Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №206/1886/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/1886/26

Провадження № 3/206/520/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 м.Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпра Поштаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Содоль М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідальність за вчинення якого, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

адвоката Шпака В.І.,

особи, стосовно якої складено протокол ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612622, складеного 11.03.2026, водій ОСОБА_1 11.03.2026 року о 22 годині 00 хвилин за адресою: м. Дніпро, по вул. Німецкій 7а, керував транспортним засобом Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні адвокат Шпак В.І. подав клопотання про закриття даного провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання вказав, що протокол у відношенні його підзахисного складено безпідставно, та вказані у ньому обставини події не відповідають дійсності, ОСОБА_1 11.03.2026 був зупинений працівниками поліції але без будь – якої причини зупинки. Фактично його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а відмовився сідати до службового автомобіля поліції, та був згоден їхати у якості пасажира в своєму автомобілі до медичного закладу, втім працівник поліції вказав, що такої можливості не передбачено законом, а інший порядок дій свідчитиме про відмову, що не відповідає дійсності. Вказує, що незадовго до цього ОСОБА_1 зупиняли працівники поліції 22.02.2026 та 23.02.2026 і викликали працівників ВСП та ТЦК, а тому він був упевнений, що це чергова спроба відвезти його в інше місце, а не в медичний заклад, а тому він не хотів щоб його відвезли в інше місце і відмовився їхати в поліцейському автомобілі. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та згоден був пройти огляд самостійно.

Одночасно вказано, що ОСОБА_1 в той же день 11.03.2026, протягом 2х годин звернувся до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння та відповідно до висновку КП «ДБКЛПД» ДОР від 14.03.2026 встановлено, що на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду №39 складеному о 23:50 год. 11.03.2026 у ОСОБА_1 07.09.1983 ознак сп`яніння не виявлено.

Звертає увагу суду, що після спірних подій та внаслідок орієнтування на нього та автомобіль працівниками поліції систематично здійснювалась зупинка ОСОБА_1 та кожного разу звинувачено у перебування в стані наркотичного сп`яніння, що свідчить про незаконне його переслідування поліцейськими щоб затримати.

В судовому засіданні адвокат Шпак В.І. та ОСОБА_1 підтримали клопотання і просили закрити провадження у справи за викладених у ньому підстав, також долучили висновок з КП «ДБКЛПД» ДОР від 14.03.2026

Вирішуючи справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.

У відповідності до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, згідно із ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння, встановленого ст. 266 КУпАП, деталізований затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Постанова) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).

Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У даному випадку, матеріалами справи, зокрема з наявного відеозапису випливає, що працівниками поліції 11.03.2026 було зупинено автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , якому було повідомлено підставою зупинки про пункт третій, статтю 35 закону, втім не зазначено конкретної підстави, на початку розмови було здійснено вимогу про надання посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, для встановлення особи, та в процесі спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було йому повідомлено, що саме о 22:00 год. в нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння і запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі і прослідувати з ними на що ОСОБА_1 вказав, що готовий самостійно прослідувати до медичного закладу та пройти такий огляд, оскільки з ними їхати небезпечно. Разом з тим, з контексту розмови поліцейських випливає, що ОСОБА_1 було зупинено фактично через наявність інформації з інформаційної системи за фактом звернення ТЦК і розшуку ДБР по факту СЗЧ, та вказано, що щось одне правильне, таким чином працівниками поліції не було визначено фактичної підстави зупинки водія згідно чинного законодавства та дійсно може складати враження про надуманість підстави.

Згідно із вимогами вищезазначеної Інструкції інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі встановлення наявності у ОСОБА_1 ознак перебування в стані наркотичного сп`яніння зобов`язаний був запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння та забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я, для огляду в його умовах лікарем, і лише у випадку відмови водія від пропозиції виникали підстави для складання щодо останнього протоколу.

Оглянутий відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який додано до матеріалів справи, не містить відомостей про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі в цілому, оскільки законодавцем чітко визначено дії поліцейського у разі встановлення наявності у водія ознак перебування в стані наркотичного сп`яніння та його обов`язок запропонувати пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та саме забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я, що відповідає п. 7 Інструкції, і не виключає можливості слідування водія до закладу охорони здоров`я не з поліцейськими, а у інший спосіб, а отже ОСОБА_1 фактично не відмовився слідувати в медичний заклад, а лише виразив незгоду їхати з працівниками поліції в автомобілі через побоювання його доставлення до ТЦК та СП. Також з наданого відеозапису вбачається, що співробітником патрульної поліції фактично після такого застереження водія складено протокол і зачитано його зміст, з яким не погодився ОСОБА_1 і зазначив про самостійне слідування до медичного закладу, а тому працівниками поліції не було належним чином дотримано відповідної Інструкції та порядку направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.

Разом з тим, судом приймається до уваги те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження огляду на стан сп`яніння ознакам наркотичного сп`яніння визначено саме неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло, втім при спілкуванні з ОСОБА_1 працівниками поліції до таких ознак було віднесено поведінку, що не відповідає обстановці і в цілому вираз обличчя про йому зазначено, що у свою чергу відрізняється від зазначеної в протоколі та є недопустимим.

Крім того, згідно переглянутого відеозапису, в процесі спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 не вбачаються зовнішні ознаки сп`яніння зазначені поліцейськими як у протоколі, так і при спілкуванні, останній послідовно висловлював свої думки та спілкувався, поводився звичайно не збентежено, та не перешкоджав працівникам поліції своєю поведінкою.

З наведеного випливає, що працівниками поліції при складанні протоколу у відношенні ОСОБА_1 зазначених вимог закону, порядку проведення процедури огляду на стан сп`яніння дотримано не було, що у свою чергу створює обставини за яких неможливо дійти висновку про винуватість останнього у інкримінованому правопорушенні поза розумним сумнівом.

Також судом приймається до уваги долучений до матеріалів справи висновок з КП «ДБКЛПД» ДОР №39 від 14.03.2026, яким встановлено, що на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, складеному о 23:50 год. 11.03.2026, а отже в межах двох годин виявлення ознак сп`яніння, у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ознак сп`яніння не виявлено, що у своїй сукупності свідчить про відсутність та сумність як визначених працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , так і наявність підстав для його направлення для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння до медичного закладу.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, не доведена допустимими та достовірними доказами.

З урахуванням наведеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст .130 КупАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.: 23; 33; 130; 283-284; 288; 307-308 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.В. Поштаренко