Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №932/8937/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1893/26 Справа № 932/8937/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 09 липня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вимог ст. 12 цього Закону електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору № 1236-4804 від 09 липня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума - кредиту 10 200,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів; знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений ним в особистому кабінеті.

Відповідач порушив умови кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором після спливу строку кредитування, внаслідок чого станом на 15 липня 2024 року загальний розмір заборгованості становить: 101 286,00 грн, з яких 10 200,00 грн - заборгованість за кредитом; 91 086,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Водночас кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в сумі 50 286,00 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором у сумі 51 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року в сумі 51 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість — 10 200,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами — 40 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір № 1236-4804 від 09 липня 2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, а фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, у свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем та підтвердили належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Представник скаржника зауважує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на порушення у кредитному договорі вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, а надмірні відсотки є несправедливим тягарем для споживача, які незаконно нараховано поза межами строку дії договору після 03 травня 2024 року по 15 липня 2024 року, що в порушення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є фактично штрафом за прострочення, а не платою за користування. Також в апеляційній скарзі вказує на відсутність доказів укладення договору, зокрема, відсутність підпису на умовах та правилах надання послуг (ст. ст. 207, 1055 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію») та недодержання позивачем процедури досудового врегулювання спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначило, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені в договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства У свою чергу, відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, в тому числі визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснює лише нарахування за відсотками за користування кредитом згідно з п. 4.10. та п. 10.1. договору про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 в межах строку кредитування, що погоджений сторонами, а тому відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку з чим просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1236-4804, за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 10 200,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена відсоткова ставка - 2,5 % в день, стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «А4550» для підписання цього кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та паспортом споживчого кредиту.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», паспорт споживчого кредиту є складовими частинами кредитного договору та містять інформацію про кредитодавця, умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту, суму кредитного ліміту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, відсоткову ставку, комісію за видачу кредиту, порядок повернення кредиту та всі суттєві умови кредитного договору.

При цьому у вказаному договорі міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, а саме: номер, серія, дата та орган, який видав паспорт, ідентифікаційний номер позичальника, місце реєстрації, особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому, заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті, як зазначено судом першої інстанції, відсутні сумніви щодо неможливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Згідно з п. 4.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року розмір кредитного ліміту, тобто загальна сума кредиту складає 10 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору датою надання/видачі кредиту є 09 липня 2023 року.

Пунктом 4.6 Договору визначено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

Згідно з пунктом 4.7 Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована.

Пунктом 4.10 Договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою ставкою, та/або пільговою процентною ставкою.

Відповідно до п. п. 4.12, 4.13, 4.14 Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 03.05.2024. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять цілих, нуль сотих відсотків. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 10 200,00 грн та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом.

Згідно з п. 5.1 Договору позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 4.12 цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п. п. 2.3, 4.8 Договору заявлений строк користування кредитом складає 14 календарних днів, заявлений строк - це обраний позичальником в момент укладання кредитного договору строк користування кредитом протягом якого може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 4.12 Договору строк кредитування, строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів, датою повернення (виплати) кредиту є 03 травня 2024 року.

Тобто, заявлений у п. п. 2.3, 4.8 строк - це строк на користування кредитом за зниженою процентною ставкою, який становить 14 днів. Водночас строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 днів (п. 4.12. Договору) до 03.05.2024.

На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 200,00 грн у матеріалах справи наявна довідка про перерахування суми кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року через платіжну систему LiqPay, платіж № 2337509034, а також лист (довідка) АТ КБ «Приватбанк», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме: НОМЕР_1 .

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок, вказаний відповідачем під час заповнення заявки.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про платіжні послуги», якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту, не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало умови договору про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року. При цьому відповідач у порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем не здійснено жодного платежу за кредитом. Таким чином, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитом станом на 15 липня 2024 року утворилась заборгованість в сумі 101 286,00 грн, яка складається з: 10 200,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 91 086,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами.

Враховуючи, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника ОСОБА_1 програми лояльності, частково списано заборгованість за нарахованими відсотками в загальній сумі 50 286,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором. Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 51 000,00 грн, з яких: 10 200,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 40 800,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 3-6, 8, 10, 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року містить усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема персональні дані відповідачки, її ідентифікаційні відомості та адресу місця проживання.

Зазначена договір підписаний відповідачем власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

Також, підписуючи договір, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами договору про відкриття кредитної лінії разом з Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом і Таблицею споживчого кредиту та надала згоду на їх застосування, що прямо передбачено умовами договору.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач надав банку (відповідачу) необхідні анкетні дані, а також погодився на обробку інформації та отримання повідомлень від банку, що є складовою договірних відносин сторін та підтверджує її участь у процедурі укладення договору.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про належне укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди з усіх його істотних умов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитний договір укладений між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України, сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, зокрема, сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка за кредитом, розмір процентів за користування кредитом, річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та, виходячи з обраних споживачем умов кредитування, відповідач ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту та підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладанні кредитного договору сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а тому кредитний договір не відповідає положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, колегія судів не бере до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, враховуючи принцип свободи договору та умови договору про відкриття кредитної лінії № 1236-4804 від 09 липня 2023 року, відповідно до умов якого (п. 4.10. кредитного договору) фіксована, стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом, і саме з такими умовами погодився відповідач, підписуючи договір.

Аргументи апеляційної скарги про те, що нараховані проценти за користування кредитом виходять за межі встановлені законом, є безпідставними, оскільки підписавши кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо істотних умов цього договору, з яким ознайомився та погодився відповідач, а умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів протягом строку дії кредитного договору.

Посилання представника відповідача на несправедливість умов договору в частині нарахування надмірних відсотків, як несправедливого тягаря для споживача, та на непропорційність заявленої до стягнення суми процентів з огляду на порушення засад справедливості, добросовісності і розумності також не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для відмови у позові. Сам по собі розмір нарахованих процентів, визначений відповідно до умов договору, не свідчить про їх несправедливість, а укладення договору на відповідних умовах є проявом свободи договору. При цьому нарахування процентів поза межами строку кредитування не здійснювалося та не заявлялося позивачем до стягнення, зважаючи на те, що нарахування відсотків відбувалося за період 09 липня 2023 року по 03 травня 2024 року включно, тобто протягом 300 календарних днів.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення відсотків після спливу строку кредитування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача щодо необхідності списання відсотків на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості позивачем не заявлені вимоги про стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України щодо сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору та необхідність їх коригування судом є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та зводяться до незгоди відповідача з наслідками невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Також безпідставними є й аргументи представника відповідача про неналежне дослідження судом першої інстанції доказів у справі та встановлення дійсних обставин справи не в повній мірі, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України та дійшов вмотивованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Отже, інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлення факту існування заборгованості та правомірності вимог позивача про її стягнення, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення суду, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх спростував.

Тож колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не містять передбачених законом підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та відповідно для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуто, що свідчить про порушення прав кредитора, який вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення грошових коштів відповідно до умов договору.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, які доведені належними та допустимими доказами, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 51 000,00 грн, з яких: 10 200,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 40 800,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Водночас заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича