Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №243/5103/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5142/26 Справа № 243/5103/25 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №243/5103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Горлівської міської ради про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та її стягнення, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ландар Наталії Володимирівни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Проніна С.Г., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та її стягнення.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді недоотриманої за життя пенсії за період з 21 жовтня 2021 року по 30 листопада 2024 року в сумі 100 927,38 грн.

Вказує, що вона прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись у встановлений законом строк з письмовою заявою до нотаріуса, внаслідок чого була заведена спадкова справа №373/2024. Разом з тим, постановою державного нотаріуса Другої броварської державної нотаріальної контори Куценка Є.О. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, у зв`язку з ненаданням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме нотаріусом було встановлено наявність заповіту виданого Першою Горлівською державною нотаріальною конторою 20 серпня 1993 року, який був посвідчений і зареєстрований в реєстрі за №1-3655, зміст якого неможливо встановити, оскільки його оригінал зберігається в архіві на тимчасово окупованій території України.

Стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає.

У зв`язку з цим просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеної за період з 21 жовтня 2021 року по 30 листопада 2024 року у сумі 100 927,38 грн., та стягнути її з відповідача.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області, Горлівської міської ради, про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та її стягнення задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом та стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 21 жовтня 2021 року по 22 листопада 2023 року у сумі 100 927,38 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області судовий збір у сумі 1 211,20 грн., на користь ОСОБА_1 .

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ГУ ПФУ в Донецькій області - адвокат Ландар Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області винесено з порушенням норм матеріального права, на підставі одностороннього та неповного з`ясування всіх обставин, що є підставою для його скасування.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано те, що кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією).

Вказує, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) перебувала на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Бахмут як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058.

Зауважує, що нарахування пенсійних коштів ОСОБА_2 не проводилось з 01 жовтня 2016 року у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Звертає увагу, що судом першої інстанції помилково не враховано те, що за даними підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території ОСОБА_2 у встановленому порядку до органів ПФУ не зверталась. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах ПФУ відсутня.

Вказує, що пенсійна справа знята з обліку з 01 грудня 2023 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно свідоцтва про смерть від 22 травня 2024 року серія НОМЕР_1 , місце смерті ОСОБА_2 – Донецька область, м. Горлівка.

Листом №0500-0215-8/117803 від 09 грудня 2024 року на запит державного нотаріуса Другої броварської державної нотаріальної контори Київської області Куценко Є.О. відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області помилково повідомив про наявність сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 100 927,38 грн. за період з 21 жовтня 2021 року по 30 листопада 2023 року.

Зазначає, що у подальшому, враховуючи вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, відповідачем визнано недійсним лист від 09 грудня 2024 року №0500-0215-8/117803, про що повідомлено Нотаріуса листом №0500-0215-8/62230 від 23 червня 2025 року щодо відсутності недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Вказані обставини помилково не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Зауважує, що за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , яка мешкала на тимчасово окупованої території України, до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ не зверталась, а відтак пенсія за період за період з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2023 року не підлягала нарахуванню і не була їй нарахована.

Окрім цього зазначає, що судом першої інстанції помилково не було враховано те, що кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією), а тому пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі та не можуть вважатися недоотриманою пенсією, і не підлягають виплаті членам сім`ї померлого.

Вважає, що право на нарахування (перерахунок) пенсійних виплат є нерозривно пов`язаним з особою пенсіонера.

У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задовольнити, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Миролюбова О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року законне, обґрунтоване та правильне по суті. Підстави для його скасування відсутні.

Вказує, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Зауважує, що спадкодавець ОСОБА_2 у період часу з 21 жовтня 2021 року по 22 листопада 2023 року пенсійні виплати не отримувала, проте мала право на їх отримання в зазначений період, а тому суд правильно дійшов висновку про те, що позивач, як спадкоємець має право на отримання суми недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини. Не визнання ГУ ПФУ в Донецькій області права спадкодавця ОСОБА_2 на спадкове майно є безпідставними.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з інших підстав суду не надано, в той час як відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає про припинення виплати пенсії спадкодавцеві з 01 жовтня 2016 року та вказує, що за поновленням виплати пенсіонер не зверталась, тому пенсія їй не нараховувалась.

Отже, посилання відповідача ГУПФУ в Донецькій області, що спадкодавець за життя не виявила бажання поновити виплату своєї пенсії та не зверталася з відповідною заявою до УПФУ, тому пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу.

Зауважує, що жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, або не проходження фізичної ідентифікації особи.

Вважає доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують доводів, викладених в рішенні суду, рішення суду є цілком законним та вмотивованим, апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим, просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 травня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Горлівка Донецької області, в Україні.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується витягом №00044574944 від 17 квітня 2024 року та витягом №00044575282 від 17 квітня 2024 року.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №81632948 від 24 червня 2025 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Другою броварською державною нотаріальною конторою 22 травня 2024 року була заведена спадкова справа №373/2024, у спадковому реєстрі №72472175.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи №373/2024, які були витребувані судом у державного нотаріуса, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , шляхом звернення із заявою до нотаріуса у встановлений законом строк.

Окрім позивача із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто більше не звертався, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , які б прийняли спадщину відсутні.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №77209381 від 05 червня 2024 року, встановлено наявність запису про заповіт ОСОБА_2 , посвідченого Першою Горлівською державною нотаріальною конторою 20 серпня 1993 року, зареєстрований в реєстрі за №1-3655.

Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №1122/1188-27-25/15.1 від 10 січня 2025 року, територія Горлівського району Донецької області з 07 квітня 2014 віднесена до тимчасово окупованої території України. Правонаступником Першої Горлівської державної нотаріальної контори була Горлівська державна нотаріальна контора, яка ліквідована згідно з наказом Міністерства юстиції України №1686/5 від 05 травня 2023 року. Документи нотаріального діловодства та архіву, у тому числі спадкові справи, Першої Горлівської державної нотаріальної контори до правонаступника або Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо.

Як вбачається з листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №6704/7017-27-25/15.1 від 21 лютого 2025 року, документи нотаріального діловодства та архіву Першої Горлівської державної нотаріальної контори 2000 року були передані до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який знаходиться у місті Донецьк. Вся територія Донецького району з 07 квітня 2014 року віднесена до тимчасово окупованих територій України. Документи нотаріального діловодства та архіву, які зберігались у Донецькому обласному державному нотаріальному архіві, що знаходився у м.Донецьку, не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію.

Згідно Листа ГУ ПФУ в Донецькій області №0500-0215-8/117803 від 09 грудня 2024 року, недоотримана пенсія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 21 жовтня 2021 року по 30 листопада 2024 року складає 100 927,38 грн.

Постановою державного нотаріуса Другої броварської державної нотаріальної контори Куценка Є.О. №641/02-31 від 28 березня 2025 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, у зв`язку з ненаданням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, через неможливість встановити зміст заповіту виданого Першою Горлівською державною нотаріальною конторою 20 серпня 1993 року, який був посвідчений і зареєстрований в реєстрі за №1-3655 та кола спадкоємців, які фактично прийняли спадщину.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , отже успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мала право на їх виплату на момент своєї смерті. Разом з тим, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права на отримання спадщини, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю доступу до змісту заповіту складеного за життя ОСОБА_2 через тимчасову окупацію частини території України, а також у зв`язку із невизнанням відповідачем ГУПФУ в Донецькій області права спадкодавця на спадкове майно.

Суд вважав, що відсутність доступу до оригіналу заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 , за встановлених в судовому засіданні обставин, прийняття позивачем як спадкоємцем першої черги за законом спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , та відсутністю інших спадкоємців, унеможливлює реалізацію позивачем своїх спадкових прав, що безпосередньо порушує її право власності.

Спадкодавець ОСОБА_2 у період часу з 21 жовтня 2021 року по 22 листопада 2023 року пенсійні виплати не отримувала, проте мала право на їх отримання в зазначений період, а тому позивач, як спадкоємець має право на отримання суми недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов?язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати).

Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV) та інших нормативноправових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативноправових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються , зокрема, умови набутгя права та порядок визначення pозмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон №1058).

Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічні положення містяться у пункті 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ПФУ від 25.11.2005 №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України".

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

У справі, що переглядається, колегія суддів звертає увагу, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов?язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату їй, як спадкоємцю, сум страхових виплат за період з 21 жовтня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 100 927,38 грн., належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Отже, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року - немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ландар Наталії Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2026 року у цивільній справі №243/5103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Горлівської міської ради про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та її стягнення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 03.06.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв