді даного спору суд опирається на норми законодавства, які діяли як до 01 січня 2004 року, так і на даний час, залежно від часу виникнення та існування відповідних правовідносин.

У відповідності до ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР (1963 року), які діяли на момент смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Льотничівською сільською радою 17.03.2003.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане видане с/р Хобултова Володимир-Волинського району Волинської області 12.05.1961.

14.05.1977 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 , у зв,язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_6 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 видане с/р Хобултова Володимир-Волинського району Волинської області 14.05.1977.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.2003, ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема права на земельну ділянку частку, загальною площею 3,19га, в межах території Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Витягом з по господарської книги №1 за 2016-2023 роки Зимнівська сільська рада Володимирського району Волинської області підтвердила , що по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 . Рік побудови 1970. За особовим рахунком рахується 0,25га земельної ділянки для ОЖБ.

Згідно п.п.6,7 Наказу Центрального Статистичного Управління СРСР «Про затвердження форм та Інструкції по веденню господарського обліку в сільських Радах народних депутатів» № 5-24/25 від 12.05.1985 року, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходиться на праві приватної власності громадян.

Архівним витягом з рішення сесії Льотничівської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 01.04.1994 №19/40 «Про приватизацію землі на території сільради» за №1205/01-29 від 10.10.2023, сільська рада народних депутатів вирішила затвердити списки на приватизацію землі громадян, які мають право на приватизацію земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, згідно з додатком №1 «…89. ОСОБА_2 «розмір земельної ділянки не зазначено». «Розмір земельних ділянок будуть уточнені при видачі державних актів на право власності».

За відомостями Волинської регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи», відповідно до рішення Зимнівської сільської ради від 29.08.2022 №24/14 «Про перейменування вулиць на території Зимнівської територіальної громади» до словника вулиць Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в АДРЕСА_1 .

Заповіт від імені покійної ОСОБА_2 посвідчувався секретарем Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського (зараз Володимирського) району Волинської області Процик Н.І., за реєстровим номером №278.

Згідно заповіту ОСОБА_2 зробила таке заповітне розпорядження, що на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, що все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і все те, що буде належати їй на день її смерті, і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_1 .

Також встановлено, що крім позивачки, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Позивачкою зазначено, що в порядку досудового врегулювання спору, в усному порядку вона звернулась до нотаріальної контори з метою оформлення права на спадкове майно, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду щодо їх застосування.

Ст. 544 УРСР (1963 року) наголошує, що заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85212624 від 12.06.2026 та за параметрами запиту у Спадковому реєстру щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чинним є заповітне розпорядження, зроблене ОСОБА_2 .

У відповідності до ст.534 ЦК УРСР (1963 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

У відповідності до ст.346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодаємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

На підставі викладеного, суд вважає, що право позивачки на успадкування всіх прав та обов`язків померлої підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, вона не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті матері права власності на спадкове майно та визнання права на завершення приватизації на земельну ділянку є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.ст.524-525, 529, 548-549 ЦК Української РСР (1963 року - в редакціях часу правовідносин, на момент їх виникнення та існування), ст.ст.15, 328, 392, 1217-1218, п. п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на майно та визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 Першотравнева),10, с. Володимирівка, Володимирського району, Волинської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельної ділянки площею 0,25 га, яка згідно з рішенням Льотничівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 01.04.1994 року № 19/40 «Про приватизацію землі на території сільради», була безкоштовно передана для приватизації ОСОБА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна Пустовойт