Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №727/2906/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2906/26

Провадження № 1-кп/727/268/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальне провадження №1202626302000001 від 02.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, раніше не судимого, не одруженого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального Кодексу України, -

Сторони кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_3

Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6

встановив:

ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, діючи всупереч вимогам Закону України « Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року та Закону України « Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, а саме кросплатфоменного месенджеру «Телеграм» через чат «Босс», домовившись із невстановленою під час досудового розслідування особою – оператором Інтернет – магазину з продажу наркотичних засобів та психотропних речовин « Босс», придбав з метою збуту 5 прозорих полімерних пакетів із застібкою обмотаних ізолентою червоною та 5 згортків обмотаних жовтою ізолентою із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, упакування з порожніми зіп пакетами в кількості 100 штук в розмірі 70*100, 100 штук в розмірі 80*120, малі магніти « шайби» в кількості 85 шт., які за грошову винагороду в сумі 2000 грн. повинен був розкласти в різних місцях м.Чернівці.

Після чого, реалізуючи всій злочинний умисел, направлений на збут наркотичних засобів та психотропних речовин, переслідуючи мет особистого збагачення, рухаючись по вул. Полєтаєва, 12 м.Чернівці був упинений працівниками поліції на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію».

В подальшому, о 17:36 годині 02.01.2026 слідчо-оперативна група в присутності понятих, за адресою м.Чернівці, вул. Полєтаєва, 14 у встановленому законом порядку, затримано ОСОБА_3 на підставі ст. 285-2 КПК України, під час безперервного відео було оглянуто та вилучено належні ОСОБА_3 5 прозорих полімерних пакетів із застібкою обмотаних червоною ізолентою та 5 згортків обмотаних жовтою ізолентою із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, упакування з порожніми пакетами у кількості 100 шт. в розмірі 70-100, 100 шт. в розмірі 80*120, малі магніти « шайби» в кількості 85 шт., які останній зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/126-26/173 НЗПРАП від 09.01.2026 надана на дослідження порошкоподібна речовина, яка знаходилась в двох пакетах містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін, загальною вагою 0,5183 г.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/126/--26/170 НЗПРАП від 08.01.2026 надані на дослідження порошкоподібні речовини, які знаходились в восьми пакетах з полімерного матеріалу із застібкою у вигляді згортків з липкої стрічки, містять в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено-амфетамін, загальною вагою 2,5048 г.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, незаконно придбав, зберігав з метою збуту речовини, обіг якої обмежено- амфетамін у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що він через «Тереграм» зайшов на сайт та йому запропонували заробити гроші. Через Нову пошту він тримав посилку із згортками та коли йшов з ними, то був затриманий працівниками поліції. Згортки у нього вилучили. Він звернувся в органи поліції, щоб винних притягнули до відповідальності, співпрацював зі слідчим, перерахував кошти на ЗСУ. У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (рішення від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», заява № 36655/02), у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_3 незаконно придбав, зберігав з метою збуту, психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін у великих розмірах.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення те, що даний злочин відноситься до категорії тяжких, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, активно співпрацював з органами поліції, вживав заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, добровільно перерахував грошові кошти на ЗСУ, його ставлення до вчиненого.

Суд враховує, що ОСОБА_3 у вчиненому щиро розкаявся, активно прияв розкриттю злочину, як пом`якшуючі обставини.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Положеннями статті 69 Кримінального кодексу України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Однак, не зважаючи на те, що вказана умова міститься в собі посилання на взаємозв`язок між наявністю сукупності пом`якшуючих покарання обставин з істотним зниженням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення суди не звертають увагу на вказану обмежувальну умову та призначають покарання «нижче нижчого» лише за наявності кількох пом`якшувальних обставин.

Зі змісту ч. 1 ст. 69 КК України слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально-караного діяння.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 розкаявся у вчиненому, співпрацював з органами поліції щодо притягнення винних до відповідальності, вчиняв самостійні кроки в цьому напрямку ( а саме звернувся до органів поліції щодо реєстрації кримінального провадження відносно осіб, які розповсюджують наркотичні засоби через месседжери), його ставлення до вчиненого, обставини вчиненого ним злочину, добровільне перерахування 130000 грн. на потреби ЗСУ, його поведінку під час судового розгляду, відсутність ризиків для продовження строку запобіжного заходу, в зв?язку з чим обвинувачення не зверталось із клопотанням до суду, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання та з врахуванням даних про особу винного, його критичне ставлення до вчиненого, щире каяття, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.307 КК України на підставі ст. 69 КК України.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, з урахуванням чого суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_3 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд вбачає підстави для застосування ст.75 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_3 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Судові витрати за проведення експертизи повинні бути стягнуті з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 484 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом цього часу не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, а саме: без дозволу органу пробаціїї не буде міняти місце проживання, роботи, періодично з`являтись в органи пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 9805,40 гривень.

Речові докази – амфетамін вагою 2,5048 грам, що зберігається в сейф пакеті № 2388490, 2901375 ЦЗ ГУ НП в Чернівецькій області – знищити. Зіп-пакети, які знаходяться в сейф пакеті PSP 3239905 в камері речових доказів Чернівецького РУП – знищити, мобільний телефон марки Айфон 11, який упакований в сейф пакет № 5455237 і знаходиться в камері зберігання речових доказів Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ( а.с. 83) – конфіскувати в дохід держави.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1