Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №347/2386/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2386/25

Провадження № 2/347/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

з участі секретаря Атаманюк О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Косів в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В:

11.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 16 серпня 1992 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , про що виконкомом Вербовецької сільської ради Косівського району в Івано-Франківській області в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 15. Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1992 року.

Позивач звертає увагу на те, що протягом останніх двох років сімейних стосунків сторони не підтримують та проживають окремо. На даний момент ведення між ними спільного господарства теж припинено. Однак шлюб з відповідачем офіційно не розірвали у зв`язку з тим, що не хочуть громадського осуду з боку односельчан.

Позивач зазначає, щопід час шлюбу сторонами спільно нажито житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (домоволодіння) на АДРЕСА_1 загальною площею 182,80 кв.м., житлова площа 148,70 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1065176326236. Дане домоволодіння, окрім житлового будинку літера А), складається наступних господарських споруд і будівель: стодола (літера Б); погріб (літера Б1); стайня (літера В); літня кухня (літера Г); гараж (літера Д); навіс (літера Е); колодязь (літера ЇМ); ворота (літера N1); огорожа (літера N2). Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами становить 292600 (двісті дев`яносто дві тисячі шістсот) гривень, що підтверджується Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 від 23 вересня 2025 року. Даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,0861 га з кадастровим номером: 2623682403:03:005:0152. Право власності на вказаний житловий будинок підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 № 71390864 від 26.10.2016 року.

Позивач вказує, що дане майно є спільною власністю подружжя, оскільки набуто та створено за час їхнього шлюбу.

Позивач стверджує, що згоди щодо поділу спільного майна подружжя у позасудовому порядку вони з відповідачем не досягнули, а тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у 1992 році після укладення шлюбу між сторонами мати позивача придбала для подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фундамент для будівництва власного житла. Документів на будинок при купівлі фундаменту не було. Сторони спільними зусиллями (фізичними і матеріальними) будували будинок, а її мати їм допомагала матеріально в той час, як ОСОБА_1 доглядала своїх дітей. Протягом 1996-1997 років ОСОБА_1 працювала поваром у столовій, у подальшому сторони їздили на заробітки за кордон. Будинок будували протягом 6-7 років, який у подальшому чоловік ОСОБА_3 традиційно зареєстрував на себе, а потреби у перереєстрації не виникало. У подальшому подружжя припинило подружні відносини та стало проживати окремо, а ОСОБА_1 пішла проживати із її матір`ю, яку доглядає.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив, що в сепні 1992 року сторони зареєстрували шлюб, після чого родичі позивача придбали подружжю земельну ділянку без забудов. Подружжя проживало після уклаження шлюбу у будинку матері позивача та почало будівництво на придбаній земельній ділянці вланого житла, а після народження сина сторін у 2000 році перейшло проживати до побудованої на вказаній земельній ділянці літньої кухні і продовжили будівництво житлового будинку та господарських споруд. Спірний будинок з господарськими спорудами було побудовано після одруження сторін. Право власності на придбану земельні ділянку та споруди було зареєстровано на нього у 2016 році, коли було завершено будівництва житлового будинку. У будівництві фінансово допомагали родичі позивача, а його батько допомагав у будівництві власним трактором та фізичною силою. Він із дружиною їздили на заробітки за кордон, а отримані кошти спрямовували на сім`ю та будівництво. Не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона з 1979 по 2020 роки працювала в сільській раді с.Старий Косів, знає сторони, так як вела податковий облік місцевих жителів. Стверджує, що щороку бачила, що сторони, будучи подружжям, «з нуля» будували будинок в АДРЕСА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є першим сусідом сторін зліва. Стверджує, що сторони разом почали будувати будинок на початку 2000-х років та будівництво тривало близько п`яти років. Мати позивача допомагала у будівництві фінансово.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 16 серпня 1992 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали шлюб у виконкомі Вербовецької сільської ради Косівського району в Івано-Франківській області, після чого, прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1992 року (а.с.5).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1065176326236 знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 182,80 кв.м., житлова площа 148,70 кв.м., складається з наступних господарських споруд і будівель: стодола, Б; погріб, Б1; стайня, В; літня кухня, Г; гараж, Д; навіс, Е; дворова вбиральня, Є; колодязь; ворота, №1; огорожа, №2 зареєстрований 22.10.2016 року за ОСОБА_3 (а.с.6-7).

Вказаний факт також підтверджується копією виписки із погосподарської книги виданою ОСОБА_3 виконкомом Вербовецької сільської ради Косівського району в Івано-Франківській області (а.с.8).

На підставі копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка площею 0,0861 га за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 10475605262236, кадастровий номер: 2623682403:03:005:0152, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 04.10.2016 року за ОСОБА_3 (а.с.9).

Підтвердженням цього є також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер: 2623682403:03:005:0152 (а.с.10, 11-12).

Згідно з копією технічного паспорта на житловий (садибний) будинок, майно що розташоване за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, площею 130,9 кв.м., стодолі, площею 18,6 кв.м., погрібу, площею 12,3 кв.м., стайні, площею 27,8 кв.м., літньої кухні, площею 31,8 кв.м., гаража, площею 41 кв.м., навісу, площею 22,5 кв.м., дворової вбиральні, колодязю 4,2 м.п., воріт, огорожі. Загальна площа 182,80 кв.м., житлова площа 148,70 кв. м. (а.с.13-18).

Відповідно до висновку експерта про вартість об`єкта оцінки ринкова вартість житлового будинку «А», господарські будівлі і споруди: стодола (Б), погріб (Б1), стайня (В), літня кухня (Г), гараж (Д), навіс (Е), дворова вбиральня (Є) колодязь (№), ворота (№1), огорожа (№2), які перебувають у власності ОСОБА_3 , загальна площа 182,80 кв.м., житлова площа 148,70 кв. м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , становить 292600 гривень (а.с.19-22).

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, судом вбачається, що спір між сторонами виник з приводу поділу спільного майна подружжя. Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням суддя приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з нижче наведених підстав.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Згідно технічного паспорту на спірний будинок – він збудований у 1991 році, а згідно виписки із погосподарської книги – рік його побудови до червня 1992 року. При цьому шлюб між сторонами зареєстровано 16.08.1992 року.

Натомість, пояснення сторін та покази свідків спростовують цей факт, оскільки вони стверджують що будівництво спірного будинку із господарськими будівлями відбувалось після реєстрації шлюбу між сторонами.

Отже, спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на наведене вище, ураховуючи що презумпцію права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу не спростовано відповідачем, який підтвердив факт створення спірного майна під час перебування сторін у шлюбі, житловий будинок із господарськими спорудами є спільним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відтак, підлягає поділу на загальних підставах.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Сам по собі факт того, що майно, набуте подружжям у шлюбі, зареєстровано на праві власності за одним із них, не спростовує поширення на таке майно правового режиму спільного майна подружжя, оскільки за змістом ст. 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох з подружжя одночасно. Наведений висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі N 813/6286/15 (провадження N 11-57апп18), від 06 лютого 2019 року у справі N 462/2646/17 (провадження N 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі N 826/5806/17 (провадження N 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі N 826/10249/18 (провадження N 11-771апп19), від 01 вересня 2020 року у справі N 907/29/19 (провадження N 12-17гс20).

Верховний Суд в постанові від 08.03.2023 року по справі N 307/2148/16-ц вкотре зазначив, що у правовідносинах про поділ майна подружжя предметом доведення є факт перебування сторін у шлюбі та набуття ними спірного майна у період шлюбу, спільність набуття якого презюмується сімейним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Аналогічно, згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

За змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року та від 7 червня 2017 року 6-2670цс16 від 07.06.2017 р.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність визнати спірне майно спільною власністю подружжя та визнати за позивачем право власності на половину цього майна. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 65, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухоме майно, яке складається з житлового будинку (літера А), з стодоли (літера Б); погріба (літера Б1); стайні (літера В); літньої кухні (літера Г); гаража (літера Д); навісу (літера Е); колодязя (літера ІЧ); ворот (літера N1); огорожі (літера N2), які розташовані на АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності у спільному сумісному майні подружжя на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 182,80 кв.м., житлова площа 148,70 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1065176326236) згосподарськими будівлями і спорудами, що складаються з стодоли (літера Б); погріба (літера Б1); стайні (літера В); літньої кухні (літера Г); гаража (літера Д); навісу (літера Е); колодязя (літера 14); ворот (літера N1); огорожі (літера N2), які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Повне рішення складено 04.06.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч